Адміністративне право – Алфьоров С. М. – ТЕМА 3. ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

1. Поняття джерела адміністративного права.

2. Види джерел адміністративного права.

3. Систематизація адміністративно-правових актів адміністративного права.

1. Поняття джерела адміністративного права

Джерела права – це встановлені державою або визнані нею офіційно-документальні форми виявлення і закріплення норм права, що надає їм юридичного, загальнообов’язкового значення. Тобто джерела виступають офіційними способами зовнішнього вираження і закріплення норм права.

У рамках правової системи джерела права розташовані за принципом їх ієрархічності і підпорядкованості, утворюють цілісну систему, її вертикальна структура будується таким чином, що розпорядження одних джерел права видаються на основі вищестоящих джерел. Чітка підпорядкованість джерел права, законодавчо закріплена і забезпечена за допомогою юридичних механізмів, і має важливе соціально-політичне значення. Єдність системи джерел права означає єдність вираженої в законі верховної державної волі.

Щодо адміністративного права необхідно зазначити, що воно складається з великої кількості правових норм: законів, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів, положень, статутів, рішень та розпоряджень тощо, які необхідно упорядковувати. Так, норми адміністративного права містяться в різних нормативно-правових актах, які часто належать до різних галузей права, але такі акти можна вважати джерелом адміністративного права лише в тому випадку, якщо вони містять положення щодо державного управління, управлінської діяльності, організації управління, правового становища громадян та посадових осіб, тобто коли закон буде наповнений адміністративно-правовим змістом.

На відміну від конституційного права, джерелом якого виступає конституція держави і деякі конституційні закони, адміністративне право має достатньо розгалужену систему правових джерел.

Джерелами адміністративного права можуть бути і спільні акти, що приймаються державними органами та органами громадських об’ єднань.

До джерел адміністративного права належать:

– нормативні акти законодавчого органу, що містять адміністративно-правові приписи;

– нормативні акти органів виконавчої влади;

– нормативні акти органів місцевого самоврядування.

Таким чином, джерело адміністративного права – це акт правотворчості органів державної влади, що складається з адміністративно-правових норм або навіть одного правила поведінки і регулює виконавчо-розпорядчу діяльність [3, с.36].

Специфіка джерел адміністративного права виявляється в такому:

Всі вони грунтуються на нормах Конституції України і її законів;

Джерела – нормативні акти вищих органів виконавчої влади усіх ланок слугують юридичною базою для джерел – нормативних актів, які приймаються нижчими органами виконавчої влади;

Джерела – нормативні акти вищих органів виконавчої влади характеризуються більшим масштабом дії, ніж аналогічні акти нижчих органів;

Джерела – нормативні акти галузевого (відомчого) характеру грунтуються на джерелах загального характеру.

2. Види джерел адміністративного права

Правові системи держав розрізняються насамперед тим, яке із джерел права переважає в національній правовій системі даної держави, тобто якими специфічними способами й у яких особливих формах норми права набувають свого загальнообов’язкового характеру, ким і як вони об’єктивуються.

У теорії держави і права до джерел (форм) права належать [10, с.121]:

– судовий прецедент;

– нормативно-правовий акт;

– релігійні норми;

– правові звичаї;

– нормативний договір;

– правова доктрина;

– принципи права.

Щодо питання видів джерел адміністративного права необхідно зазначити, що їх кількість, співвідношення між собою залежать від типу правової системи і конкретних історичних передумов розвитку держави і суспільства [28, с. 100].

Вищезазначене повною мірою стосується і джерел адміністративного права України. У нашій державі історично склалася своя система джерел, які співвідносяться з предметом і методами правового регулювання та залежать від особливостей і етапів державного розвитку.

З радянського адміністративного права українським законодавством був успадкований вплив держави на формування та розвиток джерел цієї галузі, але ця обставина не перешкоджає впливу джерел адміністративного права іноземних держав, особливо європейських, на українське законодавство.

З огляду на різноманітність джерел адміністративного права їх доцільно розділити на такі види [2, с. 29]:

– Конституція України.

– Законодавчі акти України:

– закони України;

– кодекси, положення, статути й інші кодифіковані акти управлінського спрямування.

Постанови Верховної Ради України, які містять адміністративно-правові норми організаційно-правового характеру.

Укази та розпорядження Президента України. Нормативні акти органів виконавчої влади України:

– нормативні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

– положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України;

– нормативні накази, інструкції керівників міністерств, державних комітетів і відомств України.

Нормативні накази керівників державних підприємств, об’єднань, установ і організацій.

Нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів.

Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів).

Міжнародні угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані нашою державою.

Акти Конституційного Суду України.

Для класифікації джерел адміністративного права важливе значення мають такі чинники:

– адміністративно-територіальний поділ держави;

– відповідність і співвідношення з актом, на підставі якого вони приймаються;

– форми державного правління, державного устрою, державного режиму;

– підпорядкованість органів влади та управління між собою, їх відношення до вищого органу влади.

Так, за масштабом своєї дії джерела адміністративного права можна класифікувати на такі, що мають загальний, галузевий, місцевий або внутрішньо-суб’єктивний характер.



Адміністративне право – Алфьоров С. М. – ТЕМА 3. ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА