Основи економіки та організації підприємництва – Тирпак І. В. – Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур
9.1. Суть зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур
Зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур є сферою їх господарської діяльності, пов’язаною з міжнародною виробничою інтеграцією і кооперацією, експортом та імпортом продукції і послуг, виходом підприємницьких структур на зовнішній ринок. Будучи складовою всієї роботи підприємницької структури, зовнішньоекономічна діяльність здійснюється, як правило, на основі сукупності, тобто відшкодування валютних витрат підприємницької структури за рахунок валютних доходів.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур має суттєві відмінності від внутрішньогосподарської діяльності. До них, зокрема, відносять: валютну основу зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання, систему світових цін, діючих на зовнішньому ринку. Зовнішньоекономічну діяльність підприємницькі структури реалізують як нарівні держави, так і на рівні окремих структур. У першому випадку зовнішньоекономічну діяльність спрямовує держава на встановлення міжнародних основ співробітництва, створення правових і торгово-політичних механізмів, що стимулюють розвиток і підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв’язків. У другому випадку зовнішньоекономічна діяльність полягає в укладанні та виконанні підприємницькими структурами контрактів з іноземними партнерами.
Відповідно до чинного законодавства України зовнішньоекономічна підприємницька діяльність-це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Україні, так і за її межами.
Усі суб’єкти зовнішньоекономічної підприємницької діяльності мають рівне право здійснювати будьякі її види незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур може мати ряд напрямків, пов’язаних з обміном товарів, науково-технічним співробітництвом, спеціалізацією, кооперуванням, надання економічного і технічного сприяння створенню спільних підприємств, фінансово-кредитними відносинами та іншими формами співробітництва. Однак, основу зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур становить зовнішня торгівля, тобто п родаж і придбання товарів на зовнішньому ринку.
Техніко-економічне співробітництво включає сприяння у галузі промислового і цивільного будівництва, надання послуг науково-технічного характеру.
Зовнішньоекономічна діяльність у сфері науково-технічного співробітництва – це обмін досягненнями науки й техніки та спільне здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
Основним з напрямків зовнішньоекономічної діяльності підприємництва є зовнішньоторгова діяльність, яка становить собою обмін товарами в матеріально-речовій формі і послугами, пов’язаними із здійсненням товарообігу.
В основі зовнішньоторговельної підприємницької діяльності лежать зовнішньоторгові операції. Зовнішньоторгова операція-це комплекс дій контрагентів, тобто іноземних партнерів у зовнішньоторговій операції, спрямованих на здійснення товарного обміну, які забезпечують його. До комплексу, який характеризує зовнішньоторгову операцію, можуть входити: вивчення ринку конкретного товару, його реклама, створення збутової мережі, проробка комерційних пропозицій, проведення переговорів, укладання і виконання контрактів.
У міжнародній торгівлі здійснюють чотири види зовнішньоторгових операцій, а саме:
– експортна операція – продаж іноземному контрагенту товару із вивизенням його за кордон;
– імпортна операція – придбання у іноземного контрагента товару із ввезенням його із за кордону;
– реекспортна операція – продаж із вивезенням за кордон імпортного товару, який не переробляли;
– реімпортна операція-придбання із ввезенням із-за кордону раніше експортованого товару, який не піддавали переробці.
Уданий час поглиблено комплексний характер операцій у всіх видах зовнішньоекономічних зв’язків. Так, наприклад, купівлю-продаж товарів може супроводжувати купівля-продаж ліцензій, а поставку комплексного устаткування ведуть поряд зі здійсненням дослідно-конструкторської роботи.
Необхідною передумовою і обов’язковою умовою зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур є виконання ряду операцій, пов’язаних із забезпеченням просування товарів від виробника-продавця до покупця, транспортних, транспортно-експедиторських і страхових операцій, а також операцій, пов’язаних із веденням міжнародних розрахунків. Таким чином, зовнішньо-економічні операції охоплюють широкий комплекс економічного, валютно-фінансового і правового характеру.
Зовнішньоторгові операції здійснюються на основі укладання угод. Під міжнародною торгівлею розуміють договір між двома або кількома підприємствами-партнерами у різних країнах щодо поставки товару або надання послуг згідно із погодженими умовами.
Міжнародну торгову угоду характеризує також і те, що її виконання супроводжує платіж в іноземній валюті стосовно до однієї або обох сторін. Однак цього принципу можна і не дотримуватися, наприклад, при товарообмінних операціях.
До поняття “торгова угода” відносять всі угоди, пов’язані з обміном товарів у матеріально-речовій формі та наданням послуг.
Усі підприємницькі структури – виробники конкурентоспроможної продукції – мають право самостійного здійснення експортно-імпортних операцій. У зв’язку з цим у господарській діяльності будь-якої підприємницької структури-виробника, яка виходить на зовнішній ринок, суттєве значення може мати зовнішньоторгова діяльність. Вихід на зовнішній ринок підприємницької структури можуть здійснювати самостійно і через зовнішньоторгові організації-посередники, тобто спеціалізовані зовнішньоторгові організації. У міжнародній практиці ці організації, як правило, реалізують на світовому ринку продукцію малих і середніх підприємств, але інколи до їх послуг вдаються і великі підприємства, які не мають свого зовнішньоторгового апарату.
Крім цього, зовнішньоторгові організації надають інші посередницькі послуги, зокрема: кредитування покупців, укладання контрактів з транспортними і страховими компаніями, посередництво в платіжних операціях тощо. Зовнішньоторговельні підприємства часто здійснюють передпродажну доробку продукції, підвищуючи її конкурентоспроможність. У даний час більше половини світового товарного обміну здійснюють через зовнішньо-торговельні підприємства-посередники. їх залучення має за мету підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій, використати кон’юнктуру, надати всі необхідні торгові послуги.
Таким чином, окремі підприємницькі структури або група підприємств, які виходять на світовий ринок, можуть самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, створюючи при цьому зовнішньоторговельні підприємства, які можуть створюватися на загальному балансі підприємницької структури або на самостійному балансі з правом юридичної особи. У випадку невеликого обсягу зовнішньоекономічної діяльності підприємницької структури можуть удаватися до послуг посередницьких організаційно яких належать зовнішньоторговельні об’єднання, різні об’єднання підприємницьких структур, створених для здійснення експортно-імпортних операцій (асоціації, консорціуми, торгові доми тощо).
Критеріями вибору способу виходу на світовий ринок у будь-якому випадку служить мінімізації витрат на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, в будь-якому випадку менеджери, управляючі господарською, у тому числі і зовнішньоекономічною діяльністю підприємницької структури, повинні знати валютно-фінансові, правові аспекти виходу на світовий ринок, кон’юнктуру ринку, систему цін і визначити ефективність здійснення експортно-імпортних операцій. Отже, різноманітність форм і методів зовнішньоекономічної діяльності підприємницької структури – це уміння не тільки управляти підприємницькою діяльністю, приймати рішення про реалізацію продукції, вибираючи найефективніші способи збуту продукції, послуг на різних зовнішніх ринках з урахуванням їх кон’юнктури.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)