Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 1. Літературна вимова
1. Літературна вимова
Орфоепія – розділ науки про мову, що вивчає систему загальноприйнятих правил, які визначають норми літературної вимови.
Норми літературної вимови голосних і приголосних звуків у різних позиціях, вимова звуків і звукосполучень, окремих слів та граматичних форм, зміна якості звуків у залежності від наголосу або сусідства з іншими звуками – усе це включає поняття орфоепія.
Літературна вимова – нормалізована вимова освічених людей без діалектних або індивідуальних рис. Норми літературної вимови обов’язкові для всіх. Тому в наш час – час активного суспільного життя – удосконаленню вимовних норм і оволодінню ними приділяється велика увага.
Правильна, нормативна вимова значною мірою залежить від наголошення слів.
Особливістю українського мовлення є переміщення наголосу в іменниках першої відміни множини на закінчення. Наприклад: книжка – книжки, книжками, книжкам; вітер – вітри, вітрами, вітрам.
Отже, у формах однини наголос переважно постійний, у формах множини він переноситься з основи на закінчення.
В українській мові існує значна група власних географічних назв із суфіксами – щин-, – чин-, у яких треба звернути увагу на вимову, наприклад:
Київщина – (бо Київ) Полтавщина – (бо Полтава) Харківщина – (бо Харків) Донеччина – (бо Донецьк) Слід запам’ятати наголошення особових форм дієслова бути: буду, будеш, будуть, буде, будемо…, була, було, були.
Правильним є наголошення кінцевого складу у дієсловах типу: нести, вести, везти та ін. Наприклад: нести – принести, пронести, занести, піднести, внести… (а не принести, занести…).
Слід звернути увагу і на віддієслівні іменники середнього роду на
(-ання), вони наголошуються на тому складі, що й в інфінітиві.
Наприклад:
Її її
Читати – читання тесати – тесання
І і, і. і
Писати – писання пізнати – пізнання
І і і і
Питати – питання завдати – завдання
Надбати – надбання признати – признання
Однаково наголошуються словосполучення (квартали будинків і
Квартали року). Неправильною є вимова: завдання, читання, писання,
Квартал.
Важливо розрізняти наголошення слів статут (зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін.) і статус (у міжнародному праві
– становище, стан).
Пам’ятаймо і про наголошення таких часто вживаних іншомовних
Ч. ‘ 9 І. . І І. І
Слів: діалог, каталог, монолог, міліметр, сантиметр, кілометр, демократія, бюрократія, аристократія.
Примітка. Окрім словесного, велике значення мас логічний наголос. Це
Посилення наголосу на певному слові чи складі для увиразнення висловленого за допомогою голосу. Наголос в українській мові може змінювати лексичне значення слова: кредит – кредит, замазка – замазка, замок – замок, заняття – заняття, дорога – дорога та ін. Одне й те саме слово в різних наголошених позиціях означає й різні поняття. Такі слова називають омографами.
Наприклад: Дорога додому; Дорога серцю пісня; Заняття до душі; Заняття з ділового мовлення.
Часто наголос виражає граматичне значення слів, книжки (одн.)
Ііі і!
– книжки (мн.), сестри (одн.) – сестри (мн.), вікна (одн.) – вікна (мн.).
Наприклад: Він не знайшов потрібної книжки; До кіоску завезли книжки.
У різних говірках української мови є відхилення від літературної норми у вживанні наголосу. Так, у говорах південно-західного наріччя спостерігаються певні особливості у вимові: було, принести, підемо, батько.
Система наголосу сучасної української літературної мови сформувалася переважно на південно-східній діалектній основі. Вона стабілізувалася, і лише незначна група слів має два наголоси: мабуть, позов, апфаві пі, святвечір, доглядач та ін.
Літературна норма усного мовлення вимагає від культурної людини уміння правильно ставити наголос у кожному слові. Для цього треба користуватися орфографічним (орфоепічним) словником.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)