Ринок праці – Волкова О. В. – Тести поточного контролю знань по темі 5
1. Узагальнюючий термін, що характеризує кількість товару, який продавці бажають продати за певний час – це:
А) пропозиція;
Б) попит;
В) потреба;
Г) ціна.
2. Індивідуальна пропозиція праці включає:
А) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці;
Б) якість роботи, що визначається рівнем його здібностей, загальної та професійної підготовки, досвідом індивіда;
В) кількість годин відпочинку;
Г) інтенсивність праці, яку людина проявляє в процесі виробництва продуктів.
3. Пропозиція праці, згідно із вузьким підходом включає пропозицію, праці надходить від:
А) безробітних;
Б) осіб, що вперше шукають роботу;
В) всього зайнятого населення;
Г) найманих працівників, що незадоволені умовами своєї праці, які шукають нове місце роботи.
4. Індивідуальну пропозицію праці можна виразити у вигляді формули: Si = Т – Кя – Кі, де Кя – коефіцієнт якості праці, Кі – коефіцієнт інтенсивності праці, Т – це:
А) кількість працюючих протягом обстежуваного періоду;
Б) кількість безробітніх, що пропонують свою працю на ринку;
В) кількість економічно активного населення країни, регіону, галузі, підприємства;
Г) кількість робочих годин на тиждень, місяць, рік, протягом яких індивід бажає працювати, перебуваючи на ринку праці.
5. Ціна праці, грошовий еквівалент товарів і послуг – це:
А) вартість дозвілля;
Б) вартість спожитих товарів і послуг;
В) доход;
Г) трудовий доход.
6. Функція корисності, або функція переваги – це:
А) співвідношення між комбінаціями трудового доходу та дозвілля і рівнем корисності;
Б) співвідношення між трудовим доходом та корисністю спожитих благ;
В) співвідношення між трудовим доходом та ціною спожитих благ;
Г) співвідношення між корисністю праці та корисністю відпочинку для споживача.
7. Загальна формула функції корисності така: U =f (І, Н), де U – рівень корисності; I – кількість одиниць доходу; Н – це:
А) кількість годин дозвілля;
Б) рівень корисності дозвілля;
В) ціна спожитих благ;
Г) корисність споживаних благ, куплених за отриманий трудовий дохід індивіда.
8. Крива байдужості індивіда на ринку праці має вигляд:
А) спадаючої кривої;
Б) вертикальної прямої;
В) прямої із зворотнім нахилом;
Г) гіперболи.
9. Зображення процесу відмови індивіда від певної величини доходу для отримання додаткового часу відпочинку на графіку кривої байдужості індивіда на ринку праці відображається:
А) переміщенням по кривій байдужості зверху вниз;
Б) переміщенням по кривій байдужості знизу вверх;
В) переміщенням кривої байдужості вверх;
Г) переміщенням кривої байдужості вниз.
10. Співвідношення відносних змін доходу та дозвілля:
називається:
А) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;
Б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;
В) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;
Г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.
11. Величина втрати рівня задоволення, що припадає на кожну одиницю грошового доходу, від якої відмовились, в обмін на збільшення задоволення від кожної додаткової одиниці дозвілля, з тим, щоб забезпечити постійний рівень корисності визначається:
А) граничною нормою заміщення доходу на відпочинок;
Б) граничною нормою заміщення праці на відпочинок;
В) граничною нормою заміщення відпочинку на доход;
Г) граничною нормою заміщення відпочинку на працю.
12. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, характерний для різних рівнів корисності для індивіда відображає:
А) крива байдужості;
Б) карта кривих байдужості;
В) бюджетне обмеження;
Г) бюджетне обмеження із урахуванням нетрудового доходу.
13. Більш привабливими є комбінації дохід-дозвілля, розташовані на карті кривих байдужості:
А) на початку координат;
Б) на кривій байдужості, розташованій якомога ближче до початку координат;
В) на кривій байдужості, розташованій якомога далі від початку координат;
Г) між початком координат і кривими байдужості.
14. Обмеження рівня корисності індивіда, що визначається розміром доходу та часу дозвілля, називається:
А) бюджетним;
Б) трудовим;
В) корисностним;
Г) індивідуальним.
15. Сукупність комбінацій дохід-дозвілля, які можуть бути доступні індивіду при його рівні доходу відображає:
А) бюджетне обмеження;
Б) трудове обмеження;
В) корисністне обмеження;
Г) індивідуальне обмеження.
16. Наявність нетрудового доходу надає можливість індивіду більше споживати при тому ж рівні годин праці, дозволяє отримувати блага, не приносячи в жертву години дозвілля. Графічно наявність нетрудового доходу відображається так:
А) лінія бюджетного обмеження пересувається вниз;
Б) переміщуються криві байдужості на карті кривих, байдужості;
В) лінія бюджетного обмеження пересувається вверх;
Г) переміщення відбувається на лінії бюджетного обмеження.
17. Рівновага продавця на ринку праці буде отримана при досягненні комбінації доход-дозвілля з максимальною корисністю, яка є доступною для споживача:
А) в точці, де бюджетне обмеження дотикається до найбільш привабливої, але доступної (в цій єдиній точці) кривій байдужості;
Б) в точці найбільш віддаленої від початку координат кривої байдужості;
В) в точці найменш віддаленої від початку координат кривої байдужості;
Г) на лінії бюджетного обмеження, що враховує нетрудові доходи індивіда.
18. Заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання – це:
А) ефект заміщення;
Б) заміщення набором товарів і послуг, які можна придбати на зростаючу заробітну плату;
В) ефект доходу;
Г) підвищення ціни дозвілля.
19. Сукупний ефект від збільшення погодинної ставки оплати праці визначається співвідношенням:
А) “ефекту доходу” та “ефекту заміщенням;
Б) ціною та продуктивністю праці;
В) якістю та інтенсивністю праці;
Г) умовами праці.
20. Здатність праці приносити додаткову вартість – це:
А) інтенсивність праці;
Б) якість праці;
В) ціна праці;
Г) привабливість умов праці.