Зовнішньоекономічна діяльність – Рум’янцев А. П. – III. Характеристика розвитку валютного регулювання в Україні
Процес формування стратегії валютного регулювання в нашій країні був достатньо тривалим та суперечливим. Однак на даний момент це одна з найбільш вдалих та ефективних частин державної політики. Щоб повніше уявити роль валютного регулювання, розглянемо, як воно використовувалося з метою стабілізації економіки останнього десятиліття. Для цього відокремимо чотири основних етапи формування валютної політики.
Період перший – формування (1991 – поч. 1993 р.). Система валютного регулювання в Україні формувалася у складних та суперечливих соціально-економічних умовах. Вони характеризувалися значним та різким падінням обсягів виробництва, розривом традиційних господарських зв’язків, гіперінфляцією. Нормативно-правові передумови управління валютною сферою були закладені прийняттям Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року. Безпосередньо валютний контроль почав здійснюватися в Україні після проголошення незалежності у серпні 1991 року та виходу з карбованцевої зони у листопаді 1992 року. Знаменною подією у цій сфері було створення у 1992 році валютної біржі при НБУ. З листопада 1992 року до березня 1993 року формувалася власна система валютного регулювання. Цей період характеризувався високими податками для експортерів та обов’язковим продажем всієї валютної виручки. Національний банк встановлював офіційні обмінні курси карбованця відносно російського рубля та американського долара, а рівень обмінного курсу для банківської системи визначався окремо на міжбанківському валютному ринку. Це призвело до множинності валютних курсів і, як наслідок – відпливу капіталу за кордон, бартеризації зовнішньої торгівлі.
Другий період – лібералізація (друга пол. 1993 р.). У березні 1993 р., були здійснені спроби лібералізації валютного режиму. Головним документом у цьому напрямку став Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. Декрет регулював операції з валютними цінностями, визначав статус валюти України, встановлював загальні принципи валютного регулювання, порядок використання надходжень в іноземній валюті, а також відповідальність за порушення валютного законодавства резидентами. Головним органом валютного контролю, відповідно до Декрету, є Національний банк України. Основною характеристикою даного періоду було введення внутрішньої конвертованості та плаваючого обмінного курсу національної валюти. Однак відсутність відповідної ринкової структури, диспаритет у торгівельних та платіжних відносинах, асиметрія в цінах експорту та імпорту, високі темпи інфляції примусили знову змінити валютну політику у бік жорсткості.
Третій період – відновлення державної валютної монополії (кінець 1993 р. – перша половина 1994 р.). З метою подолання інфляції, стабілізації витрат на оплату критичного імпорту (зокрема нафти та газу) 12 серпня 1993 р. НБУ було прийняте рішення щодо фіксації обмінного курсу українського карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля. Фіксація курсу супроводжувалася новими, жорсткішими умовами використання валютної виручки. А саме, рішенням від січня 1994 року 40% надходжень іноземної валюти мали передаватися уряду через валютний тендер за офіційним курсом 12610 крб. за 1 дол. США, 10% – НБУ за курсом 25000 крб. за долар. Решта 50% експортних валютних надходжень могли зберігатися на валютних рахунках або продаватися виключно НБУ. Діяльність валютної біржі було призупинено.
Четвертий період – сучасний (з кінця 1994 р. і по теперешній час). Це новий етап розвитку валютного регулювання в Україні, суть якого полягає в подальшій лібералізації валютного ринку, встановленні єдиного обмінного курсу для готівкових та безготівкових розрахунків. Досягнення фінансової стабілізації, зокрема з допомогою відповідного валютного регулювання, дозволило у вересні 1996 р. здійснити грошову реформу. Слід зазначити, що валютне регулювання наприкінці 1994 – 1996 рр. Сприяло позитивним тенденціям. Наприклад:
– зросла роль Української міжбанківської валютної біржі як центра проведення валютних операцій;
– стабілізувалися попит та пропозиція іноземної валюти;
– створено значні валютні резерви та залучено 1,5 млрд. дол. від МВФ;
– відбулася переорієнтація частини коштів з валютного й кредитного ринків на ринок державних цінних паперів.
Основні параметри валютного регулювання, встановлені у цьому періоді, розглянемо більш повно в наступному питанні.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)