Основи охорони праці – Березуцький В. В. – 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
1.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід’ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.
Певних висновків щодо ситуації з охорони праці в Україні в перші два роки нинішнього століття можна дійти на підставі даних табл. 1.1.
Із наведених у таблиці 1.1 даних бачимо, що стан із травматизмом та смертельними випадками значно не змінюється, а набуває деякої “стабілізації” у порівнянні з минулими роками. Але кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та дієздатної частини населення. У країні, де немає війни або інших військових подій, гинуть і травмуються люди. Підприємства працюють ледь-ледь, але починають набирати оберти, і зі зростанням виробництва відбудеться відповідне збільшення випадків виробничих аварій та травматизму.
Суперечна ситуація, у якій нині опинилися підприємства (коли, з одного боку, треба підвищувати рівень випуску виробів, а з іншого, вони змушені працювати у складних економічних умовах), не дає змоги суттєво поліпшити стан умов та безпеки праці.
За оперативними даними, в лютому 2002 року на виробництві в Україні смертельно травмовано 100 працівників, що на 21 особу більше, ніж за аналогічний період минулого року. Травматизм знижено на підприємствах машинобудівної промисловості (-4), металургійної (-6), на об’єктах будівництва (-1). Проте допущене зростання смертельного травматизму у вугільній промисловості: з 12 випадків за лютий 2001 року до 22 смертельних випадків у тому ж місяці 2002 року, в агропромисловому комплексі – з 18 до 21, у гірничорудній промисловості – з 1 до 6, в енергетиці – з 1 до 6, житлово-комунальному господарстві – з 2 до 3, соціально-культурній сфері та торгівлі – з 7 до 14. Збільшилася кількість загиблих на підприємствах десяти областей та м. Києва. З них найбільше в м. Києві – 12 проти 1 у 2000 році, у Вінницькій області – 5 проти 0, Дніпропетровській – 9 проти 6, Житомирській – 1 проти 0, Київській – 3 проти 2, Луганській – 13 проти 4, Миколаївській – бороти З, Одеській – 6 проти 3, Тернопільській – 2 проти 1, Херсонській – 2 проти 0, Хмельницькій – 3 проти 2, Чернівецькій – 1 проти 0.
Таблиця 1.1. Динаміка виробничого травматизму по областях України
Області | 2000 рік | 2001 рік | Різниця | |||
Усього | Смертельний | Усього | Смертельний | Усього +/- | Смертельний +/- | |
Вінницька | 599 | 41 | 631 | 37 | +32 | -4 |
Волинська | 475 | 22 | 571 | 23 | +96 | +1 |
Дніпропетровська | 2364 | 113 | 2580 | 96 | +216 | -17 |
Донецька | 12100 | 330 | 13557 | 240 | +1457 | -90 |
Житомирська | 260 | 23 | 389 | 29 | +129 | +6 |
Закарпатська | 116 | 18 | 122 | 17 | +6 | -1 |
Запорізька | 941 | 57 | 100 | 55 | +66 | -2 |
Івано-Франківська | 209 | 31 | 190 | 18 | -19 | -13 |
Київська | 466 | 45 | 392 | 33 | -74 | -12 |
Кіровоградська | 427 | 27 | 561 | 31 | +134 | +4 |
Луганська | 5352 | 100 | 6551 | 200 | +1199 | +100 |
Львівська | 993 | 45 | 1058 | 40 | +65 | -5 |
Миколаївська | 361 | 38 | 359 | 24 | -2 | -14 |
Одеська | 463 | 51 | 535 | 64 | +72 | +13 |
Полтавська | 723 | 30 | 731 | 32 | +8 | +2 |
Рівненська | 248 | 18 | 232 | 19 | -16 | +1 |
Сумська | 710 | 41 | 810 | 37 | +100 | -4 |
Тернопільська | 163 | 19 | 206 | 22 | +43 | +3 |
Харківська | 818 | 56 | 879 | 58 | +61 | +2 |
Херсонська | 676 | 34 | 702 | 34 | +26 | 0 |
Хмельницька | 443 | 38 | 497 | 36 | +54 | -2 |
Черкаська | 322 | 39 | 322 | 22 | 0 | -17 |
Чернівецька | 97 | 10 | 108 | 10 | +11 | 0 |
Чернігівська | 226 | 33 | 393 | 38 | +167 | +5 |
М. Київ | 703 | 55 | 615 | 51 | +88 | -4 |
М. Севастополь | 63 | 10 | 84 | 12 | +21 | +2 |
АР Крим | 523 | 54 | 474 | 47 | -49 | -7 |
Україна | 30841 | 1378 | 34556 | 1325 | +3715 | -53 |
У таблиці 1.2 наведено відомості про стан травматизму зі смертельними наслідками у різних галузях народного господарства у 2000-2001 рр.
Зростання кількості випадків виробничого травматизму в невиробничій сфері, будівництві, хімічній промисловості, на транспорті та агропромисловому комплексі значним чином зумовлене збільшенням рівня промислового виробництва в цих галузях, але без адекватного вжиття роботодавцями заходів з охорони праці та безпечного ведення робіт.
Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконавців до дотримання вимог безпеки праці.