Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – Тюріна Н. М. – 2.3. Основні етапи розвитку ЗЕД в Україні
Розглянемо етапи становлення й розвитку ЗЕД в Україні. Виділяють три основні етапи розвитку даного процесу [66].
Перший етап (1918-1987р.).
Зовнішньоекономічні зв’язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивалися по-різному: в роки холодної війни менш інтенсивно, а після її подолання – більш інтенсивно. Але в цілому обсяг зовнішньоторговельного обігу постійно збільшувався. Однак до середини 80- х років минулого століття темпи росту зовнішньоторговельного обігу Радянського Союзу почали різко падати.
Підприємства не мали права самостійно виходити на зовнішні ринки. Всі питання, що стосувались зовнішньоекономічної діяльності, перебували у віданні держави і її органів, що максимально знижувало зацікавленість виробників у виробництві експортної продукції, поліпшенні її якості та технічних характеристик.
Багато з названих негативних факторів були обумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту, а також специфікою відповідних механізмів управління економікою, включаючи зовнішньоекономічні зв’язки. В умовах екстенсивного росту головним було досягнення кількісних результатів, а витрати виробництва, якість продукції, її конкурентоспроможність, технічний прогрес, соціальні проблеми відходили на другий план, що негативно позначалося на соціально-економічному розвитку країни.
Другий етап (1987-1991 р.) – роки перебудови економіки.
Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополії на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД. У цей період вирішуються два основні завдання:
1) розширення прав міністерств та відомств, об’єднань і підприємств по виходу на зовнішній ринок, встановленню прямих зв’язків, розвитку виробничої й науково-технічної кооперації;
2) подальше вдосконалення державного регулювання ЗЕД.
На даному етапі був прийнятий ряд важливих урядових постанов, спрямованих на вирішення зазначених завдань. Велика увага приділяється перебудові зовнішньоторговельного управлінського апарату на рівні підприємств, регіонів та України в цілому. Складається нова система державного регулювання ЗЕД.
Однак, підприємства, що одержали право виходу на зовнішній ринок, не мали належного досвіду ведення експортно-імпортних операцій, було не достатньо знань в області ділових відносин та етики ведення міжнародного бізнесу.
Третій етап (1991 р. і до теперішнього часу).
Період реформування, розвитку та управління ЗЕД в Україні як суверенній державі. З одержанням незалежності та проведенням Україною самостійної зовнішньоекономічної політики була розроблена нова концепція її зовнішньоекономічної діяльності, яка полягала:
– у розвитку активного співробітництва із країнами далекого зарубіжжя, входженні в світовий інтеграційний процес;
– в удосконалення та подальшому розвитку економічних зв’язків із країнами ближнього зарубіжжя, переході їх на ринкові відносини.
На даному етапі ЗЕД розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного росту, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні. За цей період значно збільшилося число суб’єктів, що здійснюють ЗЕД, зріс обсяг зовнішньоторговельного обігу, розширилася географія зовнішньоекономічних зв’язків.
Уже на початку цього періоду були прийняті важливі законодавчі акти, що стосуються ЗЕД, зокрема: Закони України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про Єдиний митний тариф”, Декрети Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”, “Про систему валютного регулювання й валютного контролю” та інші.
Пріоритетними напрямками розвитку ЗЕД на цьому етапі були:
1. Вступу СОТ.
2. Створення зони вільної торгівлі з ЄС, поступова інтеграція економіки України в загальноєвропейський простір.
3. Реалізація потенціалу торгово-економічного співробітництва з Росією та іншими країнами СНД.
4. Нарощування експортного потенціалу шляхом диверсифікованості виробництва з поступовим збільшенням частки наукомісткої продукції
5. Поглиблення співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями.
5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі було прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ, того ж дня Президент України та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації. 10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі. Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)