Теорія фінансів – Федосов В. М. – 6.2. Доходи та видатки місцевих бюджетів

Закономірністю функціонування місцевих фінансів є становлення системи самостійних місцевих бюджетів. Основну роль в цьому процесі відіграють доходи, видатки та способи, на основі яких вони формуються.

Основу самостійності місцевого бюджету складають власні й закріплені доходи. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямків їх використання.

Власні доходи – це доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади. Згідно зі статею 69 Бюджетного кодексу України До власних доходів місцевих бюджетів, Які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) Місцеві податки та збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100% плати за землю – для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 % плати за землю – для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення та їх об’ єднань;

3) Податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

4) Надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5) Податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6) Надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

7) Плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8) Кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарсь-кого призначення, що перебуває у комунальній власності;

9) Фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

10) Плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

11) Надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) Плата за гарантії щодо виконання боргових зобов ‘язань;

13) Гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

14) Власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

15) Податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) Платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

17) Інші надходження, передбачені законом.

Законом України “Про місцеві Ради, місцеве та регіональне самоврядування” Надано право місцевим радам Встановлювати на своїй території місцеві податки та збори. Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року визначений їх перелік і максимальні ставки. Серед них комунальний податок (до 10% річного фонду оплати праці, який розрахований, виходячи із непо-даткуваного мінімуму доходів громадян), податок із реклами (до 0,1% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час), готельний збір (до 20% добової вартості найманого житла), ринковий збір (до 20% для громадян і з мінімальних зарплат для юридичних осіб), збір за паркування автотранспорту (до 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – у спеціально обладнаних місцях та до 1% – у відведених), збір за участь у бігах на іподромі (до 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожного коня), збір за виграш у бігах (до 6% суми виграшу), збір за видачу ордера на квартиру (до 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), курортний збір (до 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі (до 5% надбавка до плати за участь у грі), збір за право використання місцевої символіки (до 0,1% вартості виробленої продукції для юридичних осіб та 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з громадян-підприємців), збір за право проведення кіно – і телезйомок (не більше суми фактичних витрат місцевої влади), збір за проведення місцевих аукціонів (не більше 0,1% вартості майна, що виставляється на продаж), збір на видачу дозволу на розміщення об’ єктів торгівлі (до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для постійних міст торгівлі і до 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одноразову торгівлю), збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон (до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для юридичних і фізичних осіб України та від 5 до 50 доларів США для іноземних фізичних і юридичних осіб).

Закріплені доходи – Це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів усіх рівнів бюджетної системи встановлений Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року.

У статті 66 Бюджетного кодексу встановлено перелік закріплених доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Це – 25% прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній території; 25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області; плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Ці доходи враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

У цій самій статті Бюджетного кодексу України закріпленими доходами районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбю-джетних трансфертів, вважаються: 50% прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’ єднань; 15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’ єднань; плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями; плата за державну реєстрацію суб’ єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями; надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями.

Як зазначається у статті 64 Бюджетного кодексу, до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, Належать такі податки і збори (обов’ язкові платежі):

1) з доходів фізичних осіб частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних

Рад;

4) плата за державну реєстрацію суб’ єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пу-нктами),що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб’ єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Нормативи відрахувань Від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування такі:

1) 100% загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території міст Києва і Севастополя, зараховується до бюджетів цих міст;

2) 75% від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення зараховуються до бюджетів відповідних міст;

3) до бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’ єднань зараховується 25% від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб.

У 1996 р. прийнято Конституцією України і в цей термін закріплені доходи не згадуються. У Законі України “Про Державний бюджет на 1998 р.” вперше зроблено спробу розділити доходи між державним бюджетом України і місцевими бюджетами загалом шляхом повного їх закріплення. За місцевими бюджетами повністю закріплені місцеві податки та збори, прибутковий податок із громадян, податок на прибуток підприємств, податок із власників транспортних засобів, податок на промисел, плату за торговий патент на певні види підприємницької діяльності, плату за землю, 80 % доходів від приватизації підприємств комунальної власності, доходи від збору за забруднення довкілля, надходження відрахувань і збору на ремонт та утримання доріг загального користування.

Основну частку доходів (75-85%) місцевих бюджетів становлять регульовані доходи, тобто доходи, які розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

Окремі доходи стануть до певної міри закріпленими і регульованими одночасно. Це стосується ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, доходів від приватизації державного майна тощо.

Важливу роль у становленні самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення видатків та їх склад. Бюджетне законодавство України регламентує порядок здійснення видатків місцевих бюджетів та основні напрямки їх використання. Місцеві ради самостійно витрачають бюджетні кошти і визначають напрямки використання коштів місцевих бюджетів. Вони також збільшують норми видатків на утримання житлово-комунального господарства, закладів охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення, органів внутрішніх справ, охорони природи, культури і спорту, визначають додаткові пільги й допомогу окремим категоріям населення.

Законом “Про бюджетну систему України” в 1995 р. вперше видатки всіх бюджетів були поділені на поточні та на видатки розвитку. Поточні видатки – це видатки з бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, органів, яка діє на початок бюджетного року, на фінансування заходів соціального захисту населення.

Видатки розвитку – це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, капітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства і субвенції, інші видатки, пов’ язані з розширеним відтворенням.

Статтею 88 Бюджетного кодексу України встановлено, що з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’ єднань здійснюються видатки, які враховуються При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, На:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

2) освіту:

– дошкільну освіту;

– загальну середню освіту (школи, дитячі садки);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

Статтею 89 Бюджетного кодексу визначаються видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. До них належать видатки на:

1) Державне управління:

А) органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

Б) органи місцевого самоврядування районного значення;

2) Освіту:

А) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення);

Б) загальну середньо освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи – дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіум, вечірні (змінні) школи;

В) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи – інтернати, загальноосвітні школи – інтернати для дітей – сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (якщо не менше 70 % кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків, формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

Г) інші державні освітні програми;

3) Охорону здоров’я:

А) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарі широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

Б) програму медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я і заходи по санітарній освіті);

4) Соціальний захист та соціальне забезпечення:

А) державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (якщо не менше 70 % кількості дітей, які перебувають у цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

Б) державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремим категорій громадян;

В) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

Г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ ї;

5) Державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

6) Державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

У статті 90 Бюджетного кодексу розрізняються видатки, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, – це видатки на:

1) Державне управління:

А) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

Б) обласні ради;

2) Освіту:

А) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, визначених у підпункті “в” пункту 2 статті 89 цього Кодексу, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

Б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення;

В) вищу освіту (вищі заклади освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим та спільній власності територіальних громад);

Г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності);

Д) інші державні освітні програми; 3. Охорону здоров’я:

А) первинну медико-санітарну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарі республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення);

Б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, у т. ч. стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки, дитини, станції переливання крові);

В) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санітарної медичної реабілітації);

Г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги) медико-санітарні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’ я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

4. Соціальний захист та соціальне забезпечення:

А) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ ям; виплати, компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для престарілих та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри по нарахуванню пенсій; притулки для неповнолітніх (крім притулків, визначених у підпункті “а” пункту 4 статті 89 цього Кодексу);

Б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програми та заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ ї;

В) інші державні соціальні програми;

5. Культуру і мистецтво:

А) державні культурно-освітні програми (республіканські – Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

Б) державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи та ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади і заходи у галузі мистецтва);

В) інші державні культурно-мистецькі програми;

6. Фізичну культуру і спорт:

А) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

Б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з інвалідного спорту і дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів та спеціалізовані спортивні школи параолімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань інвалідного спорту Автономної Республіки Крим та обласного значення).

До видатків місцевих бюджетів, Що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, згідно зі статтею 91, Бюджетного кодексу належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист і соціальне забезпечення:

А) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

Б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам’ яток архітектури місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

А) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

Б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

В) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

10) заходи з організації рятування на водах;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом. Важливе значення для забезпечення самостійності місцевих бюджетів

Має порядок використання вільних бюджетних коштів, які утворюються в місцевих бюджетах на початок бюджетного року і не враховуються при затвердженні бюджету поточного року. Вони поєднують вільний залишок коштів, додатково одержані суми в процесі виконання бюджету, суми перевищення доходів над видатками. Вільні бюджетні кошти не можуть бути вилученими органами державної виконавчої влади вищого рівня. Вільні бюджетні кошти можуть використовуватися місцевими органами влади на господарські заходи, для надання бюджетних позичок, на придбання акцій або інших цінних паперів тощо.

Якщо при виконанні бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, то Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради за пропозиціями відповідно Кабінету Міністрів України, Уряду Кримської автономії та виконавчих органів місцевих рад приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків. Таке скорочення здійснюється щомісячно до кінця бюджетного року за всіма статтями бюджету, крім захищених, перелік яких визначається радою.

Пропорційне скорочення видатків може застосовуватись і тоді, коли внаслідок дефіциту бюджету місцевий орган влади неспроможний фінансувати передбачені бюджетом заходи.



Теорія фінансів – Федосов В. М. – 6.2. Доходи та видатки місцевих бюджетів