Теорія фінансів – Федосов В. М. – 14.3.2. Міжнародний кредитний ринок

14.3.1. Валютний ринок

Міжнародні фінансово-економічні відносини можливі лише за умови існування такого особливого ринку як валютний. Цей сегмент світового фінансового ринку набуває стрімкого розвитку з виникненням новітніх інформаційних технологій та сучасних засобів телекомунікації. Нині система валютних ринків є найбільшою й найліквіднішою у світі. Вона працює цілодобово та розширюється територіально.

Міжнародний валютний ринок – це система економічних й організаційних взаємовідносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземній валюті.

Валютний ринок охоплює ту особливу сферу фінансової діяльності, де об’ єктом купівлі-продажу й інструментом здійснення цих операцій є валюта різної національної приналежності. Ціною на валютному ринку є або валютний курс, або процентний дохід.

Валютний курс – це ціна, за якою може бути продана або куплена валюта однієї країни, виражена у валюті іншої країни, тобто це певне співвідношення для валют, які можуть бути обміняні одна на одну. Валюта може обмінюватися на іншу лише за умови її конвертованості.

Конвертованість – це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватися на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, а також можливість її вільно переміщуватися через кордон.

Учасниками (суб’єктами) валютних відносин можуть бути: національні й комерційні банки, казначейства, валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж, юридичні й фізичні особи. За характером виконуваних операцій і мірою їх ризику всі суб’ єкти валютного ринку можна поділити на групи: інвестори, позичальники, спекулянти, посередники, хед-жери, підприємці.

Інвестори валютного ринку вкладають свій або позичений капітал у валютні цінності з метою отримання доходу.

Хеджери валютного ринку проводять захисні операції від несприятливої кон’ юнктури валютного ринку.

Спекулянти валютного ринку отримують дохід від різниці в курсах, купуючи – продаючи валюту.

Посередники валютного ринку створюють умови для діяльності всіх суб’ єктів валютного ринку.

Позичальники валютного ринку продають валютні цінності з метою отримання фінансового капіталу.

Підприємці валютного ринку здійснюють операції з валютою для забезпечення своєї комерційної діяльності.

Із характеристики основних учасників валютного ринку зрозуміло, що на валютному ринку купують і продають валюту не лише для здійснення платежів, а й для інших, наприклад, спекулятивних, операцій.

На кон’юнктуру валютного ринку впливають:

– обсяг ВНП;

– темпи зростання промислового виробництва;

– рівень безробіття;

– індекс оптових і роздрібних цін;

– стан основних статей платіжного балансу;

– динаміка відсоткових ставок.

14.3.2. Міжнародний кредитний ринок

Основний дохід банків від операцій за кордоном формується за рахунок надання кредитів. Найчастіше кредити видаються зарубіжним філіям банків, розміщеним у багатьох країнах світу.

Міжнародний кредит – це переміщення позичкових капіталів з одних країн в інші на умовах оплати та повернення у визначені строки.

За сутністю та багатьма характеристиками міжнародний кредит схожий на кредити, що надаються всередині країни, але кредитор і позичальник є резидентами різних країн.

Залежно від особи, що надає позички, міжнародні кредити бувають: банківськими, фірмовими, урядовими, міжнародних організацій.

Фірмовий кредит – це комерційний кредит на міжнародному ринку, коли розрахунки між імпортером й експортером здійснюються в борг.

Урядовий кредит виникає при інвестуванні однією країною іншої або при розміщенні урядових цінних паперів на міжнародному ринку капіталів.

Найбільшу частку кредитного ринку становлять банківські кредити, коли однією зі сторін кредитних відносин є банк. Кредит надається за змінними (плаваючими) відсотковими ставками, які переглядаються щоквартально або раз у півріччя відповідно до зміни базових ставок. Базовими називають середні ставки, за якими першокласні банки, що мають питому вагу операцій на ринку, надають позики іншим першокласним банкам шляхом розміщення в них депозитів.

На міжнародному ринку у банківському кредитуванні часто кредити надають у евровалютах. Евровалютами прийнято вважати кошти в операціях банків у валюті, яка не е офіційною на території розташування банку. Кредити банків у евровалютах, ставки по яких визначаються на еврорин-ках, називають еврокредитами.

Найбільші банківські еврокредити найчастіше надаються в межах банківських синдикатів і пулів. Синдикований кредит – це кредит, який фінансується групою банків. При такому виді кредитування банки мають можливість, незалежно від їхнього розміру, брати участь у кредитуванні та рівномірніше розподілити свої ризики, а позичальники – отримати значну суму коштів, яку за інших умов отримати неможливо.

Особливе місце займають Кредити міжнародних фінансових інститутів. Такі кредити надаються переважно через МВФ, СБ, ЄБРР, регіональні банки розвитку та інші. Кредитування суб’єктів міжнародних фінансів такими інститутами відбуваеться через певні механізми й певними способами.

Кредитування країн – членів МВФ здійснюється за допомогою звичайного, спеціального та пільгового механізмів кредитування.

Звичайний механізм кредитування передбачає використання загальних ресурсів МВФ, до яких належать внески держав до фонду та запозичені кошти.

Спеціальний режим кредитування – це надання фінансових ресурсів членам МВФ на умовах компенсаційного і надзвичайного фінансування та фінансування платіжного балансу.

Пільговий режим кредитування – передбачає надання пільгових позик та грантів членам фонду з метою фінансування структурної перебудови в країні.



Теорія фінансів – Федосов В. М. – 14.3.2. Міжнародний кредитний ринок