Основи економіки та організації підприємництва – Тирпак І. В. – Розділ 6. Матеріальна зацікавленість в підприємницькій діяльності
6.1. Особливості матеріальної зацікавленості суб’єктів підприємницької діяльності
У загальноекономічному розумінні матеріальна зацікавленість містить сукупність процесу спонукання учасників підприємницької діяльності до досягнення особистої мети або цілей підприємницької структури. Головна мета діяльності підприємця збоку виглядає як його намагання отримати прибуток, або дохід від підприємницької діяльності. За детальнішого ознайомлення зі спонукальними мотивами до праці спостерігається намагання підприємця управляти рухом матеріальних цінностей, максимізувати дохід і брати участь у його розподілі, визначити напрямки вигідного використання отриманого доходу, тобто мати певні форми самовиразу як економічного суб’єкта господарювання.
Питання про матеріальну зацікавленість суб’єктів підприємницької діяльності вимагає ознайомлення з сучасними методами мотивації, що базуються на використанні в управлінні методів психології. Існуючі теорії мотивації можна об’єднати у дві групи – змістові, процесуальні. Змістові теорії мотивації базуються на вияві потреб, спонукальних мотивів діяльності, а процесуальні – на врахуванні сприйняття та пізнання певних дій у поведінці людей вихідними категоріями.
Вихідними категоріями для всіх теорій мотивації виступають потреби й винагорода, або за іншою класифікацією: потреби – інтереси – зацікавленість. Вони розглядаються як складові рушійних сил діяльності економічного суб’єкта. У деяких теоріях містяться спроби класифікувати загальнолюдські потреби (наприклад, вирішуються первинні та вторинні потреби, матеріальні фізіологічні й соціальні тощо), узгодити внутрішню та зовнішню винагороди за мотивацією, ієрархією потреб. Зокрема, до первинних потреб відносять фізіологічні та потреби безпеки й захищеності, до вторинних – соціальні, повагу, самовизначення.
Головною ланкою мотиваційного механізму виступають матеріальні інтереси суб’єктів підприємницької діяльності. Це сукупність відносин, що складається між підприємцями та державою, між підприємцями та іншими учасниками ринку, спрямовані на задоволення власних потреб.
Підприємницькі інтереси визначають полімотивованість діяльності підприємця та умови її здійснення. Для підприємця його трудова діяльність не насаджується ззовні та не протистоїть йому як прояв чужої волі, а виступає формою прояву власної сутності. Вона присутня в індивідуальній свідомості на рівні сформованої потреби іманентного буття суб’єкта господарювання, і реалізується в самостійній, творчій та новаторській діяльності.
У структурі інтересу матеріальної зацікавленості суб’єктів підприємницької діяльності присутня взаємодія двох аспектів – матеріально-мотиваційного, пов’язаного з ринковою оцінкою діяльності, розмірами винагороди у формі доходу або прибутку, та загальноекономічного, пов’язаного з реалізацією індивідуальних здібностей, можливостями повноцінного й диференційованого прояву потреби до самостійної ініціативної діяльності.
Здатність кожного суб’єкта господарювання проявляти свої підприємницькі інтереси значною мірою залежить від дії факторів, що визначають активність підприємницької діяльності. Формування динамічного підприємницького сектора необхідно розглядати в єдності з дією конкурентних механізмів, закону попиту і пропозиції. Крім того, слід брати до уваги стан перехідної економіки, умови, що блокують творчо-продуктивну складову підприємницької діяльності, зводять мотивацію до отримання прибутку за рахунок спекулятивних дій, переважання непродуктивної підприємницької діяльності.
Важливою властивістю підприємництва є невизначеність результатів діяльності, ризикованість дій. Це додає складності у визначенні способів досягнення цілей, в оцінці результатів, неперервному самоспонуканні до опанування ринкової поведінки і суспільних критеріїв визнання соціальної значущості підприємництва. В кінцевому підсумку це може привести – до зниження або навіть блокування підприємницької активності.
У таблиці 15 представлено фактори, що зумовлюють активність, самостійність та ініціативність суб’єктів підприємницької діяльності.
Фактори, наведені в таблиці 15, не відображають усього спектра проблем розгортання підприємницької активності. Зокрема, існує певна залежність між рівнем і характером використання продуктивних сил суспільства за вибором сфери підприємницької діяльності, способами розвитку творчого потенціалу особи. В перехідний період спостерігається намагання працівників ряду професій до розгортання своїх власних можливостей переходом на ті види діяльності, які в кінцевому підсумку ведуть до деградації професійно значущих якостей працівника.
Основна причина, на нашу думку, полягає у відсутності ділового механізму оцінки праці. Поза ринкова оцінка підприємницької діяльності спотворює істинне становище справ: адже монополія не дозволяє розвивати стимули виробництва, а безпосередньо ринок оцінює не стільки окремого виробника, як усю сукупність товарів і послуг. Це дає підстави вважати, що реальна мотивація підприємницької діяльності, односпрямованість розвитку та реалізації економічних інтересів ринкових суб’єктів і держави можуть бути лише за умов розвиненого конкурентного середовища, існування критичної маси підприємців.
Таблиця 15
Фактори підприємницької активності
Мароекономічні | Мі крос кой омічні |
1. Інституційні, пов’язані із забезпеченням гарантій підприємництва, відкритістю доступу та можливістю входження до цього виду діяльності на основі інфраструктурного забезпечення. 2. Економічної політики країни – підтримка бізнесу на загальнодержавному рівні. 3. Напрямки державного регулювання підприємництва та їх співвідношення з ринковою саморегуляцією. 4. Наявність і стан конкурентно-ринкового середовища, форми реалізації права власності на засоби виробництва, вироблений продукт і дохід. 5. Способи регіональної підтримки та регулювання підприємництва 6. Місце підприємницького сектору в економічній системі та в соціальних орієнтирах розвитку суспільства. | 1. Наявність необхідних знань, освіти, ділових якостей, професійної підготовки. 2. Можливості прояву здібностей до підприємницької діяльності в різних сферах і формах господарювання. 3. Наявність сприятливих соціально-економічних та організаційних умов здійснення підприємницької діяльності. 4. Взаємодоповнення і взаємодія власної та новаторської функцій підприємництва. 5. Можливості ефективного розвитку підприємництва в довгостроковій перспективі 6. Націленість на досягнення успіху, мотивація праці та винагорода залежно від кінцевих результатів. 7. Форми самовиразу творчо-продуктивних якостей індивіда у підприємницькій діяльності |
Підприємницька мотивація як єдність власницької, управлінської та новаторської функції означає детермінованість економічної поведінки учасника ринкових відносин від рівня залежності цих інституцій. Інтерес власника викликає господарську активність в основі об’єкта власності, виробництва, поліпшення організації підприємництва. Як управлінець, підприємець повинен контролювати розвиток власної справи, керрати окремими ланками або діяльністю в цілому. Якщо ж підприємець не поєднує функцій власника й менеджера, його економічна зацікавленість і відповідальність обмежена формами та величиною оплати його праці й доходу, але не капіталу. Це може за певних обставин послабити мотивацію до ефективного менеджменту.
Новаторська функція підприємця відзначається сильною взаємодією складових мотивації до праці, матеріальних і моральних стимулів. Новатор вирізняється колосальним творчим та інтелектуальним потенціалом, здатністю генерувати ідеї в будь-якій сфері підприємницької діяльності під впливом внутрішніх спонукальних мотивів до самовиразу, реалізації власних можливостей. Саме тому поєднання інноваційної діяльності та підприємництва дуже часто дає “вибуховий”, значний ефект.
Мотивація економічних агентів у перехідній економіці суттєво відрізняється від мотивації в нормальних ринкових умовах. Якщо в розвиненій ринковій економіці максимізація прибутку є провідним мотивом порівняно з такими цілями, як збільшення обсягів виробництва, розмірів власної заробітної плати, збереження чисельності зайнятих на підприємстві тощо, то в перехідній економіці спостерігається багатоваріантність цілей діяльності. Зокрема, керівники багатьох підприємницьких структур вбачають головну мету діяльності на ринках збуту, підтримці статусу підприємства, його фінансового стану.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)