Організація праці менеджера – Скібіцька Л. І. – Аргументи “за” і “проти” соціальної відповідальності організації
Рівень морального розвитку як окремо взятої особистості, так і організації в цілому наразі визначається орієнтацією на сформовані в ХХ столітті Універсальні принципи справедливості: рівність людини прав і повага до гідності людської істоти як індивідуальної особистості (Л. Кольберг); принцип благоговіння перед життям (А. Швейцер). У відомій праці А. Печчеї “Людські якості” визначені “шість цілей для людства”, за якими можна звіряти цілі діяльності організації:
1. “Зовнішні межі” – з’ ясування проблеми біофізичних меж існування людини на Землі (так званої ноосфери за Вернадським), гармонізація взаємин людини з природою.
2. “Внутрішні межі” – дослідження фізичних і психологічних можливостей людини.
3. Захист і збереження культурних особливостей народів і націй.
4. “Світове співтовариство” – виявлення шляхів поступового перетворення системи езопових держав у систему скоординованих між собою географічних і функціональних центрів прийняття рішень.
5. Середовище буття, генеральний всесвітній план людських поселень.
6. Виробнича система.
Корпоративні етичні кодекси можуть грунтуватися й на інших етичних принципах, що складалися протягом останніх чотирьох століть і які обмежують максимальні етичні вимоги:
O утилітаристський принцип – надає найбільше благо найбільшій кількості людей;
O індивідуалістичний принцип – спрямований на досягнення або довгострокові інтереси.
Введення абстрактних положень про цінності, цілі й філософію організації в корпоративні етичні кодекси не виключає відношення до них керівництва компаній як до красивих слів, у той час як етичні стандарти вимог, пропонованих суспільством, як правило, дуже високі. Від корпорацій потрібне вирішення різних соціальних проблем: підвищення якості життя найманих робітників, захист навколишнього середовища, благодійна діяльність, підвищення рівня життя всіх громадян суспільства.
Існує точка зору, що, у кінцевому підсумку, підвищення ступеня соціальної відповідальності сприяє здійсненню довгострокових цілей організацій і вигідне їм.
Аргументи “за” і “проти” соціальної відповідальності організації
“За”:
1. Соціальна відповідальність врівноважує могутність корпорації та її відповідальність.
2. Добровільна соціальна відповідальність дозволяє уникнути примусового урядового регулювання.
3. Громадськість схвалює політику організацій, які несуть відповідальність перед суспільством, що сприяє їхньому успіху.
4. Діючи відповідним чином, організація допомагає суспільству вирішувати його проблеми.
5. Створювані організаціями соціальні проблеми, такі як забруднення навколишнього середовища, повинні вирішуватися за рахунок цих організацій.
6. Організації прагнуть накопичувати ресурси для вирішення великих проблем.
7. Організації морально зобов’язані допомагати суспільству. “Проти”:
1. Ціною такого поводження є зниження дохідних статей корпорації і подорожчання її продукції.
2. Компанія, яка несе велику частку соціальної відповідальності, може бути усунута в конкурентній боротьбі іншими компаніями.
3. Розплата за соціальну відповідальність може набути форми зниження заробітної плати, дивідендів, підвищення цін.
4. Прийняття соціальної відповідальності може ввести в оману членів організації щодо її головних цілей.
5. Прийняття соціальної відповідальності може реально знизити міць організації.
6. Відповідальність за соціальні проблеми лежить на індивідах, а не на корпораціях.
7. Керівники корпорацій не навчені вирішувати суспільні проблеми.
Специфічне для моральної свідомості протиріччя належного й сущого в діловій етиці випливає з об’ єктивного протиріччя між морально-етичними та основними цілями організації – досягненням успіху і прибутку. Етичні принципи не витримують зіткнення з реальною дійсністю. Етиці учать ті, хто не займається бізнесом, а той, хто керує компанією, вважає етику марною й абстрактною наукою.
Рішення й дії менеджера мають бути просякнуті увагою до людей, турботою про їх здоров’ я, всебічний духовний і фізичний розвиток. Управління має бути надійною системою збереження гідності людей, гарантією їх конституційних прав і обов’ язків. Управлінська діяльність має орієнтуватися на удосконалення колективних суспільних відносин, розвиток колективних форм організації і стимулювання праці. Вона не сумісна з егоїзмом, користолюбством. Через управління мають розумно поєднуватися суспільні, колективні і особисті інтереси.
Обов’ язковою умовою виконання професійних обов’ язків менеджера є об’ єктивне і доброзичливе ставлення до особистих поглядів, службових (кар’ єрних) очікувань, професійної думки підлеглих. Особливе значення має справедливість щодо матеріальної й моральної оцінки особистого внеску кожного працівника в загальну справу розвитку підприємства.
Реальним проявом порядності сучасного менеджера, показником довіри людей є єдність слова і дій.
Управлінська діяльність – це ланцюг рішень, які постійно приймаються і які повинні бути морально обгрунтованими. Необхідно передбачати все, щоб уникнути будь-яких моральних втрат. Удосконалення управління неможливе без опанування механізмами моральної регуляції. У виробничих колективах існує складна система механізмів регуляції поведінки людей. Все більш ефективними стають такі економічні механізми, як господарський (комерційний) розрахунок, матеріальне стимулювання праці та застосування прогресивних форм її оплати. Але вони спрацьовують лише тоді, коли найкраще проявляються такі моральні якості людей, як совість, професійна честь і обов’ язок, моральна відповідальність за свої вчинки. У цьому зв’ язку актуальною проблемою управлінської етики є створення системи відповідних моральних цілей і мотивів у членів трудового колективу і забезпечення її функціонування.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)