Зовнішньоекономічний менеджмент – Дахно І. І. – 5.3. Аналіз і оцінка фінансових результатів діяльності суб’єктів ЗЕД
Різні напрями зовнішньоекономічної діяльності підприємства дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники подаються в першому розділі форми 2 (“Звіту про фінансові результати”).
Звіт про фінансові результати є однією із обов’язкових для складання форм фінансової звітності суб’єктів ЗЕД. У ньому відображаються:
– доходи, оцінка яких може бути достовірно визначена в результаті надходження активу або погашення зобов’язання, що призводить до збільшення власного капіталу підприємства (крім застосування капіталу за рахунок внесків учасників);
– витрати, оцінка яких може бути достовірно визначена, в результаті вибуття активу або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).
Основним узагальнюючим показником Звіту є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний період (або збитки, яких воно зазнало). Він формується поступово: з доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) вираховуються ПДВ, акцизний збір, інші вирахування з доходу, собівартість, різні операційні та фінансові витрати, а також податок на прибуток. Він віднімається з прибутку (збитку) від звичайної діяльності.
Для визначення висновків щодо ефективності діяльності підприємства на основі форми 2 складають аналітичні таблиці, в яких застосовують вертикальний і горизонтальний методи аналізу – крім показників за звітний і попередній періоди вводять графи абсолютних і відносних відхилень, структури витрат і доходів. Так аналізується рівень і динаміка фінансових результатів.
Специфічними видами доходів та витрат, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та підлягають відображенню в Звіті про фінансові результати, є курсові різниці (за виключенням тих, що виникають від фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України).
Курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Залежно від виду діяльності, в ході якої виникають курсові різниці, вони поділяються на операційні та неопераційні. Залежно від типу змін, що відбулися на валютному ринку, вони відображаються у складі доходів та витрат звітного періоду.
У Звіті про фінансові результати курсові різниці (за виключенням тих, що виникають. від фінансових інвестицій) включаються в статті “Інші операційні доходи” або “Інші операційні витрати” (коди рядків 060, 090) – відповідно доходи і витрати від операційної курсової різниці та в “Інші доходи” і “Інші витрати” (коди рядків 130, 160) – відповідно доходи і витрати від неопераційної курсової різниці.
Якщо мова йде про доходи, які отримують нерезиденти в Україні, то слід розрізняти такі їх види:
А) проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом;
Б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
В) роялті, послуги типу “інжиніринг”, а також доходи від фрахту;
Г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);
Д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;
Є) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм закону;
Є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;
Ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;
З) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;
И) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;
І) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);
Ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;
Й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Аналізуючи доходи і резидентів, і нерезидентів, не слід забувати, що показник абсолютного прибутку не може дати повної картини ефективності роботи підприємства, тому що абсолютна величина не показує завдяки чому отриманий або наскільки великий прибуток у порівнянні з витратами підприємства. Для цього існують показники рентабельності. У вітчизняній практиці вони розраховуються у відсотках, на заході – як коефіцієнти.
У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу). Слід пам’ятати, особливо при порівняннях, що показники рентабельності завжди демонструють стан прибутковості За певний період.
Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути обчислений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, або балансових активів, або власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення валового прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислити також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник більше застосовується у зарубіжній практиці.
Є досить важливим показник рентабельності окремих видів продукції Р, який обчислюється за формулою
За цим показником робиться висновок, які види продукції приносять найбільший прибуток підприємству.
Показники рентабельності є найбільш узагальнюючими, тому що в них синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, а також оборотність господарських коштів.
В закордонній практиці використовуються такі показники рентабельності:
1. Рентабельність за маржинальним (валовим) доходом – відношення маржинального (валового) доходу до обсягу продажів.
2. Рентабельність за операційним прибутком – відношення операційного прибутку до обсягу продажів.
3. Рентабельність за чистим прибутком – відношення чистого прибутку до обсягу продажів.
4. Рентабельність інвестицій – відношення чистого прибутку до суми активів.
5. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу – відношення чистого прибутку до власного (акціонерного) капіталу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)