Профілактика злочинів – Джужа О. М. – 3.2. Органи державної влади і місцевого самоврядування як суб’єкти профілактичної діяльності
Вважаємо доречним розпочати з аналізу функціонування суб’єктів загальнодержавного рівня, виділивши підтипи за належністю до гілок влади. Частиною першою статті 102 Конституції України не визначено, на жаль, до якої гілки влади належить Президент України, але частиною другою цієї статті визначено, що: “Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина”. Тому на виконання Конституції України та законів України Президент України підписує закони України, спрямовані на загальносоціальну та спеціальну профілактику правопорушень та злочинів, указами регламентує правоохоронну та профілактичну діяльність, затверджує комплексні програми попередження злочинності на певний період.
Але необхідно зауважити, що у зв’язку зі змінами до Конституції України Комплексна програма на 2007-2009 роки була затверджена постановою Кабінету Міністрів. Але ця програма несе як позитивні, так і негативні ознаки. Безумовним позитивом є термін її дії. Попередні програми належали до категорії довгострокових і за час свого функціонування встигали морально застарівати, враховуючи швидкоплинність суспільних явищ у період становлення державності. Термін у два роки дозволяє більш точно прогнозувати розвиток подій, а отже, формувати більш конкретні (адресні) плани заходів, спрямованих на профілактику правопорушень та злочинів. Досить дискусійним є питання передачі повноважень затвердження комплексних програм від Президента України до Кабінету Міністрів України. З одного боку, саме Кабінет Міністрів України, формуючи бюджет на поточний рік, насичує такі програми реальним змістом щодо забезпечення окремих пунктів програми необхідними ресурсами. Тим більше, що правоохоронні органи функціонально підпорядковані КМУ та згідно зі статтею 116 Конституції України “Кабінет Міністрів України: …
…п. 2 вживає заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина;
…п. 7 здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
…п. 9 спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади”.
З іншого боку, ніхто не позбавляв Президента повноважень, передбачених частиною другою статті 102. За таких умов значною мірою втрачається актуальність діяльності такого дорадчого органу, як Рада національної безпеки та оборони, де акумульовані досить потужні людські ресурси зі значним науковим та організаційно-управлінським потенціалом.
До загальнодержавних суб’єктів профілактики, безумовно, належить Верховна Рада України. За Конституцією України (ст. 75) “єдиним вищим органом законодавчої влади в Україні є Парламент – Верховна Рада України”. А статтею 85 Конституції визначаються повноваження Верховної Ради України, де серед тридцяти шести пунктів значна частина безпосередньо або опосередковано стосуються проблем протидії злочинності та охороні правопорядку. Зокрема, до таких повноважень належить визначення внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження загальнодержавних нормативно-правових актів та програм економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища, формування правових основ загальносоціального та спеціально-кримінологічного попередження злочинності.
Повноваження Парламенту дають підстави для розробки кримінально-правової політики, формування правової бази та ресурсного забезпечення такої політики. Але, безумовно, головним напрямом діяльності цього суб’єкта профілактики є законодавче регулювання профілактики злочинності, яке полягає в законодавчій діяльності Верховної Ради, яка визначає в законах мету і завдання запобігання злочинам, коло суб’єктів, що здійснюють цю діяльність, їх компетенцію, основні форми та методи роботи.
Профілактична функція діяльності ВР полягає в законодавчому регулюванні відносин у сфері економіки, політики, ідеології, культури і побуту, який сприяв би усуненню чи нейтралізації негативних сторін громадського життя, що можуть проявитися як причини й умови злочинності. Така організація суспільного життя повинна бути забезпечена належною законодавчою базою.
Сутність законодавчого регулювання профілактичної діяльності на індивідуальному рівні полягає в тому, що норми законів та підзаконних актів стимулюють соціально корисну поведінку, протидіючи факторам, що негативно впливають на формування і життєдіяльність особи.
Поряд з цим законодавчі та підзаконні акти визначають завдання та заходи профілактики злочинності в цілому та окремих її видів, порядок, форми і методи здійснення цієї діяльності, функції різних її суб’єктів, координацію і взаємодію між ними. Закони та інші нормативні акти забезпечують відповідальність уповноважених осіб за виконання своїх обов’язків, суворе дотримання особистих і майнових прав, законних інтересів громадян та установ.
У навчальній літературі виділяють два основних напрями правового регулювання профілактики злочинності. Перший напрям має “матеріальний” характер і полягає у впливі за допомогою права на криміногенні фактори зовнішнього середовища, які прямо або опосередковано детермінують злочинну поведінку, з метою їх усунення. Другий напрям має “процесуальний” характер і полягає в юридичному закріпленні прав і обов’язків органів, уповноважених осіб і громадян – суб’єктів попередження (запобігання) злочинів у встановленні змісту і порядку здійснення запобіжних заходів.
Вищим органом виконавчої гілки влади є Кабінет Міністрів України. Вище вже йшлося про розмежування повноважень між Кабінетом Міністрів та Президентом України в галузі профілактики правопорушень та злочинів. Тепер детальніше розгляньмо положення Кабінету Міністрів Україні згідно зі статтею 116 Конституції України щодо профілактики злочинності: “… Кабінет Міністрів України: …п. 2 вживає заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина. …п. 7 здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю. …п. 9 спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади”. Отже, у сфері профілактики правопорушень та злочинів Кабінет Міністрів України здійснює організаційно-управлінські функції, суть яких полягає:
O у координації діяльності міністерств та відомств спеціальних суб’єктів профілактики;
O У ресурсному забезпеченні профілактичної діяльності, розробці механізмів такого забезпечення;
O у формуванні концептуальних моделей проведення профілактичних заходів на загальнодержавному рівні;
O у формуванні державних резервів та концептуальних схем маневрування резервними ресурсами в повсякденній профілактичній діяльності та на випадок екстрених ситуацій.
Наведений перелік завдань далеко неповний, але він дає уявлення про специфіку діяльності Кабінету Міністрів України як суб’єкта профілактики правопорушень та злочинів.
Верховний Суд України та судові органи вирішують завдання попередження злочинів (запобігання їм) за допомогою різних засобів і методів. Відповідно до законодавства про судоустрій, суди зобов’язані спрямовувати свою діяльність на виявлення і усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, правове виховання громадян у дусі точного і неухильного виконання законів, дбайливого ставлення до державної і приватної власності, дотримання трудової дисципліни, поваги до прав, честі і достоїнства громадян, сприяння активізації добровільної профілактичної діяльності громадян та громадських об’єднань.
Профілактичний ефект діяльності суду пов’язаний з виконанням його основного завдання – відправленням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення у кримінальних справах суд забезпечує загальну і спеціальну превенцію, у тому числі робить свій внесок у попередження рецидиву. Справедливі рішення по цивільних, сімейних, трудових, господарських справах сприяють усуненню чи пом’якшенню криміногенних конфліктних ситуацій, факторів, що детермінують кримінальну мотивацію і полегшують її реалізацію.
Профілактичну спрямованість має аналітична робота, узагальнення судової практики, які здійснюють інформаційне забезпечення методичної роботи у сфері запобігання злочинам.
Профілактичний ефект діяльності суду забезпечується реалізацією принципу гласності в його роботі, що припускає висвітлення ходу та результатів судових процесів, за винятком випадків, передбачених ст. 20 КПК України.
Форми попереджувальної роботи судових органів дуже різноманітні: виїзні засідання, залучення представників громадськості до судового розгляду, окремі ухвали, контроль за виконанням вироків, рішень і постанов.
Отже, ми розглянули вищі органи трьох гілок влади та Президента України як суб’єктів профілактичної діяльності. Необхідно зауважити, що кожний із вказаних суб’єктів є вищим ланцюгом власної вертикалі влади. Відповідно, суб’єкти нижчих ланок вертикалі влади повинні діяти в межах профілактичної політики свого вищого органу, адаптуючи концептуальні засади до реалій своєї області, району, населеного пункту.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)