Теорія фінансів – Федосов В. М. – Інструментарій монетарної політики
В основі монетарної (грошово-кредитної) політики держави лежить дуже важливий і дієвий інструмент – Регулювання грошової маси. Здійснюючи емісію (чи вилучення грошей з обігу) та використовуючи засоби монетарної політики, вона впливає на наповнення економіки та фінансової системи платіжними засобами, врівноважує попит і пропозицію на них й тим самим стимулює чи стримує виробництво в залежності від фази економічного циклу. Але на відміну від інструментів фіскальної політики, дія яких може спрямовуватися на вирішення конкретних завдань, вплив інструментів монетарної політики має досить узагальнюючий характер. Однак натомість засоби монетарної політики є досить мобільними, що пов’язано з особливим статусом центрального банку, який, як правило, самостійно приймає потрібні рішення. Як відмічають П. Самуельсон та В. Нордгауз, “монетарну політику можна швидко змінити”, тоді як “впровадження податкових пропозицій звичайно потребує тривалого часу”1. Монетарна політика піддається координації з іншими фінансовими інструментами. При цьому може бути прорахований кореляційний зв’ язок дії інших інструментів залежно від грошової емісії, та вплив інших інструментів на стан грошового ринку. Досить надійно і своєчасно можуть бути оцінені наслідки певної грошово-кредитної політики держави, що забезпечує надійність інструменту.
Таким чином можна зазначити, що в регулюванні обсягів грошової маси домінує забезпечувальний аспект, тоді як регулювальні властивості цього інструменту несуттєві. Однак він проявляється по іншому, ніж у інструментів фіскальної політики, де переважає націленість на максимізацію доходів та обсягів фінансування. Грошей в обороті має бути рівно стільки, скільки необхідно. На функціонуванні економіки однаково негативно впливає як нестача платіжних засобів та фінансових ресурсів, так і їх надлишок. Нестача грошей в обігу обумовлює дороговизну ресурсів, а їх надлишок провокує інфляційні процеси, які теж негативно позначаються мак-роекономічній стабільності та діяльності економічних агентів.
Важелі монетарної політики, що використовуються державою з метою регулювання грошової маси, досить різняться за можливостями використання та ефективністю впливу. В сучасних умовах в розвинених країнах найважливішим інструментом монетарної політики є операції на відкритому ринку – взаємовідносини центрального банку з комерційними з приводу торгівлі державними цінними паперами. Купуючи їх у комерційних банків, центральний банк по суті збільшує обсяги грошової маси і, відповідно, ресурсів, що можуть бути спрямовані у реальний сектор економіки, а продаючи, навпаки, скорочує грошову масу. Однак, очевидно, що можливості використання цього важеля залежать від розвиненості та стабільності ринку державних цінних паперів. В Україні поки що цей важіль не використовується, оскільки ринок державних цінних паперів фактично тільки формується. Другим за значенням важелем монетарної політики є вплив на обсяги грошової маси через облікову ставку. За допомогою цього важеля можна заохочувати запозичення комерційних банків у центрального, знижуючи цю ставку, чи навпаки. Але це важіль непрямої дії. Третім важелем впливу на грошову масу є норми формування резервів, які встановлюються центральним банком для комерційних. Цей засіб дозволяє досить швидко впливати на пропозицію грошей, але на практиці використовується досить рідко.
Монетарна політика має на меті не тільки достатнє забезпечення економіки та фінансової системи платіжними засобами, але і забезпечення стабільності грошової одиниці. Водночас за певних умов і з метою досягнення відповідних результатів держава може бути зацікавлена чи у зниженні курсу національної валюти (девальвація), чи, навпаки, у підвищенні (ревальвація). Так, девальвація буде сприяти розвиткові виробництв, які працюють переважно на експорт, адже при цьому доходи відповідних підприємств у національній валюті зростатимуть. Навпаки, за ревальвації виграють ті, хто використовує у виробництві імпортну сировину та комплектуючі, чи узагалі спеціалізується на імпорті. Таким чином, даний фінансовий інструмент може досить ефективно використовуватись в регулюванні зовнішньоторговельних відносин.
Стабільність в економіці та зовнішній торгівлі забезпечується на основі стабільності та керованості валютного курсу. В основі стабільного валютного курсу лежить динамічний розвиток економіки, адже курс національної грошової одиниці є віддзеркаленням стану економіки та фінансів даної країни. В системі фінансових важелів, що дозволяють впливати на нього провідна роль належить валютним інтервенціям центрального банку. В системі валютного регулювання така участь центрального банку є надійним, ефективним та цілеспрямованим засобом впливу на валютний курс. Існує повна передбачуваність його дії та можливість точної і своєчасної оцінки наслідків. Більш того, тільки цей важіль забезпечує найвищу точність та своєчасність оцінки результату впливу – щоденно встановлюється курс національної валюти. Водночас необхідно враховувати, що вплив на валютний курс може здійснюватись й іншими засобами, які відносяться до сфери регуляторної політики (валютні обмеження, обов’ язковий продаж частини чи повної суми валютної виручки тощо).
Можливості координації валютних інтервенцій з іншими фінансовими інструментами обмежені, оскільки рішення про їх здійснення повинні прийматись у дуже стислі терміни. Використання даного інструменту обмежене наявними валютними резервами. Тому він повинен використовуватись в разі крайньої потреби, інакше резерви будуть вичерпані, а відтак, і не буде можливості у проведенні валютних інтервенцій (чи доведеться звертатись за допомогою до Міжнародного Валютного Фонду).
(2 votes, average: 5,00 out of 5)