Міжнародне право – Тимченко Л. Д

Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань, що дійшов до нас з глибокої давнини, є одним з основних принципів міжнародного права. У стародавніх римлян він виражався формулою pacta sunt servanda – “угоди повинні виконуватися”. У п.

Закріплення принципу незастосування сили або погрози силою також є характерною рисою сучасного міжнародного права, що відрізняє його від класичного міжнародного права. У період між двома світовими війнами робилися спроби обмежити застосування сили або погрози

У п. 5 ст. 2 Статуту ООН встановлено: “Всі Члени Організації Об’єднаних Націй надають їй всемірну допомогу в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до цього Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі,

Після закінчення Другої світової війни не всі політичні сили в Західній Європі були задоволені територіальним устроєм Старого світу. Реалізація домагань радикальних політиків про перегляд післявоєнних кордонів могла б призвести до трагічних наслідків для долі

Формування принципу поваги прав людини і основних свобод безпосередньо пов’язано з ООН і діяльністю цієї організації в гуманітарній сфері. До ухвалення Статуту ООН концепція поваги та захисту прав людини і основних свобод мала переважно

5.1. Доктринальні концепції про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права Проблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права через свою важливість завжди привертала до себе підвищену увагу юристів-міжнародників. У доктрині міжнародного права було вироблено три концепції співвідношення

Відомо, що Радянський Союз скептично ставився до концепції примату міжнародного права, оскільки його внутрішньодержавне право значною мірою дисонувало з міжнародно-правовими зобов’язаннями, взятими СРСР. Україна 16 липня 1990 р. у Декларації про державний суверенітет України

6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з основних джерел міжнародного права, Право міжнародних договорів – це галузь міжнародного публічного права, що

Залежно від кількості сторін угоди поділяються на дво – і багатосторонні. У міжнародних договорах кількість сторін не завжди збігається з кількістю учасників. Наприклад, у двосторонньому Договорі про звичайні збройні сили в Європі між Організацією

Укладення міжнародного договору – складний, тривалий процес, який складається із взаємопов’язаних стадій. У радянській науці міжнародного права була поширена розроблена відомим юристом-міжнародником професором Г. І. Тункіним концепція узгодження воль, що лежить в основі права

Після набрання чинності договорами вони надсилаються до Секретаріату ООН для їх реєстрації (ст. 80 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 p.). Стаття 18 Статуту Ліги Націй зобов’язала держав – членів Ліги реєструвати всі

Для ефективного застосування норм міжнародного договору необхідно правильно розуміти його зміст. Тлумачення і є з’ясуванням дійсного значення і змісту міжнародного договору. У правовій доктрині і практиці міжнародного права тривалий час домінували два принципи тлумачення,

7.1. Концепція прав людини та її втілення в міжнародному праві Захист прав людини – одна з одвічних проблем людства. її вирішували протягом тисячоліть, розглядаючи з позиції політики, права, етики, релігії, філософії. Проблема прав людини

У1946 р., наступному після утворення ООН, була створена Комісія з прав людини (яку в 2006 р. змінила Рада з прав людини). Держави – члени ООН визначили, що розробка Хартії (Білля) про права людини –

У зв’язку з тим, що права людини є цінністю вищого порядку і від рівня їх захисту та забезпечення в конкретній державі залежить доля миру і безпеки, міжнародне співтовариство розробило певні механізми контролю за дотриманням

Населення зазвичай визначається як сукупність індивідів, що проживають у певний час на території конкретної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення будь-якої держави входять: громадяни цієї держави, іноземці й особи без громадянства (апатриди).

Під терміном “Біженець” слід розуміти іноземця (або особу без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії або громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних

8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право – це галузь міжнародного публічного права, що складається з принципів і норм, які регулюють офіційні відносини і зв’язки між державами й іншими

Для здійснення зовнішніх зв’язків з іншими державами та іншими суб’єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин, що поділяються на внутрішньодержавні та закордонні. До внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин належать ті, що постійно знаходяться

Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає функції дипломатичних представництв з позиції міжнародного права. До них належать такі: 1) представництво акредитуючої держави в державі перебування; 2) захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави

У літературі з міжнародного права поняття “Дипломатичний корпус” використовується у двох значеннях. У вузькому значенні це поняття означає сукупність керівників дипломатичних представництв, акредитованих у державі перебування. У широкому значенні під дипломатичним корпусом розуміють усіх

У 1918 р. РНК РСФРР прийняла декрет “Про націоналізацію зовнішньої торгівлі”, тим самим вперше у світі була встановлена монополія держави на зовнішню торгівлю. Для здійснення цієї монополії Радянська держава створила спеціальні органи зовнішніх зносин

Для успішного виконання функцій, закріплених у засновницьких документах, міжнародні міжурядові організації потребують певної незалежності від влади держави перебування, тобто привілеїв та імунітетів. Сучасне міжнародне право надає привілеї та імунітети як універсальним, так і регіональним

Під спеціальною місією у міжнародному праві розуміють тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних завдань, зумовлених угодою між цими державами. Раніше ця форма зовнішніх зносин держав іменувалася дипломатією

Держави між собою підтримують не тільки дипломатичні, а й консульські відносини, які здійснюються за допомогою консульств. Консульства – інститут міжнародного права, поява якого пов’язана з розвитком торговельно-економічних відносин між державами. Встановлення дипломатичних відносин означає