Регіональна економіка – Качан Є. П. – Проблеми та перспективи розвитку АПК
Для вирішення нагальних проблем АПК розроблена загальнодержавна комплексна програма підтримки та розвитку українського села “Добробут через аграрний розвиток” на 2005-2010 рр., яка спрямована на послідовне формування міжнародної аграрної спеціалізації України, забезпечення стабільного та ефективного функціонування агропромислового комплексу, орієнтованого на задоволення внутрішніх та експортних потреб країни в продукції сільського господарства і продуктах її переробки; соціальне відродження села, подолання бідності селян, поступове наближення умов життя та праці до рівня економічно розвинутих країн; формування нової інституціональної, галузевої та регіональної структури аграрного сектору національної економіки на основі інтенсифікації виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, поновлення виробничого потенціалу сільського господарства та переробної галузі, кооперації, ефективної підприємницької діяльності, запровадження міжнародних стандартів.
У цій програмі виокремлюється низка явищ, що негативно впливають на агропромислове виробництво:
– низький рівень життя, безробіття, зниження народжуваності на селі, старіння сільського населення;
– переважна збитковість сільськогосподарського виробництва;
– катастрофічне падіння родючості грунтів та зростання їх ерозії;
– структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства в бік сировини та невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки;
– незадовільний стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі й обмеженість бюджетного фінансування села та аграрного виробництва;
– збільшення витрат на споживання невідновлюваних ресурсів та зниження конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств;
– невідповідність стану нормативно-правової бази завданням уряду в АПК.
Основними проблемами, що потребують негайного вирішення є:
У галузі земельних відносин:
– аграрна та її складова – земельна реформа – здійснюються без прозорих концептуальних засад та програм подальших дій, насамперед органів влади, без урахування інтересів селян;
– соціальна напруга та недовіра суб’єктів ринку як наслідок побоювань селян – власників землі втратити земельну власність;
– рівень використання сільськогосподарських угідь характеризується середнім виробництвом валової продукції сільського господарство на 1 га – 270 євро (в країнах ЄЕС – 2000 євро);
– щорічні втрати гумусу внаслідок мінералізації та ерозії грунтів становлять 32-33 млн т – це 9 млрд грн щорічних збитків;
– недосконале державне управління, відсутність реального державного контролю за якістю та станом використання земельних угідь.
У галузі виробництва та збуту сільськогосподарської продукції:
– загальний дотаційний підхід до всіх галузей АПК, що базується на забезпеченні продовольчої безпеки та збільшенні виробництва в усіх галузях;
– побудова галузевої політики без врахування галузей та продуктів міжнародної конкурентоспроможності України;
– відсутність цілеспрямованої державної політики щодо залучення інвестицій і непослідовна політика у бюджетному регулюванні та залученні міжнародних кредитів;
– регіональна політика розвитку АПК та села, що не включає підтримку галузей міжнародної та місцевої спеціалізації та побудову комплексних інтегрованих моделей розвитку регіону;
– відсутність повноцінного ринку сільськогосподарської продукції, в тому числі гуртових та біржових ринків, і як наслідок – дисбаланс в ціноутворенні на виробництво сільськогосподарських продуктів.
У соціально-економічній сфері на селі:
– не визначені джерела та не створені механізми фінансування заходів з реалізації всіх складових державної політики щодо розвитку сільських територій, в тому числі; аналізу, прогнозування і планування; фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва; технічного і технологічного переозброєння; розвитку і функціонування соціальної сфери, зайнятості працездатного населення;
– загострення демографічної ситуації, занепад соціальної інфраструктури, безробіття та бідність зумовили трудову міграцію сільського населення, призвели до різкого скорочення кількості сільських мешканців, обезлюднення та вимирання сіл;
– відсутня політика розвитку сільської місцевості та її державна підтримка, органи місцевого самоврядування не мають реальних економічних та соціальних важелів впливу;
– значне відставання села від міста за рівнем і умовами життя, фактична відсутність системи побутового обслуговування, середній рівень заробітної плати осіб, зайнятих у сільському господарстві, удвічі нижчий від середньої заробітної плати в інших галузях, погіршується якість кадрового складу.
У сфері розвитку аграрної науки:
– низький рівень наукової бази частини науково-дослідних установ АПК, старіння наукових працівників, відсутність молоді у НДІ (наукова робота втратила престижність, стимулювання працівників (особливо молодих науковців) – недостатнє, і як наслідок – відплив науковців до інших країн або в інші галузі народногосподарського комплексу);
– українська аграрна наука мало інтегрована в сучасну європейську та світову науку.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)