Економічний аналіз торговельної діяльності – Гринів Б. В. – 6.4. Аналіз фінансової стійкості підприємства за абсолютними і відносними показниками

Важливою складовою частиною методики аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання є аналіз фінансової стійкості. Основне його завдання – вивчення системи показників фінансової стійкості з метою її оцінки та регулювання.

Під фінансовою стійкістю розуміють здатність підприємства здійснювати і розвивати свою діяльність в умовах конкуренції та ринкової нестабільності, зберігаючи задовільну структуру капіталу та динамічну фінансову рівновагу активів і пасивів, що забезпечує нормальну ліквідність, поточну і перспективну платоспроможність.

Фінансова стійкість підприємства насамперед залежить від співвідношення власного капіталу і зобов’язань, темпів нагромадження власного капіталу і резервів, співвідношення довгострокових і поточних зобов’язань, достатності забезпечення матеріальних оборотних активів власним капіталом.

Необхідною передумовою забезпечення фінансової стійкості підприємства є його рентабельна робота і ефективне використання ресурсів у процесі господарської діяльності. Важливо також, щоб стан власного і позикового капіталу відповідав стратегічній меті розвитку підприємства, тобто щоб плани його розвитку мали достатнє фінансове забезпечення.

Фінансова стійкість підприємства найвищою є тоді, коли воно здатне розвиватися переважно за рахунок власних джерел фінансування. Таке підприємство повинно мати достатньо фінансових ресурсів, структура яких є досить гнучкою. За необхідності воно повинно мати змогу для отримання кредитів та їх повернення.

Однак не завжди і не всі суб’єкти господарювання здатні забезпечити належне дотримання цих умов. Залежно від цього в аналізі прийнято виокремлювати чотири типи фінансової стійкості суб’єктів господарювання, показані на рис. 6.4.

Рис. 6.4. Типи фінансової стійкості ліквідності і платоспроможності підприємства

Перший і другий типи фінансової стійкості характерні для нормального фінансового стану підприємства, а третій і четвертий – для нестійкого та кризового. Зовнішнім проявом фінансової стійкості є його платоспроможність, яка залежить від ступеня ліквідності активів підприємства.

Необхідно також зауважити, що кожному типу фінансової стійкості часто відповідає один з підходів до фінансування активів підприємства, прийнятих у фінансовому менеджменті: 1) консервативний; 2) поміркований; 3) агресивний; 4) крайньоагресивний. Зупинимося детальніше на кожному з них.

Фінансова стійкість підприємства вважається абсолютною (І тип) тоді, коли його поточна діяльність фінансується переважно за рахунок ВОК, а тому, воно не залежить від банківських кредитів, має абсолютну ліквідність і забезпечує поточну та перспективну платоспроможність. При цьому має дотримуватися таке співвідношення показників, розрахованих за даними бухгалтерського балансу:

ЗМОА < ВОК, (6.6)

Де ЗМОА – запаси матеріальних оборотних активів.

Фінансова стійкість підприємства вважається нормальною (ІІ тип) тоді, коли його операційна діяльність фінансується за рахунок нормальних джерел фінансування запасів (НДФЗ). До них належать: ВОК; непрострочені банківські кредити, отримані для фінансування запасів, а також непрострочена кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. При цьому підприємство має нормальну ліквідність і платоспроможність, а також достатньо рентабельною є його операційна діяльність. За другого типу фінансової стійкості має дотримуватися таке співвідношення показників:

НДФЗ > ЗМОА > ВОК. (6.7)

Крім цього, повинна бути забезпечена нормальна ліквідність і платоспроможність.

Фінансовий стан підприємства вважається нестійким (ІІІ тип), якщо нормальних джерел не вистачає для фінансування поточної діяльності, є недостатньою ліквідність, виникає періодична неплатоспроможність, сповільнюється оборотність оборотних активів, а тому є потреба у залученні додаткових джерел фінансування. Однак при цьому є можливість відновлення платоспроможності. Тоді спостерігається таке співвідношення запасів матеріальних оборотних активів і нормальних джерел їх фінансування:

ЗМОА > НДФЗ. (6.8)

Кризовий або критичний фінансовий стан (IV тип стійкості) є тоді, коли підприємство має високий рівень недостатку ліквідності та критичну чи надкритичну платоспроможність. Воно фактично є банкрутом або перебуває на грані банкрутства. У доповнення до нерівності (6.8) підприємство має хронічну прострочену заборгованість перед кредиторами, а відновлення платоспроможності без санації є майже неможливим.

Результати аналізу фінансової стійкості підприємства за абсолютними показниками джерел фінансування запасів узагальнюють в аналітичній табл.6.8, а для її складання, крім даних балансу (табл. 6.2), використовують форму № 1-Б статистичної звітності “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, в якій наводяться дані про наявність чи відсутність у підприємства простроченої кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

У нашому прикладі на початок року НДФЗ не вистачало для фінансування ЗМОА, що навіть за відсутності простроченої кредиторської заборгованості свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства. На кінець року його фінансова стійкість стала нормальною, що було пов’язано із значним зростанням НДФЗ, яких повністю вистачило для фінансування ЗМОА.

Таблиця 6.8

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФОРМУВАННЯ ЗАПАСІВ

(тис. грн)

Розглянуту методику оцінки фінансової стійкості вперше навів у своїх працях проф. В. В. Ковальов. Вона набула подальшого розвитку у працях проф. А. Д. Шеремета і Р. С. Сайфуліна та інших дослідників.

Відносна простота цієї методики робить її доступною для використання як у зовнішньому, так і внутрішньому аналізі фінансового стану підприємства. Однак відомо, що чим простіший інструмент для вимірювання, тим менша його точність. У цьому полягає основний недолік розглянутої методики. її застосування, як правило, обмежується експрес-аналізом, який проводиться для попередньої оцінки фінансової стійкості підприємства.

Для детальнішого вивчення фінансової стійкості, крім абсолютних показників, в аналізі використовують також і систему відносних показників, які називають фінансовими коефіцієнтами. їх розрахунок здійснюється визначенням певних співвідношень між розділами або

Групами статей балансу. Методика розрахунку фінансових коефіцієнтів, які використовуються для оцінки фінансової стійкості самостійних торговельних підприємств, наведена у табл. 6.9.

Серед коефіцієнтів першої групи одним з основних є коефіцієнт фінансової незалежності або автономії (КА). Він показує, яку частку займає власний капітал у валюті балансу. Чим вище його значення, тим меншою є залежність підприємства від довгострокових і поточних зобов’язань. Мінімально достатнім значенням цього коефіцієнта вважається КА > 0.5. Тоді кредитори можуть бути впевненні в тому, що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства.

В оберненому порядку до коефіцієнта фінансової незалежності (автономії) розраховують коефіцієнт фінансової залежності (КФЗ). Його нормативне значення становить: КФЗ < 2 .

Доповнювальним до розглянутих фінансових коефіцієнтів є коефіцієнт залучення зобов’язань (КЗЗ). Він показує, яку частку займають всі зобов’язання підприємства у валюті балансу. Вважається нормою, якщо значення КЗЗ < 0,5.

Найбільш наочно стан залежності підприємства від зобов’язань відображає коефіцієнт фінансового напруження (КФН), який виражає відношення всіх зобов’язань підприємства до власного капіталу. Для нього загальноприйняте нормативне значення становить: КФН < 1. Якщо значення КФН > 1 і продовжує зростати, збільшується критична залежність підприємства від зовнішніх запозичень, що негативно впливає на його фінансову стійкість.

Наведені у таблиці фінансові коефіцієнти першої групи застосовуються для оцінки змін у структурі пасивів, а другої – для оцінки стану фінансової рівноваги активів і пасивів підприємства. Серед коефіцієнтів кожної з цих груп можна виокремити основні і допоміжні, які використовуються для деталізації основних.

Для характеристики участі довгострокових зобов’язань у фінансових ресурсах підприємства розраховують коефіцієнт залучення довгострокових зобов’язань (КЗДЗ). Він не має загальноприйнятих нормативних значень. Однак прийнято вважати, якщо за інших рівних умов цей коефіцієнт зростає (КЗДЗТ), то це сприяє поліпшенню структури пасивів підприємства.

Друга група наведених у табл. 6.9 коефіцієнтів характеризує стан фінансової рівноваги між активами і пасивами підприємства. Так, коефіцієнт інвестування (КІН) показує, наскільки власний капітал покриває вкладення підприємства в необоротні активи. Він немає загальноприйнятих нормативних значень. Вважається, що чим більшим є його значення (КІнТ), тим краще для фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 6.9

СИСТЕМА ВІДНОСНИХ ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМВК) показує, яка частка власного капіталу підприємства знаходиться в оборотних активах, що дозволяє більш-менш вільно маневрувати нею залежно від зміни умов діяльності. Цей фінансовий коефіцієнт насамперед цікавить інвесторів. Він не має загальноприйнятого нормативного значення. Його зростання (КМВКТ) позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Одним з основних серед показників другої групи є коефіцієнт самофінансування оборотних активів (КСОА), який показує, наскільки ці активи фінансуються за рахунок власного капіталу підприємства. Оптимальні його значення для підприємств різних видів економічної діяльності є різними, а тому загальноприйнятих нормативних значень він не має. Його зростання (КСОАТ) завжди є бажаним, оскільки має значний позитивний вплив на фінансову стійкість суб’єкта господарювання. Не випадково багато підприємств передбачають розмір участі власного капіталу у фінансуванні оборотних активів у своїх фінансових планах.

Доповнювальний до КСОА є коефіцієнт самофінансування ЗМОА (КСЗ). Він поглиблює інформацію про рівень самофінансування оборотних активів. Зростання КСЗ є необхідним для оздоровлення фінансів суб’єкта господарювання. Як і попередній коефіцієнт, він не має загальноприйнятих нормативних значень. Однак в торгівлі часто планують не тільки участь власного капіталу в ЗМОА, але й в оплаті товарів, що розширює інформаційну базу для аналізу й оцінки фінансової стійкості торговельного підприємства.

У системі показників фінансової стійкості важливим є також коефіцієнт ліквідності ВОК (КдВок), який характеризує співвідношення ВОК і поточних зобов’язань підприємства. Зростання КЛВОК свідчить про вищі темпи збільшення ВОК порівняно із зміною поточних зобов’язань, що веде до поліпшення динамічної рівноваги активів і пасивів підприємства. І навпаки, вищі темпи зростання зобов’язань порівняно з ВОК погіршують цю рівновагу. КдВок не має загальноприйнятого нормативного значення. Позитивно оцінюють його зростання (КЛВОКТ).

Останнім в переліку, але надзвичайно важливим для оцінки фінансової стійкості суб’єкта господарювання, є загальний коефіцієнт покриття (КЗП), який характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов’язань. Від цього залежить сума ВОК і стан задоволеності структури балансу. Загальноприйняте нормативне значення цього коефіцієнта становить: КЗП > 2. За умов кризового стану економіки нормативне його значення в урядових інструктивно-методичних матеріалах було знижене до 1,5.

Розглянута система коефіцієнтів всебічно характеризує фінансову стійкість суб’єкта господарювання. Вона найбільш часто застосовується в аналізі. Однак перелік відносних показників фінансової стійкості цим не обмежується. Залежно від конкретної програми аналізу можуть визначатися й інші співвідношення розділів і груп статей балансу. Такі фінансові коефіцієнти виконують роль уточнювальних і доповнювальних до розглянутої системи показників, або застосовуються в інших підрозділах методики аналізу фінансового стану підприємства.

Необхідно також зауважити, що одні й ті ж фінансові коефіцієнти часто мають різні назви в економічній літературі, що створює деякі труднощі їх трактування як інструментів аналізу.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства розглянуті фінансові коефіцієнти порівнюють:

– із загальноприйнятими нормативними значеннями, які вважаються достатніми для забезпечення нормального фінансового стану підприємства;

– з відповідними значеннями цих показників на попередні звітні дати;

– з аналогічними показниками інших однотипних підприємств, які працюють у подібних умовах;

– із середньогалузевими значеннями окремих з цих показників;

– з очікуваними показниками, передбаченими у фінансовому плані підприємства.

Останній тип порівнянь фінансових коефіцієнтів застосовується тільки у внутрішньому аналізі фінансового стану підприємства.

Результати розрахунку показників фінансової стійкості споживчого товариства за даними його балансу (табл. 6.2) наведені у табл. 6.10.

Серед показників, які характеризують структуру пасивів на початок року, відсутнє значення коефіцієнта залучення довгострокових зобов’язань (КЗДЗ), тому, що у підприємства їх на цю дату не було. Фактичні значення інших коефіцієнтів першої групи показників як на початок, так і на кінець звітного року були в межах загальноприйнятих нормативних значень. У звітному році зріс коефіцієнт фінансової незалежності (Ка), зменшився коефіцієнт залучення зобов’язань (КЗЗ), а тому суттєво знизився коефіцієнт фінансового напруження (КФН). Така динаміка цих коефіцієнтів свідчить про значне поліпшення у звітному році структури пасивів підприємства, що сприяло зростанню його фінансової стійкості.

Споживчому товариству на початок року не вистачало власного капіталу для фінансування оборотних активів. У зв’язку з відсутністю ВОК на цю дату не були розраховані такі коефіцієнти другої групи показників фінансової стійкості, як коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМВК), самофінансування оборотних активів (КСоа), самофінансування запасів (Ксз), ліквідності власного оборотного капіталу (Кдвсж)- Відновлення часткового самофінансування оборотних активів і сама наявність високих значень цих коефіцієнтів на кінець звітного року свідчить про деяке відновлення фінансової рівноваги між активами і пасивами підприємства.

Таблиця 6.10

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА У ЗВІТНОМУ РОЦІ

Це підтверджує також значна позитивна динаміка коефіцієнта загального покриття поточних зобов’язань. Однак на кінець звітного року значення цього важливого коефіцієнта було ще далеким від мінімально необхідного нормативного значення.

Порівнюючи результати аналізу фінансової стійкості споживчого товариства за абсолютними і відносними показниками, можна зробити висновок про їх неоднозначність. Аналіз відносних показників як і абсолютних підтверджує вихід споживчого товариства з фінансової кризи і поліпшення фінансового стану товариства. Однак аналіз системи фінансових коефіцієнтів всебічніше розкриває цей стан і показує слабкі місця фінансової стійкості підприємства як з боку фінансового забезпечення, так і фінансового регулювання. Тому методика аналізу фінансової стійкості за абсолютними показниками повинна доповнюватись аналізом фінансових коефіцієнтів, що дозволяє якнайповніше оцінити фінансову стійкість суб’єкта господарювання.

Необхідно також зауважити, що між розглянутими фінансовими коефіцієнтами є ціла система зв’язків, які доцільно використовувати для поглиблення аналізу фінансової стійкості. Наприклад, оцінка результатів фінансового забезпечення підприємства, яка характеризує зміну структури його фінансових ресурсів, може бути виражена такою динамічною моделлю:

ІКзз = ІКа ‘ ІКфн, (6.9)

Де ІКзз – індекс динаміки коефіцієнта залучення зобов’язань;

ІКа – індекс динаміки коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

ІКФН – індекс динаміки коефіцієнта фінансового напруження.

Це означає, що нормальне динамічне співвідношення у структурі джерел фінансових ресурсів підприємства може бути досягнуте за умови, що темп зростання коефіцієнта фінансової незалежності (автономії) випереджує темп зростання коефіцієнта фінансового напруження.

Методика оцінки фінансової стійкості з використанням системи відносних показників є грунтовнішою порівняно з методикою її оцінки за абсолютними показниками. Однак і методика оцінки з використанням фінансових коефіцієнтів має свої недоліки. Різна спрямованість коефіцієнтів, відмінність у рівнях критичних значень часто роблять неможливим чітке визначення на їх основі типу фінансової стійкості підприємства. Крім цього, отримання правильних висновків ускладнюється тим, що ті ж самі зміни значень фінансових коефіцієнтів можуть бути наслідками впливу різних факторів.

Розглянуті методики оцінки фінансової стійкості знайшли широке застосування у ретроспективному аналізі фінансового стану суб’єктів господарювання. Однак для поточного управління фінансовою стійкістю цього недостатньо. Необхідно своєчасно фіксувати зміни в результатах фінансово-господарської діяльності підприємств з метою попередження і недопущення порушень фінансової рівноваги. Для цього необхідний моніторинг і діагностика фінансової стійкості підприємства впродовж періоду діяльності, а не тільки після складання квартальної чи річної звітності. Тут пріоритетного значення набуває використання в аналізі нормативних динамічних моделей стратегічного регулювання фінансової стійкості суб’єкта господарювання.

Оскільки більшість підприємств щомісячно завершують цикл облікових робіт і складають оборотну відомість за синтетичними рахунками, то це дає можливість кожного місяця складати баланс і відстежувати дотримання підприємством системи основних динамічних нормативних моделей фінансової стійкості:

ІКа > ІКфн; (6.10)

ІКлвок > ІКсоа > ІКмвю (6.11)

Де ІКа – індекс коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);

ІКфн – індекс коефіцієнта фінансового напруження;

ІКлвок – індекс коефіцієнта ліквідності власного оборотного капіталу;

ІКсоа – індекс коефіцієнта самофінансування оборотних активів;

ІКмвк – індекс коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Співвідношення індексів динаміки фінансових коефіцієнтів у моделі 6.10 означає, що нормальних динамічних змін у структурі джерел фінансових ресурсів можна досягнути за умови, якщо темп зростання коефіцієнта автономії (Ка) випереджає темп зростання коефіцієнта фінансового напруження (Кфн), а значить і динаміку залучення позикового капіталу у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства.

Модель 6.11 відображає нормальне динамічне співвідношення змін у структурі капіталу, вкладеного у майно підприємства, дотримання якого разом з попередньою моделлю (6.10) забезпечує позитивну динаміку стану фінансової рівноваги активів і пасивів, як основної ознаки поліпшення його фінансової стійкості. Повна рівновага фінансового забезпечення і фінансового регулювання досягається за умови, якщо фактичне значення коефіцієнта самофінансування оборотних активів (КСОА) не менше 0,5, тобто досягає мінімального нормативного значення коефіцієнта автономії (КА).

Розвиток фінансової діагностики на основі моніторингу дотримання нормативних динамічних моделей стратегічного регулювання фінансової стійкості (6.10 і 6.11), а також розглянутих раніше (6.3, 6.4 і 6.5) сприятиме поліпшенню оперативного управління фінансовою стійкістю підприємств.

Стійкість фінансового стану може бути відновлена за умови: – обгрунтованого зменшення запасів і витрат до нормативного рівня;

-прискорення оборотності капіталу, вкладеного в оборотні активи;

-примноження ВОК за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)