Зовнішньоекономічний менеджмент – Дахно І. І. – 5.1.2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу зовнішньоекономічної діяльності
Правовою основою ЗЕД є прийнятий 16.04.1991р. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” №959-ХІІ. Після його прийняття систематично приймаються законодавчі та відомчі нормативні акти з регулювання ЗЕД, які доповнюють і змінюють цей закон.
Для фінансового аналітика також необхідне знання не тільки спеціальної законодавчої бази, але і інших нормативних документів, зокрема, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Наприклад, П (С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів” від 10.08.00 р. № 193 із змінами та доповненнями визначає методологічні засади формування інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських операцій за межами України в грошовій одиниці України.
П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність” від 30.07.99 р. № 176 із змінами та доповненнями визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності. Цей нормативний документ стосується звітності закордонних дочірніх підприємств.
Порядок складання та зміст форм фінансової звітності для представництв іноземних суб’єктів підприємства господарської діяльності встановлюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб’єктів малого підприємництва”. Відповідно до П (С)БО 25 представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності складають спрощені за показниками форми №1-м “Баланс” та №2-м “Звіт про фінансові результати”.
Джерелами інформації для фінансового аналізу ЗЕД є традиційні 5 форм фінансової звітності:
O Баланс (форма № 1);
O Звіт про фінансові результати (форма № 2);
O Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
O Звіт про власний капітал (форма № 4);
O Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5). Суб’єкти малого підприємництва повинні складати фінансовий
Звіт суб’єктів малого підприємництва (форми 1м і 2м).
Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника, вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці – в національній валюті України.
У зв’язку з цим підприємства, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю та проводять розрахунки в іноземній валюті, повинні перераховувати валютні статті в гривні за курсом НБУ.
Згідно з П (С)БО 2 відображенню у Балансі підлягають:
O активи, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;
O зобов’язання, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення;
O власний капітал одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.
Причому всі монетарні статті відображаються за офіційним валютним курсом НБУ на дату його складання (останній день звітного періоду).
Монетарні статті – це статті балансу про грошові кошти, а також ті активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Ці статті перераховуються при зміні валютних курсів на дату балансу і на дату проведення розрахунку в іноземній валюті.
Згідно з П (С)БО 3 відображенню у Звіті про фінансові результати підлягають:
O доходи, оцінка яких може бути достовірно визначена в результаті надходження активу або погашення зобов’язання, що призводить до збільшення власного капіталу підприємства (крім застосування капіталу за рахунок внесків учасників);
O витрати, оцінка яких може бути достовірно визначена, в результаті вибуття активу або збільшення зобов’язання, що призводить до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).
Специфічними видами доходів та витрат, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та підлягають відображенню в Звіті про фінансові результати, є курсові різниці (за виключенням тих, що виникають від фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України).
Зміна курсів валют впливає також на заповнення річної форми фінансової звітності – Звіту про рух грошових коштів форми № 3 у випадку, якщо на дату його складання в балансі підприємства відображені статті в іноземній валюті.
Так, у рядку 040 “Прибуток (збиток) від нереалізованих курсових різниць” у графі “Надходження” відображаються збитки, у графі “Витрати” – прибутки від курсових різниць, що виникли внаслідок перерахунку у результаті перерахунку статей Балансу в іноземній валюті, не пов’язаних з операційною діяльністю.
В рядку 420 “Вплив зміни валютних курсів на залишок грошових коштів” показується сума збільшення або зменшення залишку грошових коштів в іноземній валюті в результаті коливань валютного курсу протягом звітного періоду.
Звіт про власний капітал (ф. № 4) – форма річної фінансової звітності, в якій відображаються всі зміни у власному капіталі підприємства, що відбулись протягом року.
Особливість складання цієї форми звітності для підприємств, що здійснили фінансові інвестиції в господарські одиниці за межами України, полягає в тому, що курсові різниці по даній статті відображаються в складі і іншого додаткового капіталу у вільному рядку 280 “Звіту про власний капітал”.
У Примітках до річної фінансової звітності наводиться інформація:
1) про суму курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду;
2) про суму курсових різниць, що включена протягом звітного періоду до складу іншого додаткового капіталу, а також інформація, що пояснює взаємозв’язок між сумою таких курсових різниць на початок і на кінець звітного періоду.
Відповідно до чинного законодавства України підприємства, які мають дочірні підприємства, в тому числі зарубіжні, повинні складати консолідовану фінансову звітність. Включення до неї фінансової звітності статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України (зарубіжного підрозділу), перерахованих у валюту звітності, здійснюється відповідно до П (С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність” шляхом упорядкованого додавання показників фінансової звітності всіх дочірніх підприємств і аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства. Порядок включення до фінансової звітності підприємства показників статей фінансової звітності господарської одиниці за межами України у валюті звітності наведено в П (С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.
Холдингові компанії (підприємства) можуть створювати дочірні підприємства за кордоном. Такі підприємства ведуть облік в грошовій одиниці країни розташування, тому при підготовці річної консолідованої фінансової звітності виникає необхідність перерахунку даних звітності зарубіжних дочірніх підприємств у валюту підприємства, що звітується.
Показники статей звітності дочірніх підприємств за таких умов відповідно до П (С)БО 21 перераховуються в валюту звітності по курсу, який застосовується при обліку операцій в іноземній валюті. Зокрема, на дату балансу статті звітності перераховуються наступним чином:
– монетарні статті (грошові кошти, розрахунки з дебіторами та кредиторами) в іноземній валюті – з використанням валютного курсу на дату балансу;
– немонетарні статті, які враховуються по історичній собівартості, – за валютним курсом на дату здійснення операції;
– немонетарні статті зі справедливою вартістю в іноземній валюті – зі валютним курсом на дату здійснення цієї справедливої вартості.
Дочірнє підприємство вважається відносно незалежним (автономним), коли:
1) операції з материнським підприємством становлять незначну частку в обсязі діяльності дочірнього;
2) основним джерелом фінансування діяльності господарської одиниці є доходи від власних операцій або місцевої позики;
3) витрати на заробітну плату, матеріали та інші елементи операційних витрат господарської одиниці сплачуються або відшкодовуються переважно в іноземній валюті;
4) оплата реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється переважно в іноземній валюті;
5) рух грошових коштів материнського підприємства відокремлено від поточної діяльності дочірнього за межами України і не зазнає прямого впливу його господарської діяльності;
За таких умов на фінансовий стан головного підприємства впливають чисті інвестиції та результати діяльності зарубіжного дочірнього підприємства, а не розміри його активів та пасивів.
У такому випадку, тобто якщо зарубіжне підприємство діє відносно автономно щодо головного, та його діяльність відповідає всім наведеним характеристикам, показники статей фінансової звітності такого підприємства включаються в звітність підприємства, що звітується, в наступному порядку:
– монетарні і немонетарні статті (крім статей власного капіталу) перераховуються за валютним курсом на дату балансу;
– статті доходів, витрат та руху грошових коштів перераховуються за валютним курсом на дату здійснення операцій, може також застосовуватися середньозважений курс за період, що аналізується;
– показники статей власного капіталу (крім нерозподіленого прибутку або непокритого збитку) потрібно відображати за валютним курсом на дату їх визнання;
– нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на дату балансу визначається виходячи з нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок року; чистого прибутку (збитку) за даними перерахованого Звіту про фінансові результати за звітній період; суми прибутку, розподіленого у звітному періоді (списаного збитку) та перерахованого за валютним курсом на дату його розподілу (списання);
– суми дивідендів перераховуються за курсом на дату їх оголошення.
При зміні зазначених вище ознак класифікації діяльності зарубіжного підрозділу застосування порядку перерахування показників статей фінансової звітності підприємства в гривні починається з дати таких змін.
У Примітках до річної фінансової звітності наводиться інформація про:
– характер і причину зміни;
– вплив зміни на власний капітал;
– вплив зміни на чистий прибуток (збиток) за попередній рік, якщо така зміна відбулася на початку попереднього року.
Через те, що статті балансу перераховуються за різними курсами (на дату балансу, на дату визнання або історичний курс), підсумки показників активу і пасиву не співпадають. Тому ця різниця відображається у пасиві балансу в рядку 375 “Накопичена курсова різниця”.
Накопичена курсова різниця консолідованого балансу – різниця між підсумком перерахованих у валюту звітності показників статей активу та пасиву балансу господарської одиниці (дочірнього підприємства).
Накопичена курсова різниця в складі іншого додаткового капіталу – суми перерахунку курсових різниць по фінансових інвестиціях у закордонне підприємство.
Залишок із знаком “мінус” іншого додаткового капіталу – від’ємна сума курсової різниці, яка при вирахуванні перевищила кредитове сальдо “іншого додаткового капіталу”.
Зарубіжні підприємства зокрема теж складають основні форми звітності – бухгалтерський баланс та звіт про прибутки/збитки. Західна звітність має деякі особливості.
1. Звітна форма балансу в Україні побудована в порядку збільшення ліквідності засобів, іноземна форма найчастіше – актив – в порядку зменшення ліквідності засобів, а пасив – за зростанням строку погашення зобов’язань.;
2. Річний звіт великої компанії зазвичай має три види звітності – консолідовану звітність, звітність материнської компанії і звітність, підготовлену відповідно до міжнародних облікових стандартів (відмінність останньої найчастіше визначається особливостями оподатковування даної країни).
3. У більшості країн звітність складається за історичними цінами, тому валюта балансу найчастіше зовсім не відображає ринкової вартості компанії. Особливо це стосується статей, що характеризують позаоборотні активи й власний капітал.
4. Бухгалтерський баланс може складатися з використанням різних балансових рівнянь, у найбільш загальному вигляді:
А = Е + L + Сr або А – Сr = Е + L, де
А – сума активів;
L – позиковий капітал;
Е – власний капітал;
Сr – кредитори.
5. Склад статей західного балансу не регламентований, немає кодів статей й однакових найменувань.
6. Певний пріоритет у західній звітності надається звіту про прибутки й збитки. Пояснення цьому можуть бути різні; зокрема, у багатьох випадках прибуток є основним цільовим показником діяльності компанії. Крім того, відповідно до фундаменталістського підходу саме прибуток використовується для оцінки бізнесу за допомогою відомих моделей дисконтування, але аж ніяк не балансова вартість його активів.
7. Звітність завжди доповнюється аналітичними розшифровками, підготовленими в довільному форматі. Оскільки кількість аналітичних коефіцієнтів вимірюється десятками, а алгоритми їхнього вирахування неоднозначні, деякі компанії приводять алгоритми розрахунку основних (з їхньої суб’єктивної точки зору) показників в окремому розділі.
8.У більшості країн відсутня практика ідентифікації в балансі резервів і фондів, створених за рахунок прибутку, тому в балансі нерідко приводиться одна стаття “Нерозподілений прибуток”, яка обіймає всі такі фонди і тому нерідко займає значну питому вагу у валюті балансу.
Відносно більшості фінансових коефіцієнтів, які розраховують іноземні компанії, можна сказати, що вони ідентичні вітчизняним, тому що запозичені нашими фінансовими аналітиками, і є загальновідомими.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)