Home ⇒ 👍Регіональна економіка - Качан Є. П ⇒ Регіональна економіка – Качан Є. П. – 8.2. Показники розвитку національної економіки та економічного розвитку країн

Регіональна економіка – Качан Є. П. – 8.2. Показники розвитку національної економіки та економічного розвитку країн

Для визначення ступеня розвитку національної економіки використовують спеціальні показники. Серед них найважливішими є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), експорт, імпорт, товарообіг зовнішньої торгівлі, рівень безробіття, інфляція, дефіцит бюджету, рівень державного боргу і т. ін.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) обчислюється як сукупна вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні впродовж року. Також до нього зараховуються результати зовнішньоекономічної діяльності. Такий підхід дає змогу охопити всі види економічної діяльності та запобігти повторному обрахунку продукції.

Цей показник дає можливість визначити економічний потенціал країни, місце національної економіки у світовому господарстві. Так, у 2007 р. номінальний ВВП України становив 141,2 млрд дол. і за цим показником вона посідала 20-те місце в Європі. У Польщі, яка значно менша за площею та кількістю населення, ВВП становить 422,1 млрд дол., в Нідерландах -765,8 млрд дол. Найвищі показники ВВП мають США (13,751 трлн дол.), Японія (4,384 трлн дол.), Німеччина (3,317 трлн дол.) [2].

Такий низький показник ВВП України пояснюється не тільки об’єктивними причинами (економічна криза, скорочення виробництва та послуг, малі обсяги зовнішньої торгівлі), а й суб’єктивними. Серед них “тіньова” економіка, результати якої, зрозуміло, не зараховуються у ВВП. Крім того, слід враховувати внутрішнє споживання та внутрішні ціни. Ціни в Україні більш ніж у два рази нижчі за ринкові (світові). Тому не дивно, що оцінки ВВП країн, які проводяться Світовим банком чи Міжнародним валютним фондом для міжнародних зіставлень, обраховують з урахуванням паритету купівельної спроможності валют (ВВП за ПКС України у 2007 р. становив 321,5 млрд дол. (табл. 8.1).

Валовий національний продукт (ВНП) відрізняється від ВВП тим, що у ньому враховуються також доходи національних підприємств і громадян, одержані за кордоном, але виключаються доходи зарубіжних фірм та осіб, що одержані в країні. Для таких країн, як Україна, що незначною мірою інтегровані у світові економічні відносини, показники ВВП і ВНП відрізняються мало. В розвинутих державах, які мають свої підприємства і філії в інших країнах і одержують дивіденди від вкладених капіталів, показники ВНП вищі, ніж ВВП. Країни, що розвиваються, в економіці яких значна частка іноземного капіталу, мають ВВП, більший від ВНП.

Абсолютні показники ВВП і ВНП дають змогу визначити розміри економіки країн, їх потужність. Однак вони недостатні для порівняння рівня розвитку національних економік. Тому широко використовуються так звані “душові” показники ВВП і ВНП, тобто ВВП чи ВНП в розрахунку на одного жителя країни. Ці показники уже зіставлені для окремих країн, незважаючи на різницю між ними в розмірах та чисельності населення. У табл. 8.1 наведено загальні показники ВВП у розрахунку на одного жителя для деяких країн.

Таблиця 8.1. Обсяги ВВП та ВВП у розрахунку на одну особу 2007 р. [2]

Країни

ВВП, млрд дол.

ВВП на 1 жителя, дол.

Номінал

ПКС

Номінал

ПКС

Норвегія

388,4

251,6

82 480

53 433

США

18751,4

13751,4

45 592

45 592

Японія

4384,3

4297,2

34 313

33 632

Німеччина

3317,4

2830,1

40 324

34 401

Велика Британія

2772,0

2143,0

45 442

35 130

Італія

2101,6

1802,2

35 396

30 353

Франція

2589,8

2078,0

41 970

33 674

Бразилія

1313,4

1833,0

6 855

9567

Росія

1290,1

2087,4

9 079

14 690

Таїланд

245,4

519,2

3035

8135

Україна

141,2

321,5

3059

6914

Китай

3205,5

7096,7

2432

5 383

Непал

10,3

29,5

367

1049

Нігерія

165,5

291,4

1118

1969

Замбія

11,4

16,2

953

1358

Нігер

4,2

8,9

294

627

Стосовно України показники ВВП на одного жителя в різних країнознавчих джерелах варіюються від 750 дол. до майже 7000 дол. Це пояснюється різними підходами до обчислення ВВП, про що йшлося раніше. За класифікацією Світового банку, країни світу за “душовими” показниками ВВП поділяються на: а) слаборозвинуті – менше 785 дол. на одну особу; б) середнього рівня розвитку – від 785 дол. до 9655 дол. на одну особу; в) країни високорозвинуті – вище 9655 дол. на одну особу. Тому наявна проблема ідентифікації економіки України у світовому господарстві та трактування її як слаборозвинутої.

Загалом, використання абсолютних і відносних показників ВВП і ВНП при визначенні параметрів національних економік має низку недоліків. Проте ці показники дають змогу виявити характерні риси економік країн, побачити спільне і відмінне в їх розвитку.

Встановити сучасний стан економіки країни допомагає показник темпів приросту ВВП за рік, що обчислюється у відсотках (в Україні у 2009 р. він скоротився відносно 2008 р. на 15 %).

Використовуються й інші показники, що характеризують стан економіки країни:

– інфляція – знецінення грошей ( в останні роки в Україні вона становить 10-15 % і є досить значною);

– дефіцит бюджету – перевищення видатків над доходами (у 2010 р. в бюджеті України він перевищив 170 млрд грн);

– рівень безробіття – співвідношення між безробітними і працездатним населенням (в Україні становить понад 9 %);

– сальдо торгового балансу – різниця між експортом та імпортом (в Україні в 2009 р. воно було від’ємним – 5,7 млрд дол.)-

Чим більше позитивне сальдо, тим краще, бо це основний шлях надходження валюти в країну;

– рівень державного боргу (відсоток до ВВП). У 2010 р. обсяг сукупного зовнішнього боргу України становив 85,7 % ВВП, або 117,3 млрд дол. При цьому майже 85 % становить заборгованість приватного сектору економіки. Згідно з дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою для країн з низьким і середнім рівнем доходів є сума зовнішнього боргу на рівні 49,7 % ВВП; у разі перевищення цього рівня можливість поширення фінансових криз становить близько 70 % [1].

Дедалі частішими є спроби узагальненої оцінки стану національних та регіональних економік, їх стійкості та тенденцій розвитку. Зокрема, цікавий рейтинг конкурентоспроможності країн світу, що кожного року проводиться Міжнародним інститутом розвитку менеджменту в Лозанні. Він здійснюється на основі восьми груп чинників:

1. Характеристика національної економіки (додана вартість, обсяг інвестицій, рівень споживання, прогноз розвитку).

2. Рівень інтернаціоналізації господарства країни, відкритість економіки.

3. Стабільність політичної системи країни.

4. Фінансова система.

5. Інфраструктура.

6. Ефективність управління економікою.

7. Розвиток науки і технологій.

8. Характеристика трудових ресурсів країни.

У цьому рейтингу Україна постійно посідає дуже низькі позиції.

У наш час зросла зацікавленість учених у порівнянні соціально-економічного розвитку країн і регіонів. Серед різних методик зокрема поширена оцінка гуманітарного (людського) розвитку окремих країн.

Постійно діюча з 1990 р. програма розвитку ООН щорічно готує “Доповідь про розвиток людини”. Для неї, за даними МВФ, Світового банку, деяких інших інституцій обчислюються індекси людського розвитку (ІЛР) всіх країн – членів ООН. У розрахунках ІЛР враховуються середня тривалість життя населення країни, рівень освіченості дорослого населення (від 15 років), рівень освіти, ВВП (ПКС) в розрахунку на одного жителя. Показники ІЛР можуть коливатися від 1,000 до 0,000. Більші показники ІРЛ мають країни з вищим рівнем людського розвитку. Країни, в яких ІРЛ > 0,800 вважаються країнами з високим людським розвитком, від 0,800 до 0,500 – з середнім, < 0,500 – з низьким. У табл. 8.2 наведено показники ІРЛ окремих країн.

Таблиця 8.2. Рівень людського розвитку окремих країн, 2007 р. [2]

Рейтинг країн за ІЛР

Країна

ІЛР

1

Норвегія

0,971

2

Ісландія

0,969

4

Канада

0,966

10

Японія

0,960

8

Франція

0,961

13

США

0,956

22

Німеччина

0,947

41

Польща

0,880

46

Литва

0,870

68

Білорусь

0,826

71

Росія

0,817

85

Україна

0,796

92

Китай

0,772

134

Індія

0,612

167

Руанда

0,460

164

Замбія

0,481

172

Мозамбік

0,402

180

С’єрра-Леоне

0,365

Серед країн, для яких проводилось дослідження, Україна посідає 85 місце (в 2005 р. – 76 місце).

Зараз в Україні здійснюється спроба адаптації цієї методики ООН для визначення соціально-економічного розвитку регіонів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Related posts:

  1. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика) Регіональна діагностика включає оцінювання рівня розвитку регіону, його спеціалізації й комплексності розвитку продуктивних сил, їх ефективності, а також дослідження регіональних ринків товарів і послуг, праці, фінансових структур, рівнів інвестицій та інновацій. Важливе значення має також аналіз особливостей населення (демографічних показників, системи розселення тощо), оцінювання природно-ресурсного, наукового і виробничого потенціалів, рівня розвитку і розміщення інфраструктури, екологічної […]...

  2. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 3.2.1. Методи і показники, за якими оцінюється рівень розвитку регіонів Регіональна діагностика включає оцінювання рівня розвитку регіону, його спеціалізації й комплексності розвитку продуктивних сил, їх ефективності, а також дослідження регіональних ринків товарів і послуг, праці, фінансових структур, рівнів інвестицій та інновацій. Важливе значення має також аналіз особливостей населення (демографічних показників, системи розселення тощо), оцінювання природно-ресурсного, наукового і виробничого потенціалів, рівня розвитку і розміщення інфраструктури, екологічної […]...

  3. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 11.6. Інтегральні показники сталого розвитку У 1992 р. Конференція ООН з навколишнього середовища й розвитку у Ріо-де-Жанейро прийняла Декларацію Ріо з навколишнього середовища і розвитку, Заяву про принципи глобального консенсусу з управління, збереження і стійкого розвитку всіх видів лісів, а також головний програмний документ подальшого поступу людської цивілізації – Порядок денний на XXI століття. Усі документи КНСР-92 пронизує концепція стійкого […]...

  4. Національна економіка – Мельник А. Ф. – 11.3. Потенціал економічного зростання національної економіки. Часткові та узагальнюючі показники економічного зростання Забезпечення стабільного економічного зростання національної економіки пов’язане напряму зі стратегічним курсом та обраною моделлю економічного розвитку, що дає можливість якнайкраще реалізувати потенційні ресурси країни, її науково-технічний, виробничий, трудовий, фінансовий, інформаційний, управлінський потенціал. Потенціал економічного зростання є індивідуальним для кожної країни і залежить від її макроекономічної політики, потенційних можливостей і стартових умов, і чим вищий цей […]...

  5. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 12.1. Просторові відмінності соціально-економічного розвитку України Розділ 12. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ ЯК ЄДНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ 12.1. Просторові відмінності соціально-економічного розвитку України Будь-яка територія становить просторово організовану і впорядковану множину природних, соціальних, господарських об’єктів. Вона характеризується двома видами просторової організації: природна і суспільна (господарська) [10, 110]. Під природною організацією території розуміють передусім її ландшафтне компонування. Суспільна організація території (СОТ), чи господарська (ГОТ), […]...

  6. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 2.3. Диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку Аналіз рівня економічного розвитку областей України, економічних районів свідчить про істотні відмінності між ними. У першу чергу треба зазначити, що за величиною території області можуть відрізнятися у чотири рази (Одеська область має площу 33,3 тис. км2, а Чернівецька – 8,1 тис. км2), за чисельністю населення – в п’ять разів (Донецька – 4,5 млн осіб, а […]...

  7. Національна економіка – Мельник А. Ф. – 11.5. Показники ефективності розвитку та зростання національної економіки Стратегічною метою економічної політики для кожної національної економіки в контексті управління її довгостроковим розвитком є забезпечення економічного зростання за допомогою інструментарію державного регулятивного впливу, який відображається в політиці економічного зростання. Специфіка такої політики визначається обраною моделлю соціально-економічного розвитку. Модель економічного розвитку – це модель визначення домінанти геоекономічної орієнтації країни, реалізації її порівняльних переваг, позиціонування її […]...

  8. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ 3.1. Наукові методи аналізу просторової організації господарства Наука про економічний простір оперує комплексними міждисциплінарними знаннями економічного, соціального, демографічного, історичного, політичного і природничого характеру. Отже, спектр методів дослідження економіки регіонів і територіальної організації господарства (ТОГ) характеризується значним різноманіттям. Усі методи дослідження можна поділити на загальнонаукові й спеціальні. Загальні використовуються у багатьох науках. До них належать системний, […]...

  9. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування Субсидія – цільова незворотна допомога в грошовій чи натуральній формі, що надається за рахунок коштів державного бюджету або спеціальних державних і недержавних фондів економічним суб’єктам. Це один з видів фінансування екологічно орієнтованих напрямів діяльності [1, 478]. Субсидії бувають прямими і непрямими. Перші з них видаються суб’єктам господарської діяльності у грошовій формі, а інші – як […]...

  10. Національна економіка – Старостенко Г. Г. – ТЕМА 4. ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ І РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 4.1 Економічне зростання як категорія національної господарської системи 4.2. Фактори економічного росту 4.3. Структура економіки та заходи щодо її оптимізації 4.4. Інвестиційно-інноваційна складова економічного зростання 4.1. Економічне зростання як категорія національної господарської системи Економічний зростання – це характерна особливість сучасного світу. Різні країни у різні часи зростали за чисельністю населення, за загальними масштабами виробництва та […]...

  11. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 10.8. Роль трудових міграцій в інвестуванні економіки На економіку України значний вплив мають міграційні процеси. В багатьох випадках міграція робочої сили сприяє розв’язанню проблеми зайнятості, коли безробітні люди з однієї країни переїздять до іншої, де вони можуть знайти роботу. Найбільш типовою є ситуація, за якої іммігранти посідають низькооплачувані, непрестижні робочі місця, що не потребують кваліфікованих працівників. Але набагато більше шкоди завдає еміграція […]...

  12. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Розділ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА”. ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ І ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Реформування економіки передбачає зміни як галузевої, так і просторової структури господарства України і потребує нових підходів до регіональної політики держави. Вивчення просторових аспектів розвитку господарства покладається на навчальну дисципліну “Регіональна економіка”, що належить до циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки галузевого стандарту вищої освіти Міністерства освіти і науки України і є нормативною для підготовки бакалаврів за […]...

  13. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 5.4. Показники, що характеризують спеціалізацію і комплексний розвиток економічних районів У сучасних умовах об’єктом досліджень більшості науковців є інтегральне районування, актуальність якого зростає в умовах виокремлення регіональної економіки як науки. Для практичних потреб все актуальнішими стають дослідження територіальних систем на різних ієрархічних рівнях районоутворення: макро – мезо-, мікрорайонування. Макрорайонування передбачає виокремлення у межах держави великих економічних районів, які виділяються спеціалізацією господарства, тобто відіграють домінуючу роль […]...

  14. Регіональна економіка – Манів З. О. – 11.6.1. Місце і роль Подільського економічного регіону в розвитку економіки країни 11.6.1. Місце і роль Подільського економічного регіону в розвитку економіки країни До Подільського економічного регіону входять Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області. Територія регіону займає площу 60,9 тис. км2. Регіон має зручне економіко-географічне положення. Він розташований в південно-західній частині України і межує з Центральним економічним регіоном, на півночі – з Поліським, на заході – з Карпатським […]...

  15. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ 9.1. Паливно-енергетичний комплекс Паливно-енергетичний комплекс України (ПЕК) є технологічно складною, територіально розгалуженою системою, що складається з електроенергетики, системи теплопостачання, вугільної, ядерної, газової, нафтової і нафтопереробної промисловостей. ПЕК здійснює видобуток, виробництво та транспортування паливно-енергетичних ресурсів. Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. […]...

  16. Регіональна економіка – Манів З. О. – 11.5.1. Місце і роль Поліського економічного регіону в розвитку економіки країни 11.5.1. Місце і роль Поліського економічного регіону в розвитку економіки країни Поліський економічний регіон включає в себе чотири області України: Волинську (утворено в 1939 p.), Житомирську (1939 p.), Рівненську (1939 р.) та Чернігівську (1932 р.). Територія регіону одна з найбільших і займає 102,1 тис. км2, а кожна область відповідно – 20,2; 29,9; 20,1 та 31,9 […]...

  17. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 5.2. Принципи і чинники економічного районування 5.1. Економічне районування: поняття, суть, види й основні ознаки Економічне районування розглядається передусім як метод наукового дослідження, що використовується для оптимізації територіальної організації господарства. Суть економічного районування полягає в науково обгрунтованому поділі праці на окремі таксони, виходячи з об’єктивної закономірності територіального поділу праці, комплексного розвитку господарства та пропорційного розміщення продуктивних сил. Найбільш поширене визначення економічного […]...

  18. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Вивчення просторових аспектів розвитку господарства країни є необхідною умовою соціально-економічного розвитку, ефективного територіального управління та прогнозування. Розгляд особливостей розвитку регіонів України здійснено в розрізі економічних районів, при виокремленні яких враховувались не тільки пропорції територіальні та населення, а й, в першу чергу, виробнича спеціалізація та традиції господарювання (див. табл. 13.1). 13.1. Столичний економічний район Столичний економічний […]...

  19. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Проблеми та перспективи розвитку АПК Для вирішення нагальних проблем АПК розроблена загальнодержавна комплексна програма підтримки та розвитку українського села “Добробут через аграрний розвиток” на 2005-2010 рр., яка спрямована на послідовне формування міжнародної аграрної спеціалізації України, забезпечення стабільного та ефективного функціонування агропромислового комплексу, орієнтованого на задоволення внутрішніх та експортних потреб країни в продукції сільського господарства і продуктах її переробки; соціальне відродження […]...

  20. Регіональна економіка – Манів З. О. – 11.7.1. Місце і роль Карпатського економічного регіону в розвитку економіки країни 11.7.1. Місце і роль Карпатського економічного регіону в розвитку економіки країни Карпатський економічний регіон розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. До його складу входять чотири області: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька. Прикордонне його положення, специфічні природні умови вплинули на формування народногосподарського комплексу і визначили місце в загальнодержавному […]...

  21. Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень – Круш П. В. – 1.2. Основні економічні показники національної економіки 1. Визначення загальноекономічних пропорцій національної економіки. 2. Розрахунок ВНП і ВВП. 3. Показники економічної активності населення, інфляції і торговельного балансу. 4. Система індексів національної економіки. 5. Інші показники національної економіки. 1. Визначення загальноекономічних пропорцій національної економіки Національна економіка – це сукупність усіх галузей, господарських комплексів і регіонів країни, об’єднаних в єдине ціле різноманітними економічними зв’язками; […]...

  22. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Пріоритети розвитку Значний природно-ресурсний, виробничо-технічний і науковий потенціал позитивно позначився на розвитку господарства регіону. Тут сформувалась найпотужніша в Україні машинобудівна промисловість. Харків став найбільшим центром вітчизняного машинобудування, зокрема виділяються енергетичне та електротехнічне машинобудування. Тут випускають турбіни для електростанцій, електродвигуни. Підприємства цього профілю працюють також у Полтаві, Сумах, Глухові (рис. 13.4). Рис. 13.4. Північно-Східний економічний район Транспортне машинобудування […]...

  23. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 5.5. Проблеми реформування адміністративно-територіального устрою та економічного районування України У сучасних умовах об’єктом досліджень більшості науковців є інтегральне районування, актуальність якого зростає в умовах виокремлення регіональної економіки як науки. Для практичних потреб все актуальнішими стають дослідження територіальних систем на різних ієрархічних рівнях районоутворення: макро – мезо-, мікрорайонування. Макрорайонування передбачає виокремлення у межах держави великих економічних районів, які виділяються спеціалізацією господарства, тобто відіграють домінуючу роль […]...

  24. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 11.3. Зміст поняття сталого розвитку Оцінювання вигід від екологічно орієнтованих дій – важливе питання сьогодення. Ми зараз не вдаватимемося до можливих підходів такого оцінювання, проте дослідження відповідних експертних рад і комісій доводять протиріччя цих процесів. Не всі види забруднень і деградації навколишнього природного середовища, як і їх попередження, можна виважено і достовірно оцінити. Більше того, закони фізики і хімії не […]...

  25. Географія – Гілецький Й. Р. – Показники, які визначають рівень економічного розвитку країн Економічний потенціал і ефективність його використання, рівень технічної оснащеності господарства і добробут народу – основні параметри, що визначають місце кожної країни у світовій системі економічних координат. Для його визначення у міжнародній Статистиці використовуються – передусім показник валового внутрішнього продукту (ВВП) і його похідні. Валовий внутрішній продукт – це вартість кінцевих товарів і послуг, які вироблені […]...

  26. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Спеціалізація, комплексність, ефективність економічного регіону Спеціалізація регіону залежить від сукупності сприятливих соціально-економічних, природних, історичних та інших умов і факторів розвитку. Вона може бути вузькою (представленою малою кількістю галузей) і широкою (представленою значним різноманіттям виробництв і послуг), що зумовлене як специфікою факторів розвитку, так й ступенем відкритості економіки (інтегрованістю регіону в національну і світову економіку). Спеціалізація регіону відображає його народногосподарські функції. […]...

  27. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 17.2. Показники загальної економічної ефективності природоохоронних заходів 17.1. Поняття про оцінювання екологічних результатів економічної діяльності Природоохоронні заходи мають забезпечити дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища з урахуванням перспективних змін у розвитку виробництва та демографічної ситуації. Вони повинні також забезпечувати отримання максимального економічного ефекту від покращання стану навколишнього середовища. Досягнення вказаних цілей можна оцінити за допомогою екологічних та соціально-екологічних результатів [6,178]. – […]...

  28. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Прогнозування регіонального розвитку Основні завдання регіонального планування полягають у забезпеченні оптимального розвитку господарства регіонів в єдиному господарському комплексі держави; вдосконаленні, спеціалізації територій; установленні оптимальних пропорцій; ефективному використанні трудових і природних ресурсів та виробничих потужностей; раціоналізації розміщення продуктивних сил. Стратегічне планування регіонального розвитку включає такі стадії: – розробка концепції регіонального розвитку; – обгрунтування важливих пропорцій; – формування системи цільових […]...

  29. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 11.4. Методичні підходи до розробки індикаторів стійкого розвитку Рішення ООН про розробку індикаторів сталого розвитку добровільно підтримали 16 країн, що представляли всі регіони світу і всі типи соціально-економічного розвитку. У ході роботи з індикаторами виявилися специфічні особливості кожної країни, що наклало відбиток на організацію роботи, кількісний і якісний підбір індикаторів і форми національних звітів. У 1992 р. Європейське Співтовариство вирішило адаптувати систему національних […]...

  30. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Предмет і об’єкти дослідження регіональної економіки Предмет і об’єкти дослідження регіональної економіки Короткий історичний екскурс формування регіональної науки показує, наскільки важко відокремити науки, що досліджують територіальну організацію господарства і розвиток регіонів, і на скільки суперечливими та складними можуть бути визначення регіональної економіки. Наведемо деякі з них. Регіональна економіка науковий напрям в економічній науці, мета якого – розробка теоретичних основ раціонального розміщення […]...

  31. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 12.2. Типологія регіонів України за рівнем і особливостями розвитку Регіональні диспропорції вимагають диференційованих підходів до розробки заходів регіонального розвитку. А це не можливо без детального вивчення особливостей соціально-економічного розвитку регіонів, їх групування та типізації. Над проблематикою регіонального соціально-економічного розвитку України тривалий час працюють науковці Києва, Донецька, Львова, Одеси, Тернополя та інших міст. Напрацьовано значний доробок в галузі рейтингування регіонів. При цьому методичні підходи дуже […]...

  32. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 10.1. Роль зовнішньоекономічних зв’язків в умовах сучасної глобалізації і регіоналізації економіки світу 10.1. Роль зовнішньоекономічних зв’язків в умовах сучасної глобалізації і регіоналізації економіки світу Економіка України зазнає глибоких змін, спрямованих на перехід від планово-командної до відкритої ринкової системи. Колишня система була орієнтована на збільшення обсягів виробництва, не беручи до уваги рівень матеріальних, енергетичних, трудових ресурсів і якість продукції. Українські підприємства не мали самостійного виходу на зовнішні ринки. […]...

  33. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Стратегічне планування регіонального розвитку Основні завдання регіонального планування полягають у забезпеченні оптимального розвитку господарства регіонів в єдиному господарському комплексі держави; вдосконаленні, спеціалізації територій; установленні оптимальних пропорцій; ефективному використанні трудових і природних ресурсів та виробничих потужностей; раціоналізації розміщення продуктивних сил. Стратегічне планування регіонального розвитку включає такі стадії: – розробка концепції регіонального розвитку; – обгрунтування важливих пропорцій; – формування системи цільових […]...

  34. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 2.1. Економічні закони суспільного розвитку і закономірності РПС, їх об’єктивний характер 2.1. Економічні закони суспільного розвитку і закономірності РПС, їх об’єктивний характер Сучасна територіальна організація продуктивних сил (ТОПС) України сформувалася в результаті дії законів планової економіки. Формування і функціонування ринкової економіки зумовлює відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил (РПС). Пріоритетними стають загальні економічні закони, властиві для всіх суспільно-економічних формацій. Варто зазначити, що економічні закони (ЕЗ) […]...

  35. Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень – Круш П. В. – 5. Інші показники національної економіки Не менш важливого значення в умовах загострення конкурентної боротьби між державами мають показники національного багатства (НБ) та платіжного балансу країни (ПБ), національного доходу (НД), чистого продукту (ЧП), особистого доходу (ОД), числа зайнятих у суспільному виробництві (Ч), продуктивності суспільної праці (ПП), капіталовіддачі (К), матеріаловіддачі (М), капіталоємності та матеріалоємності тощо. Національне багатство – це сукупність вироблених і […]...

  36. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 11.1. Сталий розвиток: екологія та економічний прогрес На конференції в Ріо-де-Жанейро, яка відбулася у 1992 p., був визначений принцип “стійкого розвитку”. Загалом цей термін походить з біології, де широко застосовується на позначення стійкості біологічних і екологічних систем. Пізніше комісією Брундтланд, котра займалася обгрунтуванням допустимих меж розвитку економіки, нешкідливих для довкілля, поняттю надано економічного змісту. Як […]...

  37. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ 2.1. Економічні закони суспільного розвитку і закономірності РПС, їх об’єктивний характер Сучасна територіальна організація продуктивних сил (ТОПС) України сформувалася в результаті дії законів планової економіки. Формування і функціонування ринкової економіки зумовлює відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил (РПС). Пріоритетними стають загальні економічні закони, властиві для всіх суспільно-економічних формацій. Варто зазначити, що економічні закони (ЕЗ) […]...

  38. Регіональна економіка – Качан Є. П. – Мета і завдання регіональної економіки як науки Мета – комплексне вивчення об’єктивних і суб’єктивних законів та закономірностей формування економічного простору і розробка конструктивних практичних рішень з подолання його диспропорції і недоліків розвитку. Завдання регіональної економіки – зближення регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку і подолання дезінтеграційних тенденцій, створення рівних соціально-економічних і екологічних умов розвитку регіонів з метою становлення в них постіндустріального розвиненого суспільства, […]...

  39. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 10.10. Роль спільних підприємств і спеціальних економічних зон у формуванні економіки України У сучасних економічних відносинах між державами використовуються різні форми спільного підприємництва як альтернатива повному поглинанню однієї фірми іншою або їх злиттю. Спільне підприємство (СП) має особливе значення у торгівлі з різними країнами. Більшість цих країн прийняли спеціальне законодавство, що спрямоване на заохочення іноземних інвестицій і одночасно захищає їхні власні життєві інтереси. Багато великих інвестиційних проектів, […]...

  40. Регіональна економіка – Качан Є. П. – 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів Прогнозування розвитку і розміщення господарства країни, його окремих регіонів, галузей, міжгалузевих комплексів охоплює найбільшу частку і є найважливішим завданням науково-дослідних робіт з регіональної економіки. Прогнози є науковим обгрунтуванням програм, а на їх основі – планів розвитку. Дотримання послідовності “прогноз -” програма -“план” гарантує раціональне управління розвитком та розміщенням галузей і регіонів. Прогнозування – складний процес, […]...

Регіональна економіка – Качан Є. П. – 8.2. Показники розвитку національної економіки та економічного розвитку країн
«
»