Профілактика злочинів – Джужа О. М. – 19.1. Стан злочинності та оперативної обстановки в установах виконання покарань, типологія засуджених

19.1. Стан злочинності та оперативної обстановки в установах виконання покарань, типологія засуджених

Спочатку наведемо аналіз оперативного стану як передумову профілактики злочинів та інших правопорушень в установах виконання покарань.

Пошук нових підходів Щодо розуміння кримінологічних проблем у сучасному суспільстві актуалізує потребу в більш досконалому дослідженні такого суспільно небезпечного явища, як злочинність, утому числі у місцях позбавлення волі.

У цих умовах зростає роль профілактики злочинів та інших правопорушень на всіх рівнях діяльності системи виконання покарань України.

Досить слушне висловлювання залишив Генріх Гейне: “Каждый век, приобретая новые идеи, приобретает новые глаза” .

Значення профілактики визначається, передусім, тим, що вона є гуманним і ефективним засобом боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями в установах виконання покарань і передбачає не покарання засуджених, а запобігання з їх боку порушенням режиму та злочинів, виховання їх в дусі виконання законів, поваги до соціально визнаних норм поведінки. Причому застосування запобіжних засобів до засуджених можливе як в рамках кримінально-виконавчого процесу, так і за його межами – за допомогою заходів кримінолого-профілактичного характеру.

Теоретичною основою створення певних методик як засобів, що дозволяють виділити відповідні типи явищ і процесів, які досліджуються у сфері кримінально-виконавчої діяльності, є аналіз спостережень за цими явищами, їх взаємозв’язком і причиновою залежністю між окремими факторами і цілісним станом даної системи або її складових.

Отже, оперативний стан УВП (стан злочинності, правопорядку тощо) цілком залежить від стану профілактичної роботи – як багатогранного динамічного явища, яке відповідним чином класифікується і групується з урахуванням основних якісних факторів, що впливають на оперативний стан. У цілому, в УВП, можна виділити три групи таких факторів:

1) які безпосередньо характеризують кількісні та якісні показники злочинності, її структури та динаміки, інших правопорушень, а також законності в УВП;

2) що визначають умови, в яких здійснюється профілактична робота і забезпечується відповідний режим відбування покарання;

3) що свідчать про заходи забезпечення режиму покарання і здійснення профілактичної роботи.

Поняття оперативного стану в УВП можна визначити як сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, що впливають на функціонування служб УВП щодо забезпечення виконання покарання засуджених та процес їх виправлення і ресоціалізації, а також профілактики злочинів та інших правопорушень.

Враховуючи те, що оперативний стан в УВП, в основному, залежить від явищ і процесів, що відбуваються в охоронюваній зоні, і меншою мірою – від зовнішніх явищ і процесів, усі елементи оперативного стану в УВП можна умовно поділити на внутрішні і зовнішні, але розглядати їх належить в тісному взаємозв’язку.

До елементів оперативного стану можна віднести: а) стан злочинності в УВП; б) стан режиму та його порушень; в) стан законності серед персоналу УВП; г) стан умов тримання засуджених; г) характеристику роботи служб УВП; д) стан сил і засобів забезпечення профілактики злочинів та інших правопорушень (практичні результати цієї діяльності); е) специфіку району дислокації УВП; виготовлення та зберігання засудженими заборонених предметів; с) наявність недозволених зв’язків засуджених з персоналом тощо.

Для організації ефективного управління службами УВП, у тому числі, профілактичною роботою, необхідно здійснювати постійне і систематичне стеження за станом і змінами як кожного із структурних елементів, так і, в цілому, оперативного стану. Таке стеження передбачає виявлення негативних відхилень від “звичайного” стану і виявлення причин цих відхилень, отримання вихідних даних для розроблення заходів профілактики негативних явищ.

Отже, стеження за оперативним станом с здійснювана в різноманітних аналітичних формах цілеспрямована діяльність персоналу УВП щодо виявлення важливих для організації і безпосереднього проведення профілактичних заходів впливу, спрямованих на запобігання і протидію злочинам та іншим правопорушенням в УВП.

Основою для стеження за оперативним станом в УВП є інформація.

Аналіз інформації, тобто достовірних даних, що дають змогу оцінити оптимально і своєчасно оперативний стан, отримується з різних джерел:

1) статистична інформація, що надається в Управління (відділи в регіонах України) Державної Пенітенціарної служби України (далі ДПС);

2) оперативна, яка використовується частково управліннями (відділами) ДПС; але, в основному, безпосередньо в УВП.

Перший вид інформації регламентований ДПС, що ж до оперативної інформації, то місцями її концентрації є відповідні служби УВП.

Загалом, для оцінки оперативного стану в УВП використовуються такі джерела інформації під час профілактичної діяльності:

1) повідомлення контролерського складу, який безпосередньо, маючи певний ступінь самостійності залежно від ситуації (перевірки, обшуки, затримання порушників режиму тощо), діє погоджено з черговим помічником начальника установи (далі – ЧПНУ) спирається на знання оперативного стану і вносить дані до системи доповідей про результати несення служби (книга рапортів);

2) журнал рапортів прийняття та здачі чергувань ЧПНУ, де фіксуються відомості про порушення режиму, нагляду, роботу частин служб УВП;

3) журнал обліку грошей і цінностей, вилучених у засуджених ЧПНУ;

4) журнали з оцінки дій ЧПНУ по усуненню негативних явищ, що випливають з інформації, повідомленої йому під час інструктажу перед заступанням на службу;

5) зошит індивідуальної виховної роботи із засудженим, який ведеться в цілях профілактики начальником відділення соціально-психологічної служби, і журнал з обліку заходів заохочень та стягнень;

6) дані відділу по контролю за виконанням судових рішень, де зберігаються особові справи засуджених, їх заяви та скарги в різні інстанції, оглядові довідки з особових справ, картки та журнали обліків тощо;

7) узагальнені дані про стан режиму та профілактики в УВП відділу нагляду і безпеки, а також відділу з організації охорони (довідки про вилучення у засуджених заборонених предметів, матеріали порушень правил в СІЗО та ПКТ тощо);

8) інформація про стан дисципліни серед засуджених УВП, а також накладення дисциплінарних стягнень;

9) найбільш повні дані щодо умов, які сприяють вчиненню злочинів і характеризують оперативний стан на різних об’єктах УВП, а також дані про порушення режиму містяться в поточних і звітних документах оперативного відділу УВП (відповідно ст. 104 КВК України);

10) журнали щоденного приймання засуджених керівництвом УВП, її служб, а також вищестоящим керівництвом та прокурором;

11) відомості з відділу (групи) кадрів щодо особового складу атестованих і вільнонайманих працівників УВП (щодо організації їх побуту, поведінки тощо);

12) кваліфікована інформація з оцінки оперативного стану і питань профілактичного характеру, зосереджена у заступника начальника УВП з організації нагляду і безпеки.

Прийоми накопичення і обробки інформації про оперативний стан в УВП можна поділити на три групи:

1) графічні відображення окремих цифрових даних (показові графіки і діаграми);

2) графічні відображення території та окремих об’єктів УВП, а також графічні прийоми відображення на планах окремих факторів (топограми, кримінологічні і статистичні карти);

3) графічні відображення організаційних відносин (оргограми).

Наприклад, складання кримінологічних опису вальних карт допомагає аналізувати на території УВП явища і процеси, що мають криміногенний характер (наявність правопорушників, а також сил і засобів з прив’язкою до певної території зони УВП, її окремих об’єктів і дозволяє швидко виявляти зміни стану порушень і недоліків у використанні сил та засобів, блокування певної дільниці, переслідування під час втечі тощо).

Кримінолого-статистичні карти, крім описового навантаження, можуть нести і аналітичну складову: вони надають статистичний зміст і аналіз закономірностей розміщення показників, що характеризують елементи оперативного стану і використання сил та засобів служб УВП.

Методика стеження за оперативною обстановкою в УВП має свою специфіку залежно від терміну її здійснення: добу, декаду, місяць, квартал, півріччя, рік.

За короткий період стеження (добу, тиждень, декаду, місяць) обстановки аналізується у такий спосіб:

Під час стеження за добу його результати дозволяють своєчасно реагувати на окремі, найрізніші зміни ситуації, дають змогу маневрувати силами і засобами профілактики, застосовувати термінові заходи, усувати небезпечні зміни і негативні явища (при цьому миттєво аналізується інформація щодо порушень небезпечних проявів, конфліктів, захищеності об’єктів зони, осіб із числа засуджених і персоналу, припинення протиправних дій, запобігання можливим негативним наслідкам).

Оцінка добової інформації дає змогу комплексно вирішити ряд питань: 1) щодо витребування від певних служб пояснень і конкретних дій; 2) оцінити діяльність ЧПНУ та інших сил і засобів за добу, а також внести відповідні корективи щодо профілактичних заходів; 3) надати розпорядження і рекомендації щодо усунення недоліків, застосування додаткових заходів, забезпечення сил і засобів для їх здійснення; 4) налагодити взаємодію частин і служб в новій оперативній ситуації.

Висновки в результаті стеження за тиждень декаду дозволяють начальнику УВП оперативно реагувати на будь-які зміни обстановки, визначати комплексні заходи частин і служб щодо нейтралізації негативних явищ і процесів, заслуховувати представників служб оперативної наради тощо.

Оцінки оперативної інформації за місяць дозволяє виявити певні тенденції в розподілі правопорушень за даними і об’єктами колонії, змін в середовищі засуджених та діяльності суб’єктів профілактики залежно від часу, днів тижня, місяця, місяця вчинення порушень, їх кількості та якості тощо.

Методика стеження за оперативною обстановкою в УВП впродовж кварталу, півріччя, року можна уявити як комплексний аналіз, який слугує підгрунтям поточного планування профілактичної роботи в УВП і передбачає вивчення і оцінювання в одній УВП, без порівняння з іншою. У цьому випадку слід вивчити: а) структуру порушень режиму та структуру злочинності; б) загальний рівень злочинності і диференційований за окремими видами злочинів і порушень режиму, а також іншими показниками; в) динаміку злочинів; г) особу злочинця стосовно поширених видів злочинів і в цілому.

З початку аналізується вся сукупність злочинів та інших правопорушень в УВП, потім розділяється за видами. При цьому структуру злочинності розподіляють за місяцями, кварталами, півріччями і роками. За необхідності аналізується поширеність окремих видів злочинів (правопорушень), з виведенням питомої ваги кожного виду.

Отже, розглядаючи злочинність серед засуджених в УВП певною мірою як “боротьбу”, “протидію” ізольованих від суспільства індивідів (угруповань) проти існуючих в соціальному та правовому відношенні стосунків з державою, враховуючи її характерні ознаки (наявність специфічних виді злочинів, специфічного суб’єкта злочину – рецидивіста, специфічного правового режиму та стосунків між засудженими, певних рис кримінального професіоналізму та неформальних угруповань і субкультури). слід переходити до легального аналізу даного явища як в масштабі всієї кримінально-виконавчої системи, так і в межах конкретної установи виконання покарань.

Не вдаючись у всебічний аналіз злочинності в місцях позбавлення волі, зауважимо: вона може розглядатися у широкому і вузькому значеннях.

У широкому розумінні досліджуються злочини, що вчиняються особами, які ізольовані від суспільства:

А) у місцях попереднього ув’язнення (в слідчих ізоляторах, гауптвахтах, дисциплінарних ізоляторах та карцерах УВП згідно із Законом України “Про попереднє ув’язнення” від 30.06.1993 р. // Відомості ВРУ, 1993 – № 35 – Ст. 360);

Б) в установах виконання покарань (арені тих домах, кримінально-виконавчих установ відкритого та закритого типу, спеціальних виховних установ (виховна колонія) (ч. 2 ст. 11 КВК України), дисциплінарних батальйонах (статті 17, 71-85 КВК України, на гауптвахтах – статті 14,55 КВК України).

У вузькому розумінні можна виділиш злочинність серед засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань згідно зі ст. 89 КВК України та ст. 6 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” .

Отже, злочинність у вказаних місцях визначається кількістю зареєстрованих злочинів та засуджених, які їх вчинили під час відбування кримінального покарання в УВП, і характеризується як частина:

1) рецидивної злочинності, пов’язаної з повторним або систематичним вчиненням злочинів особами, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі.

Стосовно персоналу УВП, що визначений у Законі України “Про Державну кримінальному виконавчу службу України”, то останній, у випадку вчинення ним злочинів в УВП, не може розглядатися в контексті цього виду злочинної діяльності, яка притаманна лише засудженим;

2) зміст деяких складів злочинів (втеча з місця позбавлення волі; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; дії, що дезорганізують роботи виправних установ, тощо) передбачає наявність спеціального суб’єкта злочину – засудженого, до якого персонал УВП не належить.

Однак слід зазначити, що у випадку співучасті у вчиненні даної категорії злочинів їх суб’єктами можуть бути і представники персоналу УВП. Цим шляхом також іде судова практика з питань боротьби з організованою злочинністю.

Щодо характеристики кількісно-якісних даних про злочини, що вчиняються в УВП в сучасний період, то завдяки вибірковому аналізу можна навести деякі приклали. Динаміка змін кількості злочинів та коефіцієнта злочинності за 1991-1993 роки була такою5:

Динаміка злочинів в УВП 1991- 1993 рр.

За дослідженням професора О. Г. Колба, число злочинів, що реєструються в місцях позбавлення волі та осіб, які їх учинили, є порівняльною з аналогічними показниками злочинності и Україні, загалом незначним – у межах 400 їлочинін. Так. можна спостерігати таку картину:

Динаміка злочинів в УВП у 1997-2002 рр.

Ці ж тенденції спостерігалися і в 2003-2008 роках.

Наприклад, у 2007 році в УВП було зареєстровано 489 злочинів, проти 411 за 2006 рік, або на 19% більше, ніж за попередній рік. Рівень злочинності у розрахунку на одну тисячу засуджених становив 4,24 злочини, що па 30% більше, ніж у 2006 році.

За період 2007 року було відвернено 3504 злочини, проти 3520 за 2006 рік, то на 0,5% менше.

Найбільше кримінальних справ (243), як і в минулі періоди, було порушено за ст. 391 КК України “Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи” (49,6% від загальної кількості вчинених злочинів);

165 кримінальних справ було порушено за ухилення засуджених до обмеження волі від відбування покарання у виді обмеження волі (33,2%) (ст. 309 КК України “Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі”);

29 справ – за незаконний обіг наркотичних речовин (5,9%);

18 справ – за порушення або насильство, опір працівникові правоохоронного органу (3,6%);

24 втечі засудженими (4,9%), з яких 6 – з-під охорони та 18 втеч з виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільниць соціальної реабілітації і виправних центрів;

2 кримінальні справи (0,7%) – з ознаками ч. 1 ст. 122 КК України “Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”;

1 справа – за ознаками ст. 121 КК України “Умисне тяжке тілесне ушкодження”;

2 кримінальні справи за ознаками ст. 392 КК України “Дії, що дезорганізують роботу виправних установ” (0,7%).

У 2007 році відсутні вбивства, однак майже у 2 рази порівняно з 2006 роком зросла кількість втеч з виправних колоній; на 35% – злочинів, пов’язаних з ухиленням від відбування покарання; на 10,5% – випадків злісної непокори адміністрації; на 61% кількість злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.

Аналогічні тенденції та відповідні кількісно-якісні показники злочинності мали місце і в 2008 році.

Отже, як свідчить динаміка злочинності за вказані роки, в сучасний період значно знизилася загальна кількість та рівень злочинності серед засуджених в УВП, у тому числі вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти держави і особи.

Як свідчать оперативні дані щодо злочинності в УВП станом на 25.04.2010 р., всього зареєстровано злочинів за 4 місяці 2010 року: 129 випадків (що на 15 менше, ніж за цей період 2009 року) в розрахунку на 1000 становить 1,17 (проти 1,25 минулого року).

Структурні показники за цей період такі:

– умисні убивства (ст. 115 КК України) І в Луганській області (проти 2-х у минулому році);

– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) – 1 в Дніпропетровській області (проти 2-х у минулому році);

– втеча з виправної колонії мінімального рівня з полегшеними умовами тримання (ст. 393 КК України) – 1 в Кіровоградській області; Миколаївській області – 2. Усього 3 випадки (проти 2-х за минулий рік);

– злісна непокора (ст. 391 КК України) – 69 (проти 72 в минулому році), більшість у Донецькій – 18, Луганській -11, Харківській областях;

– погроза насильством (статті 342,345 КК України) -16 (проти 11 в минулому році);

– злочини у сфері обігу наркотиків (ст. 307-309) – 22 (проти 10 в минулому році);

– ухилення від відбування покарання (ст. 390 КК України) – 16 (проти 35 в минулому році).

Дані про стан ізоляції та нагляду в УВП свідчать, що:

– засуджені за вбивства (понад 20 тис осіб), з яких майже 10 тис. осіб – це засуджені за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах (ч.2ст. 115 КК України);

– 605 – за бандитизм (ст. 257 КК України);

– понад 29 тис осіб – за грабіж (ст. 186 КК України) та розбій (ст. 187 КК України);

– 1459 осіб – це засуджені до довічного позбавлення волі.

У 2008 році на профілактичних обліках в УВП перебувало близько 9 тис. засуджених, 7,5% від загальної чисельності засуджених, у тому числі схильних до: втечі – 827 осіб; нападу на адміністрацію виправної колонії – 187 осіб; захоплення заручників -41 особа.

Порівняно з 2006-2007 у 2008 році на 15% збільшилась чисельність засуджених, які перебувають на профілактичному обліку як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання (ст. 133 КПК України)1.

Від 70-80% осіб, які вчинили злочини в УВП і СІЗО – це особи, які не перебували на оперативно-профілактичних обліках.

Понад 60% осіб, які вчинили злочини в УВП,- це особи, які мали по два і більше дисциплінарних стягнення, але злісними порушниками визнані не були, бо формальними підставами не підпадали під дію ст. 133 КВК України з цих питань.

33% від усіх осіб, які перебували на профілактичних обліках в УВП (15% від усіх засуджених, які тримались у місцях позбавлення волі), вчинили нові злочини під час відбування кримінального покарання.

Як свідчать статистичні дані, до 50% кримінальних справ щорічно в УВП порушується за ст. 391 КК України за злісну непокору засуджених адміністрації виправної колонії як профілактичні з метою запобігання “… більш тяжким злочинам”. Проте їх аналіз свідчить, що зазначена кримінально-правова норма застосовується неефективно, а також всупереч меті криміналізації даного суспільно небезпечного діяння3.

Практика порушення кримінальних справ за ст. 391 КК України свідчить: серед притягнутих до кримінальної відповідальності засуджених тільки 65,5% осіб підтримували злочинні традиції, 14% відбували покарання вперше.

Основну групу серед засуджених за ст. 391 КК України становили особи, які позбавлені волі за насильницькі та корисливі злочини – розбій (30,5%) та крадіжка (39%). Більш як 17% були засуджені за вбивства або тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, з їх числа лише 14% відбували покарання вперше, інші є рецидивістами, які мають другу та третю судимості.

Характеристика середовища засуджених свідчить про тримання 160 725 осіб, у тому числі у 32 СІЗО – 32,6 тис. ув’язнених під варту, у 136 кримінально-виконавчих установах – 135,6 тис. засуджених та в 11 виховних колоніях – майже 2,2 тис неповнолітніх засуджених.

Вперше були засуджені до позбавлення волі 65 347 осіб (50% у структурі всіх засуджених до цього виду покарання).

Така ж кількість осіб притягувалась до кримінальної відповідальності неодноразово – 65 047 (50%).

До 6308 засуджених судами було застосовано примусове лікування (ст. 96 КК України), серед яких 3811 – хронічні алкоголіки, а 2497 – хронічні наркомани.

За умисне вбивство було засуджено 19,9 тис, 10 тис. із яких – при обтяжуючих обставинах; за умисне тяжке тілесне ушкодження – 10685; за розбій – 14 819; за крадіжку – 42 700; за грабіж – 14258; за хуліганство – 3044; за згвалтування – 2969; 507 осіб засуджені за бандитизм, 25 – за захоплення заручників. 57 тис. осіб, які відбували покарання в УВП ДКВС України, засуджені судами до позбавлення волі на строк понад 5 років, більш як 14 тис – на строк понад 10 років; 3,7 тис. інвалідів, 17,8 тис – за злочини, пов’язані із незаконним обігом наркотичних речовин; 1220 – за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

На профілактичних обліках психологів колоній перебувало 1,3 тис засуджених, схильних до самогубств; 1,1 тис-до членоушкодження; 3,1 тис – схильних до вживання наркотичних засобів; 2,8 тис – схильних до створення конфліктних ситуацій серед засуджених; 4,3 тис – відторгнутих загалом засуджених (гомосексуалісти, психічно хворі тощо) .

Як зазначено у п. 57 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (наказ № 275 від 25.12.2003 р.), з метою підтримання належного правопорядку в УВП, запобігання злочинам та правопорушенням серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.

Як приклад аналізу профілактичної діяльності в УВП можна навести такі дані.

За 12 місяців 2008 року на профілактичному обліку перебувало 7857 засуджених (з 103 619 засуджених в УВП) серед них: схильних до втечі – 781 особа; до втягування працівників в неслужбові стосунки – 631 ; схильних до нападу на адміністрацію – 223; до захоплення заручників – 44; до суїциду – 1669; до вживання наркотиків – 2484; кількість злісних порушників режиму – 4045. За цей період зафіксовано порушень режиму серед засуджених: всього 2739 випадків, з них у житловій зоні – 1764, у виробничій зоні – 975; застосовано спецзасобів до засуджених: всього – 1503 (із них: наручники – 875; гамівна сорочка – 73; кийки гумові – 510; засоби дратівливої дії – 45; вилучено заборонених предметів при спробі доставки у зони, що охороняються, у 2004-2008 pp.: вилучено гривень і доларів: у 2004 році 115 564 гривні, 6856 доларів; у 2005 р: гривень – 114 343, доларів – 11 798; у 2006 p.: гривень – 157 957, доларів – 5702; у 2007 p.: гривень – 194 269, доларів – 103 303; у 2008 p.: гривень – 21 015, доларів – 8069. Вилучено у межах зон, що охороняються: 2004 р. гривень – 17 968, доларів – 614; 2005 p.: гривень – 20 806, доларів – 337; 2006 p.: гривень – 28 923, доларів – 1310; 2007 p.: гривень – 32 504, доларів – 242; 2008 p.: гривень – 52 579, доларів – 288).

При спробі доставки в зону було вилучено:

Як приклад результативності профілактичної роботи під час аналізу оперативної обстановки в УВП слід навести такі дані за 4 місяці 2010 року порівняно з цим же періодом 2009 року щодо попереджених злочинів:

4 міс. 2009 р.- всього: 1099;

4 міс. 2010 р.- всього: 1182 (+7,6%). Серед них відповідно у 2009 та 2010 рр.

Результати профілактичної роботи в УВП у 2009-2010 рр.

Як справедливо відзначають автори підручника1, для УВП залишається питання щодо перекриття каналів надходження предметів на об’єкти, що охороняються, факти неслужбових зв’язків персоналу колоній з родичами та іншим оточенням засуджених. Акцентується також увага на проблемах взаємодії ДПС, МВС та СБУ України для ефективного застосування ст. 104 КВК України “Оперативно-розшукова діяльність в колоніях”.

Актуальним сьогодні с удосконалення організаційно-управлінських та оперативно-профілактичних засад у діяльності УВП, налагодження системної внутрішньої та зовнішньої взаємодії служб та підрозділів під час забезпечення профілактики злочинів серед засуджених.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)