Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.4. Торгові представництва
У 1918 р. РНК РСФРР прийняла декрет “Про націоналізацію зовнішньої торгівлі”, тим самим вперше у світі була встановлена монополія держави на зовнішню торгівлю. Для здійснення цієї монополії Радянська держава створила спеціальні органи зовнішніх зносин – торгові представництва. Відповідно до радянського законодавства торгові представництва були частиною дипломатичного представництва СРСР і здійснювали за кордоном права у сфері зовнішньоекономічної діяльності Радянської держави, забезпечували захист торгово-політичних і економічних інтересів СРСР та ефективність його участі в системі світових економічних відносин. У 1991 р. переважно з об’єктивних причин Радянський Союз розпався (не останню роль у цьому відіграв радянський монополізм у політичній і економічній сферах). Розпалася і радянська монополія зовнішньої торгівлі. Проте її рудименти (торгові представництва за кордоном) в Україні залишалися до 2010 р.
Відповідно до Положення про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України основними функціями цих органів зовнішніх зносин були:
– захист економічних інтересів України, у тому числі у сфері оподаткування, та прав суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування;
– сприяння розвитку торговельно-економічних зв’язків України, залученню іноземних інвестицій у пріоритетні сфери економіки України і виконанню міжнародних договорів України, укладених з державою перебування;
– інформування Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади України про цінову, податкову, тарифну політику, яку проводить держава перебування, стосовно товарів, що експортують з України;
– підготовка висновків щодо доцільності імпорту товарів та послуг, залучення кредитів з держави перебування, на основі запропонованих державою перебування цін, тарифів, кредитних ставок тощо.
Торговельно-економічну місію очолював керівник торговельно-економічної місії, який за посадою був радником-посланником або радником закордонної дипломатичної установи України.
Фахівці-міжнародники вказували на те, що кризове становище в зовнішньоекономічній діяльності України свідчить про низьку ефективність торговельно-економічних місій Української держави за кордоном та пропонували скасувати цей інститут радянської системи.
Цю критику Президент України “почув” і 8 квітня 2010 р. підписав Указ “Про деякі питання представництва економічних інтересів України за кордоном”, яким зобов’язав Міністерство закордонних справ України забезпечити утворення у складі дипломатичних представництв України за кордоном відділів з економічних питань у межах визначеної в установленому порядку граничної чисельності працівників закордонних дипломатичних установ. У зв’язку з цим було ліквідовано торговельно-економічні місії у складі закордонних дипломатичних установ України.
У дипломатичних представництвах багатьох держав є посади торгових радників, торгових секретарів або аташе. Ці співробітники підтримують зв’язки з міністерством зовнішньої торгівлі держави перебування або іншим відомством, що виконує аналогічні функції. Торгові радники, торгові секретарі або аташе належать до дипломатичного персоналу представництв і на них поширюються привілеї та імунітети, передбачені міжнародним правом. Україні, яка прагне привести своє законодавство у відповідність зі стандартами плюралістичної демократії, слід перейняти цей досвід і щодо зовнішньоторговельної діяльності дипломатичних представництв.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)