Мова ділових паперів – Кацавець Г. М. – 5. Абетка (алфавіт, азбука)
Сучасна українська абетка (алфавіт, азбука) створена на основі старослов’янської кирилиці. Вона мас 33 літери. На письмі вживається апостроф (‘). ставиться знак наголосу (‘). а також (ь) – м’який знак (знак м’якшення).
УКРАЇНСЬКА АБЕТКА
Аа – (а) | Іі – (і) | Тт – (те) |
Бб – (бе) | Уу – (у) | |
Вв – (ве) | Ий – 0от) | Фф – (еф) |
ГГ – (ге) | Кк – (ка) | Хх – (ха) |
Гг – (ге) | Лл – (ел) | Цц – (це) |
Дд – (де) | Мм – (ем) | Чч – (че) |
Ее – (е) | Нн – (єн) | Шш – (ша) |
Єє – Ое) | Оо – (о) | Щщ – (ща) |
Жж – (же) | Пп – (пе) | Ьь – (м’який знак) |
Зз – (зе) | Рр – (ер) | Юю – (ІУ) |
Ии – (и) | Сс – (ес) | Яя – О’а) |
6. Класифікація звуків української мови
Усі звуки нашої мови поділяються на голосні та приголосні.
Голосних звуків в українській мові шість: а, о, у, е, й, і. Це звуки, при творенні яких видихуваний струмінь повітря, що несе голос, у ротовій порожнині не натрапляє на перепони. Звуки а, о, у належать до голосних заднього ряду; і, й, е – до голосних переднього ряду. Звуки о та у називають лабіалізованими, усі інші – нелабіалізовані.
Приголосні звуки поділяються на сонорні, це коли голос переважає над шумом (р, л, м, н, й, в), та шумні (усі інші приголосні). У свою чергу, шумні за участю голосу поділяються на дзвінкі та глухі.
7. Чергування голосних
Чергування звуків – постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл – столи, нести – носити, плести – заплітати, могти – помагати.
В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетичне не зумовлене).
1. Позиційне – це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити-ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и – и |е| – е |и|.
2. Історичне – це чергування, успадковане із спільнослов’янської та давньоруської мов.
Інші виникли в період формування фонетичної системи української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:
А) о – а: могти – помагати, горіти – згарище, схопити – хапати;
Б) е – і: плести – заплітати, летіти – літати, мести – замітати;
В) о – е – и з нулем звука: беру – брати, день –дня, ставок – ставка, дзвінок – дзвінка;
Г) і – а: сідати – садити;
Г) й – і: бити – бій. бий – бійка;
Д) о, е – і: столи – стіл, семи – сім, печі – піч. Примітка. V коренях дієслів звук о чергується із звуком е. якщо магмо
Наступний наголошений суфікс – а-; – я – (котити – катати, скочити – скакати). Ллє деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити – вимовляти, простити – прощати.
Чергування о, ез, і
Це чергування є специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих складах, фонема і – в закритих. Наприклад:
1. У різних формах того самого слова: семи – сім, осені – осінь, гори – гір, мого – мій, радість – радості – радістю, ніч – ночі
– ніччю, піч – печі – піччю, Канів – Канева, Харків – Харкова, Чернігів – Чернігова.
2. У словах одного кореня або спільної основи: воля – вільний, будова – будівельник, робота – робітник, нога – підніжжя.
3. При зміні початкового звука о на і з’являється протетичний приголосний звук в: овес – вівса, око – вічко.
Примітка. У словах із звукосполученнями: – оро-, – оло-, – ере-, – еле – о, е в
Закритих складах не переходить в і. Наприклад: подорож; мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній.
Чергування о, е, з нулем звука
При зміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок
– садка, день – дня, ореч – орла, сон – сну.
Звук а з етимологічного (давнього) о
У сучасній українській мові є ряд слів, у яких в основі сталася зміна етимологічного (давнього) звука о на а. Наприклад: багато, багаття, багатир (у значенні багач)’, гаразд, гарячий (але горіти); хазяїн, кажан, калач.
Таку зміну називають гармонійною асиміляцією (уподібненням).
У багатьох словах давній звук о зберігається: богатир (у значенні силач), монастир, солдат, лопата, товар, козак, гончар.
Чергування е з о після шиплячих та й
У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук е і звук о: шести – шостий, четвертий – чотири, жених – жонатий.
1. Звук е після ж, ч, ш, щ, буквосполучения дж та й вживається перед м’яким приголосним (зокрема, перед складом з е та и): пшениця, вечеря, учень, жевріти, вишенька, четверо, честь.
2. Звук о вживається після шиплячих, буквос получения дж та й перед твердими приголосними (зокрема, перед складом з о, а, у, и): пшоно, жолудь, жоржина, бджола, чоловік, щока, жовтий, знайомий, його.
3. Не змінюється е на о після шиплячих у книжних та іншомовних словах: чек, жетон, печера, чемпіон, ковчег.
4. У деяких словах е зберігається після шиплячих за усталеною традицією:* шепіт, черга, чепурний, черпати, чекати, щедрий, червоний.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)