Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – Тюріна Н. М. – 2.4. Характеристика основних показників розвитку зовнішньоекономічного сектора країни
Стан розвитку зовнішньоекономічного сектора країни характеризуються сукупністю економічних показників, які можна поділити на такі групи:
– абсолютні (обсяг та динаміка зовнішнього товарообігу; торговельне сальдо, генеральна торгівля, спеціальна торгівля);
– Відносні ( індекси динаміки експорту та імпорту; коефіцієнт покриття імпорту експортом; індекс концентрації експорту; індекс “умов торгівлі”; індекс імпортної залежності країни; індекс чистої торгівлі);
– Показники структури (товарна, географічна та інституціональна структури; індекс диверсифікації експорту/імпорту; частка продукції обробної промисловості в загальному обсязі експорту продукції; індекс географічної концентрації експорту/імпорту);
– Показники інтенсивності та ефективності зовнішньоекономічної зв’язків країни (платіжний баланс країни; експорт на душу населення; імпорт на душу населення; зовнішньоторговельний оборот на душу населення).
Розглянемо більш детально характеристику наведених груп показників.
2.4.1 До показників, що характеризують обсяг зовнішнього товарообігу можна віднести
– обсяг експорту товарів – обсяг вивезених товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому рахунку виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов’язання їх зворотного ввезення;
– обсяг імпорту товарів – обсяг ввезених товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому рахунку виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов’язання про зворотне вивезення;
– зовнішньоторговельний оборот – сукупний обсяг експорту-імпорту товарів за визначений період часу (як правило за рік);
– Генеральна торгівля – вартість зовнішньоторговельного обороту та вартість транзитних товарів;
– спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, завезена в країну або вивезена з неї;
– реекспорт – вивезення раніше завезеного товарів, який не підлягали переробці;
– реімпорт – ввезення раніше вивезених товарів, які не підлягали переробці.
2.4.2 Розглянемо характеристику групи відносних показників. Динаміка експорту та імпорту визначається через показники, які доцільно розділити на дві підгрупи: темпи росту та темпи приросту.
До Темпів росту зовнішньоекономічних зв’язків відносяться – темпи росту експорту, темпи росту імпорту, темпи росту зовнішньоторговельного обороту.
До Темпів приросту зовнішнього товарообігу можна віднести – темпи приросту експорту, темпи приросту імпорту, темпи приросту зовнішньоторговельного обороту.
Наступний показник, який входить до другої групи – коефіцієнт покриття імпорту експортом, визначається як відношення доходів від експорту до витрат на імпорт (вимірюється у відсотках).
Індекс “умов торгівлі” – відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо індекс розраховується по відношенню до великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується індекс експортних цін.
На індекс “умови торгівлі” не впливає валюта, що була обрана для розрахунку індексів середніх цін, а тому індекси різних країн світу є порівнянними між собою. Значення індексу коливається навколо одиниці:
Іут = 1 – умови торгівлі залишилися незмінними;
Іут > 1 – умови торгівлі покращились у порівнянні з базовим періодом;
Іут < 1 – умови торгівлі погіршилися у порівнянні з базовим періодом.
Індекс імпортної залежності країни (імпортна квота) – частка імпорту у валовому внутрішньому продукті країни, характеризує рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг.
Індекс чистої торгівлі – показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при від’ємному значенні індексу).
В таблиці 2.1 наведена група відносних показників та їх характеристика
Таблиця 2.1. ГРУПА ВІДНОСНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
2.4.3 Розглянемо характеристику третьої групи показників, що характеризують ступінь розвитку зовнішньоекономічного сектора країни.
Товарна структура – це показники розподілу експорту й імпорту за основними товарними позиціями. Даний показник дозволяє виявити ступінь розвитку економіки країни. Так, якщо в товарному експорті країни домінують готові вироби – функціонування економічної системи вважається ефективним, або країна на інтенсивному шляху розвитку. Якщо ж переважає сировина чи напівфабрикати – країна йде екстенсивним шляхом розвитку, тобто живе за рахунок майбутніх поколінь, використовуючи природні надра [55].
Географічна структура – це розподіл зовнішньоекономічних операцій за групами країн та регіонами. Даний показник характеризує ступінь розвитку зовнішньоекономічних відносин держави з іншими країнами світу та показує певну залежність держави від взаємовідносин з тією чи іншою країною. Прикладом цього є відносини України та Росії. Більша частина імпорту в Україну припадає на Російську Федерацію, яка фактично є монополістом енергоносіїв на ринок України.
Інституціональна структура – це розподіл зовнішньоекономічних зв’язків за суб’єктами та методами товарного обміну для визначення ефективності умов функціонування зовнішньоекономічного комплексу країни.
В наступному питанні наведені ці показники для економіки України.
Індекс диверсифікації експорту – це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула:
Де 77**° – частка товару в загальному експорті країни;
“есе – частка товару в загальному світовому експорті.
Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за аналогічну структуру іншої країни.
Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) – показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією ООН), він має вигляд:
Де ) – індекс країни;
239 – кількість видів продукції за класифікацією ООН;
І – індекс товару (від 1 до 239);
ВТлі – вартість експортованих товарів країною.
2.4.4 Виконаємо характеристику показників, що входять до четвертої групи (показники інтенсивності та ефективності зовнішньоекономічної зв’язків країни), до якої ми віднесли: платіжний баланс країни; експорт на душу населення; імпорт на душу населення; зовнішньоторговельний оборот на душу населення.
Платіжний баланс (balance of payments) – це балансовий рахунок міжнародних операцій, вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів, це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу (рік, квартал, місяць)..
Згідно визначення МВФ платіжний баланс – це статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу.
Платіжний баланс відображає стан зовнішньоекономічних зв’язків країни.
За характером операцій платіжний баланс поділяється на баланс поточних операцій та баланс руху капіталів.
Платіжний баланс поточних операцій складається з:
– торгового балансу;
– балансу послуг;
– балансу іноземного туризму та некомерційних операцій;
– балансу доходів і платежів по закордонних інвестиціях. Баланс руху капіталів складається з:
– балансу короткострокових капіталів;
– балансу довгострокових капіталів.
У Торговому балансі Відображається співвідношення між експортом та імпортом товарів. Стан торгового балансу віддзеркалює економічне становище країни, ступінь залежності її від зовнішніх ринків. Сальдо торговельного балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту й імпорту товарів окремої країни. Якщо експорт товарів перевищує імпорт товарів, то сальдо позитивне “+”, якщо імпорт перевищує експорт – сальдо негативне “-“. Активне (позитивне) сальдо торгового балансу не завжди свідчить про високий економічний рівень країни. Наприклад, активний торговий баланс країн, що розвиваються, як правило, супроводжується пасивним сальдо всього платіжного балансу, що свідчить про їхню хронічну зовнішню заборгованість. Для правильного оцінювання стану торгового балансу та його сальдо необхідно зважати на способи оцінювання експортних та імпортних товарів, а також враховувати відмінності в умовах збуту та надходження цих товарів.
Баланс послуг – це платежі та надходження по фрахту, поштових, телефонних та телеграфних послугах, страхуванню та банківських послугах, передачі “ноу-хау”, орендній платі, різноманітних комісійних та ін. В сучасних умовах в економіці багатьох країн світу суттєво зросло значення сектора послуг. Він все більше переорієнтовується на надання не тільки традиційних послуг (транспортні перевезення, зв’язок, будівництво, страховий бізнес та ін.), але й на такі спеціалізовані послуги, як науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи, розробка програмного забезпечення та технічне обслуговування обчислювальної техніки, маркетинг, інжиніринг, послуги в галузі права, менеджменту, консультування та ін.
Баланс розрахунків по іноземному туризму та некомерційних операціях Включає платежі та надходження по туризму, приватних та офіційних переказах, пенсіях, дарах, контрибуціях та репараціях, державних витратах на утримання іноземних представництв, субсидіях, наданню військової допомоги іншим державам, утриманню військових баз за кордоном тощо. Сальдо цього балансу у багатьох країнах має велике значення для кінцевого результату платіжного балансу. Це актуально для України, де значна частина населення виїжджає в інші країни на заробітки [122].
Баланс доходів та платежів по закордонних інвестиціях Відображає сплату відсотків та дивідендів імпортерами капіталу та їх отримання експортерами.
Країни, що довгий час мають активний баланс поточних операцій, можуть використовувати ці кошти ( величина позитивного сальдо) для закордонних інвестицій, наприклад, у формі інвестування капіталу у нерухомість (будівництво та придбання земельних ділянок за кордоном), для придбання акцій та облігацій підприємств інших країн та облігацій іноземних урядів, для розміщення капіталів в іноземних банківських установах. І навпаки, країни, що мають пасивне сальдо балансу змушені створювати відповідний інвестиційний клімат для ввезення (імпорту) іноземних капіталів.
Баланс руху капіталів Відображає платежі та надходження по експорту-імпорту державного та приватного Короткострокового (кредити у товарній та грошовій формах терміном до одного року, ввіз та вивіз національної та іноземної валют) та Довгострокового (купівля – продаж цінних паперів, надання або отримання довгострокових кредитів) капіталів.
У платіжному балансі зі знаком “плюс” Відображається експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов’язань; із знаком “мінус” – імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов’язань.
Країні, яка має Негативне сальдо по основних статтях платіжного балансу, необхідно [122]:
– стимулювати експорт національних виробників і одночасного стримування імпорту іноземних товарів і послуг;
– залучати довгострокові іноземні капітали та обмежувати вивіз національних капіталів.
Якщо цих заходів недостатньо для зменшення обсягу дефіциту по основних статтях балансу – необхідно використовувати методи балансування платіжного балансу.
За методикою МВФ методи балансування сальдо платіжного балансу можуть бути тимчасові та остаточні.
До Тимчасових методів балансування належать:
– одержання іноземних позик та ввезення підприємницького капіталу;
– використання короткострокових кредитів за взаємними угодами між центральними банками країн за системою “своп”;
– використання нафтодоларів шляхом перерозподілу валютної виручки нафтодобувних країн від експорту нафти;
– надання МВФ країнам-членам резервних кредитів (резервна позиція в МВФ);
– мобілізація коштів на світовому фінансовому ринку (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики);
– пільгові кредити по лінії програм іноземної “допомоги”. Остаточними методами балансування вважаються:
– вивіз золота;
– купівля іноземної валюти в обмін на золото або отримання кредиту в іноземній валюті під заставу золота з подальшим використанням валюти для розрахунків;
– використання для остаточних розрахунків коштів з внутрішніх валютних резервів країни;
– обмін СДР (спеціальні права запозичення) на певну кількість необхідної іноземної валюти; отримання іноземної “допомоги” у вигляді субсидій та дарувань.
До показників, які характеризують ефективність функціонування економіки країни, відносять також державний борг. При наявності дефіциту бюджету країна позичає грошові ресурси, що, у свою чергу, призводить до виникнення та зростання державного боргу.
Світовий банк вважає критичним рівнем державного зовнішнього боргу стосовно ВВП – 50%. Експерти Світового банку оцінили зовнішній борг України у 2011 році у 82% від ВВП. Через це Американське ділове видавництво Business Insider опублікувало список країн, які найбільше близькі до дефолту, у списку із 18 країн Україна була наведена шостою [127].
Крім платіжного балансу до показників, що характеризують інтенсивність та ефективність зовнішньоекономічної зв’язків країни, відносять ще і такі:
Експорт на душу населення
Де Еддас – обсяг експорту на душу населення в даному році; Е – обсяг експорту країни у звітному році; Чнас – кількість населення у країні.
Імпорт на душу населення
Де Ід. нас. – обсяг імпорту на душу населення в звітному році; І – обсяг імпорту країни в звітному році.
Зовнішньоторговельний оборот на душу населення
Де ЗТОдНас – обсяг зовнішньоторговельного обороту на душу населення в звітному році;
ЗТО – обсяг зовнішньоторговельного обороту в звітному році.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)