Зовнішньоекономічний менеджмент – Дахно І. І. – 5.4.2. Аналіз фінансової стійкості (стабільності) підприємства
Фінансова стійкість підприємства – це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподілу і використання, який забезпечує збереження ніши міжнародного ринку, розвиток підприємства за рахунок росту прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого ризику зовнішньоекономічної діяльності.
Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:
– рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
– потенційною спроможністю підприємства покрити термінові зобов’язання мобільними активами);
– часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.
Наведеним критеріям відповідають коефіцієнти, які були подані в попередньому підрозділі – коефіцієнт фінансової стійкості (стабільності), коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансового ризику До них можна додати:
– Коефіцієнт маневреності робочого капіталу – відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних засобів) до суми джерел власних засобів. Він характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством (рекомендоване значення >0, 5);
– Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (коефіцієнт фінансування) відношення всієї суми залучених засобів та суми власних коштів (рекомендоване значення залежить від характеру зовнішньоекономічної діяльності).
У наступних розділах будуть розглянуті коефіцієнти ліквідності і ділової активності, які також характеризують фінансову стійкість підприємства.
Слід завважити, що в умовах зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на додаткові ризики, нормативні значення цих коефіцієнтів слід дещо підвищити.
Для розуміння багатьох розрахунків у фінансовому аналізі необхідно особливу увагу звернути на поняття Власні оборотні кошти (ВОК). У вітчизняній практиці це ті оборотні кошти, які придбані на власні, а не на запозичені гроші.
Де ВК – власний капітал (підсумок І розділу пасиву);
НА – вартість необоротних активів (підсумок І розділу активу);
У закордонній практиці вважають довгострокові зобов’язання надійними коштами і замість цього показника використовують показник “робочий капітал”:
Де ДК – довгострокові кредити та позики.
Про таку відмінність слід пам’ятати при опрацюванні показників, розрахованих іноземними компаніями. Але на сучасному етапі вітчизняні методики дуже часто подають розрахунок власних оборотних коштів за формулою робочого капіталу, додаючи, крім того, ще П розділ пасиву.
Наявність власних обігових коштів, тобто позиттивне значення ВОК – мінімальна умова фінансової стійкості.
Отже, найчастіше вважають, що власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.
Саме розрахунки щодо власних оборотних коштів пов’язані з визначенням типу фінансової стійкості.
1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:
2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів, крім власних обігових коштів, залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:
3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів, крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик, залучаються короткострокові кредити та позики (КК); платоспроможність дещо порушена, але є можливість її відновити:
4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:
Отже, під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі, з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими коштами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупатися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)