Профілактика злочинів – Джужа О. М. – 6.3. Програмування як передумова ефективної профілактичної діяльності

На сучасному етапі державотворення в Україні злочинність становить значну загрозу національній безпеці країни. Поширення злочинності та масштаби злочинної діяльності кримінальних структур є такими, що проблема боротьби з нею стоїть серед першочергових, тих, які потребують вжиття цілого комплексу заходів державної та суспільної протидії.

Розвиток сучасної науки пов’язаний із виникненням нових форм теоретичної діяльності, зближенням їх з практикою, ускладненням апарату і засобів дослідження, а також закономірним розширенням сфери міжпредметних досліджень. Одним із виявів цього процесу є формування нової наукової парадигми – концепції структурних рівнів керованих матеріальних систем, до яких закономірно належать різні види людської (соціальної) діяльності.

Отже, визначимо рівні програмування запобігання злочинності з урахуванням вимог філософської системно-структурної методології.

Беручи до уваги ідею групового суб’єкта програмування запобігання злочинності, можна виділити три основних рівні її здійснення.

– перший – діяльність на рівні великих соціальних груп,

– другий – на рівні малих,

– третій – на рівні окремих виконавців.

За суб’єктно-функціональним складом у програму ванні можна виділити такі підструктури (на прикладі ОВС):

– на рівні держави та суспільства в цілому – діяльність всієї системи МВС України;

– на рівні регіонів та окремих груп населення – діяльність регіональних апаратів УМВС, їх служб та підрозділів;

– на рівні окремих індивідів – діяльність конкретних працівників цих утворень.

З об’єктно-функціональної сторони програмування запобігання злочинності характеризується також трьома рівнями диференціації впливу:

– на загальному рівні об’єктом впливу відповідної системи є запобігання злочинності з метою упорядкування соціально-корисної діяльності в даному напрямі;

– на рівні особливого – запобігання злочинним проявам певного виду або злочинній діяльності певної соціальної (маргінальної) групи;

– на рівні окремого – запобігання злочинним актам конкретного індивіда як формі вияву девіантної поведінки.

Усі перелічені різновиди діяльності також мають власні: об’єкт, суб’єкт, рівень, форми тощо.

За способом фіксації програмні документи можуть бути класифіковані на документовані (тобто оформлені як: програма, план, наказ, інструкція, методичні рекомендації, настанова тощо) і недокументовані (тобто усні). Треба відзначити, що на практиці майже всі програми і плани профілактики злочинів та інших правопорушень, прийняті в органах внутрішніх справ, оформлюються документально, однак окремі частини планів, прийняті в надзвичайних або тих, що не терплять зволікання, умовах (наприклад, під час масових акцій протесту), можуть і не фіксуватися документально.

Необхідно підкреслити, що визначення рівнів та видів програмування запобігання злочинності обумовлена нагальними, не лише суто теоретичними, але і практичними, потребами (зокрема тим, що рівнева диференціація визначає міжсистемні зв’язки, а класифікація слугує більш чіткому розмежуванню та визначенню ознак окремих програмних рішень та документів).

Аналіз і зіставлення заходів, передбачених нормативними актами, комплексними й регіональними програмами боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями за 1994-2008 рр., а також теоретичних і навчальних моделей галузевих і спеціальних програм (планів) боротьби зі злочинністю дозволяє сформулювати модельний перелік відповідних заходів, які становлять зміст указаних документів.

Критичний аналіз програмних документів у сфері запобігання злочинності, які були ухвалені протягом останніх десяти років, свідчить:

– по-перше, у практиці підготовки, ухвалення та реалізації програмних рішень наявна значна кількість проблем, які потребують негайного вирішення та усунення;

– по-друге, недоліки характерні для всіх елементів процесу програмування, що зумовлює необхідність вжиття комплексних заходів впливу з мстою удосконалення;

– по-третє, практикою на порядок денний поставлено питання про формування типової моделі програми запобігання злочинності з урахуванням новітніх надбань теорії та застосуванням сучасних методів юридичної техніки.

Отже, актуальним є також формування системи рекомендацій щодо оптимального здійснення програмування запобігання злочинності, а також інтеграції результатів попередньо здійсненого прогнозування кримінологічної обстановки в умовах певного регіону.

Основним елементом процесу розроблення програми запобігання злочинності є науково обгрунтована постановка цілей і завдань такого роду діяльності.

Визначення мсти є початковим етапом управління. Цим принциповим аспектом соціальні системи і відрізняються від біологічних та технічних систем: вплив на об’єкт здійснюється саме завдяки цілеспрямованості. Формування мети, а за нею – завдань системи має виходити із глибокого та всебічного аналізу розвитку суспільства, конкретної сфери, що підлягає управлінню, та характеристик системи, яка підлягає управлінню.

З урахуванням рівневої диференціації та системно-структурних зв’язків між запобіганням злочинності та програмуванням, цілі цих видів діяльності напряму зв’язані між собою. При цьому мета програмування зорієнтована на мету запобігання злочинності, конкретизує її з акцентом на результативності. Тому цілком справедливо вести мову про дворівневе деталізоване визначення поняття, що розглядається.

Зокрема, цілями програмування є: сприяння ефективізації та раціоналізації діяльності щодо запобігання злочинності; забезпечення ефективного контролю над злочинністю та її факторним комплексом; створення організаційних, економічних, політичних, правових, інформаційних, моральних, організаційних і технічних передумов для усунення або нейтралізації регіональних криміногенних факторів тощо.

Звідси – завданнями є:

– упорядкування процесів підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень у вказаній сфері;

– підвищення ефективності всіх видів кримінологічної діяльності;

– підвищення ефективності координації діяльності у сфері запобігання злочинності;

– забезпечення регіонального моніторингу злочинності, її факторів і наслідків, а також ефективності запобігання їй;

– оптимізація витрат на правоохоронну діяльність на регіональному рівні;

– раціоналізація управління системою на основі прийняття своєчасних рішень;

– забезпечення підвищення кваліфікації працівників правоохоронних і контролюючих органів;

– удосконалювання нормативно-правового забезпечення діяльності щодо запобігання злочинності;

– стимулювання активності суб’єктів громадянського суспільства тощо.

Модельний перелік основних очікуваних результатів програмування на регіональному рівні включає такі позиції:

– підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів регіонального рівня щодо запобігання злочинності або окремим її видам;

– удосконалення процесів реєстрації злочинів;

– зниження рівня злочинності, досягнення позитивних змін в її структурі та динаміці;

– зменшення рівня латентності окремих видів тяжких і особливо тяжких злочинів;

– притягнення до кримінальної відповідальності керівників, активних членів, організаторів регіональних і транерегіональних організованих злочинних формувань;

– зростання кількості звернень громадян у правоохоронні органи і суди за захистом своїх законних прав і інтересів, відновленням прав, відшкодуванням заподіяної шкоди тощо.

Законодавство, будучи соціальним явищем, створюваним людьми з метою юридичного закріплення нормативно-правових приписів, спрямованих на врегулювання суспільних відносин, засновано на певних принципах. В юридичній літературі предметом наукового дослідження, як правило, стають принципи права та запобігання злочинності.

Принципи програмування запобігання злочинності диференціюються на:

– загальні принципи діяльності із програмування запобігання злочинності, що мають наскрізний міжсистемний характер, а саме: це принципи законності, системності, науковості, конкретності, реальності, оптимізації управління, директивності, економічної доцільності;

– спеціальні принципи, що відображають основні вимоги до розроблення програмних документів і до самих програм, а саме: наукова обгрунтованість, дієвий взаємозв’язок основних розділів та частин, ефективне прогнозування запобіжних процесів, вірогідність і повнота використовуваної під час програмування інформації, компетентність працівників, що беруть участь у підготовці та прийнятті рішень, законність, варіативність і чинність розглянутих програм, своєчасність, адаптивність і реальність.

Варто звернути увагу на такі важливі моменти, що стосуються принципів програмування запобігання злочинності:

– розгляд вихідних і керівних засад дає можливість зрозуміти сутність досліджуваних явищ і процесів, їхні першопричини та механізми, що справляють істотний вплив на практичну реалізацію конкретних положень, які є спільними для тієї чи іншої сфери людської діяльності;

– принципи характеризують внутрішні, іманентні якості, взаємозв’язки між елементами діяльності, а також інші властиві їй особливості, що мають значення для правильного розуміння її суті;

– вони відображають характер пануючих у системі переконань і поглядів, що визначають норму поведінки, і в цьому зв’язку є загальновизнаними і обов’язковими для дотримання і виконання всіма суб’єктами, чия діяльність ними регламентується;

– при цьому ставлення до принципів як до аксіоматичних конструкцій, що не потребують доказування, є неприйнятним, оскільки з урахуванням поступального розвитку і прогресу в соціальних системах їх доробка й удосконалення є важливим прикладним завданням.

Водночас при програмуванні в системі запобігання злочинності доцільно дотримуватися єдиної структури документа, що значно полегшить роботу з його складання, створить сприятливі умови для порівняльної оцінки результатів виконання програми.

Модель побудови комплексної регіональної програми запобігання злочинності містить:

– паспорт програми, що включає опис замовника, основних виконавців, періоду дії, нормативної основи, взаємодіючих соціальних програм, загальних обсягів фінансування та їхніх джерел;

– концепцію програми, що включає цілі і завдання запобігання злочинності на рівні регіону, принципи запобігання та основні напрями боротьби та запобігання злочинам;

– вихідні дані, що включають соціально-економічну характеристику регіону, характеристику стану і структури злочинності в регіоні або окремих її видів, прогноз розвитку злочинності в регіоні або окремих її видів, характеристику стану запобігання злочинності або окремим її видам на рівні регіону, характеристику ефективності діяльності правоохоронних органів на території регіону;

– зміст програми: організаційні, правові, інформаційні, методичні, кадрові, виховні, пропагандистські, технічні заходи, спрямовані на формування і розвиток інститутів громадянського суспільства, ресурсно-забезпечувальні та інші заходи.

Необхідно наголосити на принциповому значенні якісної підготовки проектів програмних рішень у системі запобігання злочинності. У цьому зв’язку зазначається, що проект програми повинен містити додатково: обгрунтування необхідності її прийняття і фінансування повністю або частково за рахунок коштів місцевого бюджету з розбивкою по роках; зміст запропонованих до вирішення проблем; конкретні цілі і виражені у відповідних величинах очікувані результати; строки виконання в цілому і за етапами реалізації проекту програми; загальний обсяг витрат на виконання програми з розподілом їх за роками; обсяги і види фінансування з бюджетних коштів у цілому і за окремими напрямами, відомості про форми державної підтримки; відомості про замовника програми та про її виконавців; дату схвалення, узгодження, затвердження проекту програми.

У системі управлінських рішень програми запобігання злочинності займають особливе місце. Специфіка програмування полягає у тому, що:

– по-перше, це є попереднє ухвалення рішення про запобіжні дії, які треба здійснити в певному, обмеженому часовими рамками, майбутньому;

– по-друге, програмування – це процес оцінки ряду окремих рішень і прийняття нового, що є їхньою взаємозалежною сукупністю і одночасно базою для підготовки інших рішень;

– по-третє, програмування тут спрямоване на досягнення бажаного стану системи в майбутньому шляхом прийняття спеціальних запобіжних заходів, які збільшують імовірність досягнення успішного результату;

– по-четверте, воно обумовлює прийняття рішень із регулятивним зворотним зв’язком, що дозволяє на основі аналізу даних про хід виконання програми відповідним чином її скорегувати.

Отже, висновок: процес прийняття програм запобігання злочинності – це циклічна послідовність дій суб’єктів запобігання, спрямована на вирішення відповідних проблем, що полягає в аналізі оперативної обстановки (ситуації”), генерації альтернатив, прийнятті рішень та організації їх виконання.

Сам процес підготовки і прийняття розглянутих програм складається з ряду послідовних стадій (операцій суб’єктів запобігання). Розмаїтість охарактеризованих вище точок зору щодо переліку цих стадій пояснюється не розбіжностями принципового характеру, а лише різними підходами до ступеня деталізації цього процесу.

Процес програмування складається з ряду послідовних стадій, а саме:

– аналіз суб’єктами запобігання злочинності оперативної обстановки та кримінологічної ситуації на території, що обслуговується;

– ідентифікація проблем програмування і запобігання злочинності;

– визначення критеріїв вибору рішення; розроблення і вибір альтернатив рішення;

– узгодження програми запобігання злочинності;

– управління реалізацією;

– контроль і оцінка результатів програмування.

Варто пам’ятати, що будь-яка програма завжди має тимчасовий характер. Строк її ефективної дії можна вважати рівним періоду відносної сталості проблемної ситуації. За його межами цей програмний документ може перестати давати ефект або не сприяти вирішенню проблем, загострюючи їх. У зв’язку з цим основне завдання – вчасно виявляти реальну ефективність програми запобігання злочинності і визначати необхідність у її корегуванні або ухваленні нового рішення

Серед основних напрямів удосконалення програмування можна, насамперед, виділити: загальні аспекти розроблення і структурування комплексних програм запобігання злочинності; формування системи програмних показників відповідної діяльності; інформаційно-аналітичне забезпечення програмування і розроблення комплексу загальних заходів, спрямованих на запобігання злочинності на території регіону.

Робота із програмування запобігання злочинності має бути розділена на такі етапи:

– підготовчий (визначення персонального складу розробників програми, визначення відповідальних за окремі напрями програмування, розділи і підрозділи, інструктаж, складання графіка роботи);

– інформаційно-аналітичний (розроблення програми з вивчення стану злочинності, її причин та умов, досвіду запобіжної діяльності; збір, обробка та аналіз інформації, її оцінка, формулювання висновків; ознайомлення з результатами проведеного аналізу, висновками і пропозиціями розробників програм і конкретних виконавців програмних завдань);

– безпосереднього розроблення програми (визначення головних завдань і відповідно до них – структури програми; розроблення конкретних заходів, їх взаємоприв’язка, визначення відповідальних виконавців, строків, дороблення програми);

– виконання програми (доведення програмних завдань до виконавців; визначення органів, відповідальних за виконання; організація контролю за виконанням програми, її корегування).

Зрозуміло, що структура комплексної програми повинна визначатися основними завданнями і провідними напрямами запобігання злочинності.

При цьому всередині окремих спеціальних розділів (запобігання корупції, наркоманії, злочинам проти особи тощо) можуть виділятися: проміжні підсумки аналізу стану, динаміки і структури окремих підвидів даного виду злочинів на території регіону; опис умов, які їм сприяють; характеристика категорій осіб, які скоюють правопорушення; перелік органів і відповідальних працівників, що беруть участь у розробленні та реалізації заходів відповідного розділу; перелік організаційних, економічних, виховних, правових та інших заходів щодо запобігання тому або іншому виду злочинів.

У рамках розділів програми, присвячених запобіжній діяльності спеціалізованих суб’єктів, необхідно окреслювати основні елементи, а саме подавати:

– стислий виклад запобіжних функцій, підсумків їх здійснення, проблем діяльності того чи іншого органу або громадської організації;

– систему заходів розвитку запобіжної діяльності органу або організації з виокремленням загальноорганізаційних заходів, інформаційно-аналітичного забезпечення, комплектування і підготовки кадрів, контролю і перевірки виконання, технічного забезпечення тощо.

При цьому, крім упорядкованого переліку програмних заходів, виконавців і строків, у комплексній програмі запобігання злочинності мають бути також визначені такі показники:

– цілі і зміст програмного заходу;

– відповідальні виконавці, а у разі спільної реалізації заходу декількома органами – головний орган;

– час дії кожного заходу (однократно, періодично, постійно);

– межі (територія) дії заходу (регіон, район, мікрорайон);

– передбачувані зміни в рівні і структурі злочинності (значне зниження, стабілізація, ослаблення несприятливої тенденції тощо);

– соціально-демографічні, професійні та інші групи населення, що їм адресовані відповідні заходи (наприклад, учні, студенти, підлітки, працівники виробничої сфери або сфери обслуговування тощо);

– галузі життєдіяльності людей (праця, побут, навчання, дозвілля, господарська та інша діяльність);

– матеріально-ресурсне забезпечення відповідних заходів (фінанси, кадри, матеріально-технічні засоби);

– зазначення контролюючого органу і форми контролю.

Інформаційною основою програмування запобігання злочинності, поряд з даними про злочинність і правопорушення в регіоні, є також відомості демографічного, економічного, соціально-культурного та іншого характеру, що дозволяють при зіставленні їх з даними кримінальної та адміністративної статистики і результатами конкретних досліджень виявити умови, що впливають на стан злочинності, а також визначити необхідні напрями і найбільш ефективні заходи впливу на злочинність.

З урахуванням цього координаційний орган і розробники програми запобігання злочинності повинні регулярно одержувати інформацію про соціальні процеси і явища:

1) про статеву та вікову структуру населення: питома вага чоловіків і жінок у регіоні, розподіл чоловічого і жіночого населення за віковими групами з виділенням кількох груп. Джерела інформації: матеріали останнього перепису населення, розрахункові дані управління статистики;

2) про структуру населення за місцем проживання: питома вага населення регіону, щільність населення в мікрорайонах. Джерела інформації: матеріали останнього перепису населення, розрахункові дані управління статистики та паспортної служби МВС;

3) про соціально-професійну структуру населення: питома вага зайнятого населення регіону, робітників та службовців, учнів, пенсіонерів, осіб, які ніде не навчаються і не працюють, підприємців; розподіл робітників за рівнем кваліфікації (висока, середня, низька) та механізації праці (п’ять груп, які враховуються у промисловості та будівництві). Джерела інформації: дані управління праці і зайнятості населення, управління статистики;

4) про структуру населення району за освітою: питома вата осіб, що мають базову або повну вищу освіту, базову або повну середню освіту тощо в цілому по регіону, за соціальними групами з урахуванням віку; питома вага працюючих, які поєднують працю із навчанням у загальноосвітньому або спеціальному навчальному закладі, коледжі, ліцеї. Джерела інформації: дані управлінь та відділів освіти;

5) про міграційні потоки: інтенсивність прибуття і вибуття населення, його територіальний розподіл, статева, вікова і соціально-професійна структура мігрантів, питома вага мігрантів з інших областей і регіонів країни, плинність кадрів на підприємствах регіону. Джерела інформації: матеріали управління праці і зайнятості, результати вибіркових досліджень, матеріали паспортної служби органів внутрішніх справ;

6) про доходи населення: структура доходів за джерелами їхнього одержання (заробітна плата, стипендія, пенсія тощо), рівень доходів на душу населення, розрахований для окремих соціальних груп (робітники, службовці, учні), внески у банках. Джерела інформації: дані фінансового управління, пенсійного фонду;

7) про житлові умови громадян: рівень забезпеченості населення регіону житловою площею (питома вага забезпечених житловою площею за нормами), характеристика житла (питома вага осіб, що проживають в окремих і комунальних квартирах, гуртожитках, а також знімають житлову площу), кількість черговиків на одержаним житлової площі та на покращення житлових умов. Джерела інформації: дані управління житлово-комунального комплексу;

8) про забезпечення населення товарами споживчого ринку і послугами побутового характеру (окремо по промислових і продовольчих товарах). Джерела інформації: дані управління споживчого ринку і послуг, відділів побутового обслуговування населення;

9) про забезпечення населення дошкільними установами, школами, лікарнями і поліклініками, диспансерами, будинками відпочинку, пансіонатами і санаторіями, туристичними базами, спортивно-оздоровчими комплексами. Джерела інформації: дані управління освіти та управління охорони здоров’я.

Розроблення загальних заходів, спрямованих на запобігання злочинності, розглядається в програмах запобігання як один з важливих напрямів діяльності. А тому не слід обмежуватись загальновідомими запобіжними заходами, необхідно залучати більш широкий їх спектр, зокрема, використовувати такі заходи, які забезпечать захист особи та суспільства від злочинних посягань:

– організація чергування в під’їздах житлових будинків за рахунок мешканців із залученням охоронних структур та громадських об’єднань з урахуванням реальної забезпеченості конкретних груп населення (багатодітні родини, родини з низьким доходом, родини інвалідів війни, праці тощо);

– закріпити мікрорайони або окремі житлові масиви за великими підприємствами або комерційними структурами для забезпечення раціонального відпочинку і дозвілля громадян за місцем проживання;

– диференціювати виховну роботу з мігрантами, групами населення зі зниженим освітньо-культурним рівнем та професійним статусом;

– активніше залучати, з метою виховання населення, телебачення, розвивати “соціальну” рекламу, протиставляючи культурні заходи негативним традиціям і звичкам, що ще панують у суспільстві.

При цьому програмні заходи повинні реально передбачати і забезпечувати:

– оптимальну спрямованість правової пропаганди з урахуванням найбільш актуальних напрямів запобігання правопорушенням і специфіки контингентів осіб, які потребують виховного впливу;

– охоплення пропагандистськими заходами усього населення регіону, на яке вони розраховані;

– ритмічність і системність правової пропаганди;

– належний (професійний) підбір осіб, що здійснюють правову пропаганду;

– загальну кількість передач і виступів, круглих столів на телебаченні та у друкованих ЗМІ;

– об’єкти і форми проведення відповідних заходів;

– фінансове і матеріально-технічне забезпечення правової пропаганди.

Система заходів, спрямованих на удосконалення програмування, передбачає такі дії:

– підготувати єдині методичні рекомендації із програмування запобігання злочинності, у яких визначити систему обов’язкових для всіх суб’єктів приписів про заходи соціально-економічного, культурного, організаційно-правового та виховного характеру, спрямовані на запобігання злочинів (90,3% опитаних працівників адміністративно-командної ланки УМВС (ТУ МВС) України в Харківській, Донецькій та Луганській областях підтримали цю пропозицію);

– створити із числа керівників основних суб’єктів запобігання злочинності координаційний орган (за типом координаційно-методичної наради) з метою організації підготовки, прийняття і реалізації програмних рішень на якісно новому рівні, що відповідатиме сучасним вимогам;

– сформувати робочі групи із представників суб’єктів запобігання злочинності для координації діяльності на окремих напрямах реалізації запобіжних заходів;

– істотно доповнити перелік програмних параметрів не тільки спеціальними показниками, що відображають стан правоохоронної діяльності, а й системою загальних соціально-правових, економічних, культурних і демографічних даних, з використанням яких повинні програмуватись та здійснюватись заходи контролю і моніторингу складеної статистичної картини регіону;

– кардинально змінити типову структуру програми запобігання злочинності шляхом: систематизації цілей, завдань і основних орієнтирів програмної діяльності, включення в програму нових розділів і параграфів, що передбачають різні за спрямованістю види запобіжних заходів, диференціацію їх виконавців і строків реалізації;

– активізувати роботу щодо правового виховання і навчання населення, а також правову пропаганду, стимулюючи участь у ній представників навчальних закладів, профспілкових і громадських організацій, засобів масової інформації, різних форм самоорганізації населення.

Найвідповідальніша стадія програми запобігання злочинності – стадія її реалізації на практиці.

Основні завдання, спрямовані на вдосконалення механізму реалізації програмних рішень формулюються і готуються за безпосередньою увагою керівника. Визначаються:

– комплекс необхідних організаційних дій (загальних і спеціальних заходів, об’єктів запобігання тощо);

– необхідний обсяг ресурсів (техніки, засобів зв’язку і т. ін.); – кількість виконавців (керівників, координаторів, співробітників);

– розподіл робіт, ресурсів і виконавців за об’єктами запобігання, цілями, завданнями і строками.

Далі: важливо організувати в органі (штабі, у черговій частині) управління реалізацією програми запобігання злочинності, що зумовлює:

– проведення інструктивно-методичних заходів з виконавцями (навчання, бесіди, забезпечення інструкціями та ін.);

– особисте управління з боку начальницької ланки під час виконання програми;

– надання допомоги виконавцям у разі виникнення труднощів. Необхідно також організувати контроль виконання програми

Запобігання злочинності. Для цього у суб’єкті запобігання (у штабі, в оперативних службах та ін.) має бути:

– організовано спостереження за дотриманням основних характеристик реалізованого рішення;

– встановлено чіткий контроль за дотриманням строків реалізації і за станом оперативної обстановки на території, що обслуговується.

На останньому етапі необхідно оцінити результати реалізації програмного рішення. Це потребує:

– періодичної оцінки ефективності даної програми;

– прогнозування закінчення строку ефективної її дії;

– визначення необхідності в корегуванні чинної або прийнятті нової програми;

– накопичення, систематизації досвіду і розроблення алгоритмів реалізації стандартних програм запобігання злочинності.

Принципові моменти, пов’язані з реалізацією програмних рішень і заходами, спрямованими на вдосконалення цієї діяльності:

– умовою реалізації програм запобігання злочинності є їх інверсія, що зумовлює розподіл цілісної системи заходів на автономні процедури, виконання яких спричиняє реалізацію загальних цілей та завдань, визначених вихідним рішенням;

– засобами управлінської та організаційної діяльності у програмуванні виступають відповідальність керівників і виконавців суб’єктів запобігання злочинності за результати реалізації рішень, а також якість виконання запланованих заходів;

– способом оптимізації програмування виступає контроль як система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта ухваленим рішенням, нормам, стандартам, правилам, наказам, а також виявлення результатів впливу суб’єктів на об’єкти, допущених відхилень від вимог і принципів організації програмування запобігання злочинності;

– фактором раціоналізації програмування є подальший розвиток його методів, а саме: збору та оброблення вихідної програмної інформації, оптимізації програмних рішень, формування програм та організації програмування;

– інструментом керуючого впливу в системі організації програмування запобігання злочинності виступає оцінка ефективності програмної діяльності на основі визначення сукупного ефекту ухвалених та реалізованих програмних рішень.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)