Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.2. Органи зовнішніх зносин держав
Для здійснення зовнішніх зв’язків з іншими державами та іншими суб’єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин, що поділяються на внутрішньодержавні та закордонні.
До внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин належать ті, що постійно знаходяться на території конкретної держави. У свою чергу ця підсистема поділяється на дві групи органів: 1) загальної компетенції; 2) спеціальної компетенції.
Першу групу складають такі органи, які можуть вирішувати будь-які питання зовнішніх зносин держави: глава держави, уряд, глава уряду, відомство зовнішніх зносин (найчастіше воно називається міністерством закордонних справ), .глава відомства зовнішніх зносин. Відповідно до положень Конституції України і норм міжнародного права Президент України, Прем’єр-міністр України і міністр закордонних справ України представляють Українську державу в міжнародних відносинах ex officio (за посадою), тобто без спеціальних повноважень.
У політичному житті демократичних держав важливу роль відіграють вищі представницькі органи – парламенти. Вони зазвичай розробляють і приймають основи зовнішньої політики держави, беруть участь у розробці й ратифікації міжнародних договорів держави, обмінюються делегаціями з парламентами інших країн, ухвалюють заяви і звернення до зарубіжних парламентів, беруть участь у міжпарламентських об’єднаннях. Разом з тим парламенти не виступають на міжнародній арені як представники держави, оскільки не можуть укладати від імені держави загальні і спеціальні конвенції, а їх офіційні заяви і звернення не накладають юридичних зобов’язань на держави.
Органи спеціальної компетенції відають питаннями зовнішніх зносин держави в якійсь відносно вузькій сфері. Прийнято вважати, що всі міністерства (крім міністерства закордонних справ) і центральні відомства є такими органами, оскільки відповідно до компетенції вони здійснюють певні зовнішні функції, для чого в них створюються відділи (управління) зовнішніх зв’язків. Зрозуміло, що навіть таке суто внутрішнє відомство, як міністерство внутрішніх справ, з метою ефективної боротьби зі злочинністю повинне контактувати з аналогічними міністерствами в інших державах, оскільки злочинність все більше стає інтернаціональною. Тому й це міністерство є органом зовнішніх зносин держави спеціальної компетенції. Тим більше це стосується міністерств зв’язку, зовнішньої торгівлі, охорони навколишнього середовища і т. ін.
До закордонних органів зовнішніх зносин належать ті, які знаходяться за межами держави, а саме: дипломатичні представництва держав, консульські установи, торгові представництва і постійні представництва держав при міжнародних організаціях. Перераховані органи є постійними зарубіжними органами зовнішніх зносин.
Окрім них, також є група органів зовнішніх відносин, які функціонують на тимчасовій основі, – спеціальні місії та делегації.
8.3. Дипломатичні представництва
Дипломатичне представництво – це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться на території іншої держави для здійснення дипломатичних відносин з нею.
Related posts:
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.3. Дипломатичні представництва Для здійснення зовнішніх зв’язків з іншими державами та іншими суб’єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин, що поділяються на внутрішньодержавні та закордонні. До внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин належать ті, що постійно знаходяться на території конкретної держави. У свою чергу ця підсистема поділяється на дві групи органів: 1) загальної компетенції; 2) спеціальної компетенції. Першу […]...
- Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – 2. Система органів зовнішніх зносин 1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин. 2. Система органів зовнішніх зносин. 3. Дипломатичні представництва: поняття, види, функції. 4. Початок та закінчення дипломатичної місії. Дипломатичні імунітети і привілеї. 5. Консульські представництва: види і функції. 6. Правовий статус спеціальних місій, представництв держав при міжнародних організаціях. 1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин. Концепція права зовнішніх зносин […]...
- Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – 1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин 1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин. 2. Система органів зовнішніх зносин. 3. Дипломатичні представництва: поняття, види, функції. 4. Початок та закінчення дипломатичної місії. Дипломатичні імунітети і привілеї. 5. Консульські представництва: види і функції. 6. Правовий статус спеціальних місій, представництв держав при міжнародних організаціях. 1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин. Концепція права зовнішніх зносин […]...
- Міжнародне публічне право – Репецький В. М. – 12.1. Поняття і система права зовнішніх зносин 12.1. Поняття і система права зовнішніх зносин У міжнародному праві з найдавніших часів існує відносно стабільна і самостійна за предметом регулювання система норм та принципів, покликаних регулювати діяльність держав у сфері зовнішніх зносин. Будучи однорідними за предметом регулювання та виділяючись специфічними ознаками, вказані норми утворюють окрему галузь міжнародного права. Хоча – необхідно зауважити, що з […]...
- Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – Тема 7. Право зовнішніх зносин ?Що є предметом права зовнішніх зносин: * офіційні відносини між суб’єктами міжнародного права, насамперед міждержавні зв’язки; * регіональні зв’язки, відносини добросусідства та партнерства; * внутрішньодержавні відносини та зв’язки із сусідніми країнами; * підготовка до участі та безпосередньо участь у міжнародній конференції; * процес вступу у міжнародні організації. ?Хто з посадових осіб “ех оfісіо” здійснюють зовнішні […]...
- Міжнародне публічне право – Репецький В. М. – Розділ 12. ПРАВО ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН 12.1. Поняття і система права зовнішніх зносин У міжнародному праві з найдавніших часів існує відносно стабільна і самостійна за предметом регулювання система норм та принципів, покликаних регулювати діяльність держав у сфері зовнішніх зносин. Будучи однорідними за предметом регулювання та виділяючись специфічними ознаками, вказані норми утворюють окрему галузь міжнародного права. Хоча – необхідно зауважити, що з […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.4. Торгові представництва У 1918 р. РНК РСФРР прийняла декрет “Про націоналізацію зовнішньої торгівлі”, тим самим вперше у світі була встановлена монополія держави на зовнішню торгівлю. Для здійснення цієї монополії Радянська держава створила спеціальні органи зовнішніх зносин – торгові представництва. Відповідно до радянського законодавства торгові представництва були частиною дипломатичного представництва СРСР і здійснювали за кордоном права у сфері […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.5. Представництва держав при міжнародних організаціях Однією з характерних особливостей сучасних міжнародних відносин є зростання кількості і значення міжнародних організацій у забезпеченні миру і різнобічної співпраці суб’єктів міжнародного права. Найвагоміша роль у справі створення і функціонування міжнародних організацій належить державам. Свій зв’язок з міжнародними організаціями держави здійснюють за допомогою відносно нового інституту – постійних представництв держав при таких організаціях. Держави насамперед […]...
- Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – Розділ ХІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Розділ ХІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 1. Міжнародна правосуб’єктність Євросоюзу Коли йдеться про механізм зовнішніх зносин ЄС, то насамперед передбачається вирішення питання про міжнародну правосуб’єктність цього об’єднання. До підписання Лісабонських договорів про Євросоюз і функціонування Євросоюзу питання міжнародної правосуб’єктності ЄС не були врегульовані. Міжнародну правосуб’єктність мали тільки європейські співтовариства. Відповідні повноваження Європейського співтовариства […]...
- Право Європейського Союзу – Муравйов В. І. – ЧАСТИНА ІІІ. ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Розділ ХІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 1. Міжнародна правосуб’єктність Євросоюзу Коли йдеться про механізм зовнішніх зносин ЄС, то насамперед передбачається вирішення питання про міжнародну правосуб’єктність цього об’єднання. До підписання Лісабонських договорів про Євросоюз і функціонування Євросоюзу питання міжнародної правосуб’єктності ЄС не були врегульовані. Міжнародну правосуб’єктність мали тільки європейські співтовариства. Відповідні повноваження Європейського співтовариства […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 4.7. Принцип співробітництва держав У п. 5 ст. 2 Статуту ООН встановлено: “Всі Члени Організації Об’єднаних Націй надають їй всемірну допомогу в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до цього Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об’єднаних Націй застосовує дії превентивного або примусового характеру”. Дію цього принципу можна проілюструвати на прикладі агресії Іраку проти […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 4.8. Принцип невтручання у внутрішні справи держав У п. 5 ст. 2 Статуту ООН встановлено: “Всі Члени Організації Об’єднаних Націй надають їй всемірну допомогу в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до цього Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об’єднаних Націй застосовує дії превентивного або примусового характеру”. Дію цього принципу можна проілюструвати на прикладі агресії Іраку проти […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.7. Спеціальні місії Під спеціальною місією у міжнародному праві розуміють тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних завдань, зумовлених угодою між цими державами. Раніше ця форма зовнішніх зносин держав іменувалася дипломатією ad hoc, тобто створення дипломатичних органів за окремим випадком, конкретним мотивом. Найчастіше спеціальні місії надсилаються для участі у двосторонніх переговорах, інаугураційних […]...
- Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – 6. Правовий статус спеціальних місій, представництв держав При міжнародних організаціях Спеціальна місія – це різновид тимчасових закордонних органів зовнішніх зносин, що складаються з представників, які направляються однією державою до іншої для виконання конкретних завдань, обумовлених за згодою між цими державами. У міжнародно-правовій науці і практиці держав ця форма здійснення зовнішніх зносин раніше називалася “дипломатія ad-hoc”, тобто тимчасові, створювані в кожному конкретному випадку з певного приводу […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 4.2. Принцип суверенної рівності держав 4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права Основні принципи міжнародного права є загальновизнаними нормами вищого порядку, які утворюють фундамент міжнародного права і покликані забезпечити стабільне та ефективне функціонування міжнародної системи. Основними вони іменуються тому, що є принципами загального міжнародного права і поширюються на всіх суб’єктів міжнародного права, на відміну від галузевих міжнародно-правових принципів. Загальновизнано, що […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.8. Запобігання злочинам проти осіб, що користуються міжнародним захистом Під спеціальною місією у міжнародному праві розуміють тимчасовий орган зовнішніх зносин держави, що направляється в іншу державу для виконання конкретних завдань, зумовлених угодою між цими державами. Раніше ця форма зовнішніх зносин держав іменувалася дипломатією ad hoc, тобто створення дипломатичних органів за окремим випадком, конкретним мотивом. Найчастіше спеціальні місії надсилаються для участі у двосторонніх переговорах, інаугураційних […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.3.1. Функції дипломатичного представництва Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає функції дипломатичних представництв з позиції міжнародного права. До них належать такі: 1) представництво акредитуючої держави в державі перебування; 2) захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом; 3) ведення переговорів з урядом держави перебування; 4) з’ясування всіма законними засобами […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.3.2. Глава і персонал дипломатичного представництва Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає функції дипломатичних представництв з позиції міжнародного права. До них належать такі: 1) представництво акредитуючої держави в державі перебування; 2) захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом; 3) ведення переговорів з урядом держави перебування; 4) з’ясування всіма законними засобами […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 11.5. Відповідальність держав у зв’язку з діяльністю, не забороненою міжнародним правом У XX ст. у результаті науково-технічного прогресу з’явилися види діяльності держав, які не суперечать нормам міжнародного права, однак можуть мати непередбачені наслідки і завдати шкоду третім державам. Прикладом такої діяльності може бути експлуатація повітряного транспорту, атомного промислового і наукового обладнання, штучних космічних об’єктів. У доктрині та практиці міжнародного права широке визнання здобула концепція, відповідно до […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 11.2. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав Підставою міжнародно-правової відповідальності держави є порушення нею міжнародного зобов’язання, тобто вчинення міжнародного правопорушення. Щоб зробити висновок про наявність міжнародного правопорушення, необхідно встановити, чи мала місце дія або бездіяльність посадових осіб або органів держави, що за чинними нормами міжнародного права може бути поставлено у вину державі, і це поводження порушило міжнародне зобов’язання цієї держави. У зв’язку […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 11.3. Класифікація міжнародних правопорушень держав Доктрина і практика класичного міжнародного права не мали чіткого поділу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної небезпеки або специфіки об’єкта. Хоча деякі передумови диференціації міжнародних правопорушень закладалися вже тоді. Так, у Декларації глав союзних держав від 24 травня 1915 р., прийнятій за ініціативою Росії у зв’язку з геноцидом вірменів в Османській […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.9.3. Консульські привілеї та імунітети Віденська конвенція 1963 р. встановила для глав консульських установ чотири класи: 1) генеральний консул; 2) консул; 3) віце-консул; 4) консульський агент. Генеральний консул очолює генеральне консульство або консульський відділ дипломатичного представництва; консул – консульство, віце-консул – віце-консульство. Останні також можуть бути помічниками або заступниками генерального консула. Віце-консул може виконувати обов’язки заступника консула. Консульський агент очолює […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.9.2. Глава і персонал консульської установи Віденська конвенція 1963 р. встановила для глав консульських установ чотири класи: 1) генеральний консул; 2) консул; 3) віце-консул; 4) консульський агент. Генеральний консул очолює генеральне консульство або консульський відділ дипломатичного представництва; консул – консульство, віце-консул – віце-консульство. Останні також можуть бути помічниками або заступниками генерального консула. Віце-консул може виконувати обов’язки заступника консула. Консульський агент очолює […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 9.2. Підготовка і скликання міжнародних конференцій 9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов’язаний з двома іншими міжнародними інститутами – переговорами і міжнародними організаціями. Міжнародні конференції виникли як продовження інституту переговорів, а міжнародні організації з’явилися як наслідок розвитку інституту міжнародних конференцій. Міжнародні конференції є відносно молодим інститутом міжнародного права, що виник у XIX ст. У сучасному міжнародному праві […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій 9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов’язаний з двома іншими міжнародними інститутами – переговорами і міжнародними організаціями. Міжнародні конференції виникли як продовження інституту переговорів, а міжнародні організації з’явилися як наслідок розвитку інституту міжнародних конференцій. Міжнародні конференції є відносно молодим інститутом міжнародного права, що виник у XIX ст. У сучасному міжнародному праві […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 11.4. Види і форми відповідальності держав за міжнародні правопорушення Доктрина і практика класичного міжнародного права не мали чіткого поділу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної небезпеки або специфіки об’єкта. Хоча деякі передумови диференціації міжнародних правопорушень закладалися вже тоді. Так, у Декларації глав союзних держав від 24 травня 1915 р., прийнятій за ініціативою Росії у зв’язку з геноцидом вірменів в Османській […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.9. Консульства Держави між собою підтримують не тільки дипломатичні, а й консульські відносини, які здійснюються за допомогою консульств. Консульства – інститут міжнародного права, поява якого пов’язана з розвитком торговельно-економічних відносин між державами. Встановлення дипломатичних відносин означає й одночасне встановлення консульських відносин, якщо інше не обумовлюється зацікавленими державами. Розрив дипломатичних відносин не призводить до автоматичного припинення консульських відносин. […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.9.1. Поняття і види консульських установ Держави між собою підтримують не тільки дипломатичні, а й консульські відносини, які здійснюються за допомогою консульств. Консульства – інститут міжнародного права, поява якого пов’язана з розвитком торговельно-економічних відносин між державами. Встановлення дипломатичних відносин означає й одночасне встановлення консульських відносин, якщо інше не обумовлюється зацікавленими державами. Розрив дипломатичних відносин не призводить до автоматичного припинення консульських відносин. […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 9.8. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій Як уже зазначалося, міжнародні організації належать до категорії вторинних, або похідних, суб’єктів міжнародного права, їх головною відмінністю від первинних суб’єктів е відсутність суверенітету. Це у свою чергу означає, що права міжнародних організацій як суб’єктів міжнародного права відрізняються від прав держав – первинних суб’єктів міжнародного права й мають договірно-правову основу. Приміром, на відміну від держав, міжнародні […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – Розділ 9. МІЖНАРОДНІ КОНФЕРЕНЦІЇ І МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов’язаний з двома іншими міжнародними інститутами – переговорами і міжнародними організаціями. Міжнародні конференції виникли як продовження інституту переговорів, а міжнародні організації з’явилися як наслідок розвитку інституту міжнародних конференцій. Міжнародні конференції є відносно молодим інститутом міжнародного права, що виник у XIX ст. У сучасному міжнародному праві […]...
- Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – Дипломатичне право міжнародних організацій Спеціальна місія – це різновид тимчасових закордонних органів зовнішніх зносин, що складаються з представників, які направляються однією державою до іншої для виконання конкретних завдань, обумовлених за згодою між цими державами. У міжнародно-правовій науці і практиці держав ця форма здійснення зовнішніх зносин раніше називалася “дипломатія ad-hoc”, тобто тимчасові, створювані в кожному конкретному випадку з певного приводу […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 13.6. Води держав-архіпелагів (архіпелажні води) Архіпелажні води – це морські простори держав-архіпелагів, обмежені прямими архіпелажними вихідними лініями, що з’єднують точки, що найдальше видаються в море найбільш віддалених островів і висихаючих рифів архіпелагу. У межі таких вихідних ліній включаються головні острови і район, у якому співвідношення між площею водної поверхні і площею суші, включаючи атоли, становить від 1: 1 до 9 […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.3.3. Дипломатичний корпус У літературі з міжнародного права поняття “Дипломатичний корпус” використовується у двох значеннях. У вузькому значенні це поняття означає сукупність керівників дипломатичних представництв, акредитованих у державі перебування. У широкому значенні під дипломатичним корпусом розуміють усіх співробітників дипломатичного представництва, які мають дипломатичні ранги, і членів їх сімей. Необхідно підкреслити, що ні в першому, ні в другому випадку […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.3.4. Дипломатичні привілеї та імунітети У літературі з міжнародного права поняття “Дипломатичний корпус” використовується у двох значеннях. У вузькому значенні це поняття означає сукупність керівників дипломатичних представництв, акредитованих у державі перебування. У широкому значенні під дипломатичним корпусом розуміють усіх співробітників дипломатичного представництва, які мають дипломатичні ранги, і членів їх сімей. Необхідно підкреслити, що ні в першому, ні в другому випадку […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – Розділ 8. ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО 8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право – це галузь міжнародного публічного права, що складається з принципів і норм, які регулюють офіційні відносини і зв’язки між державами й іншими суб’єктами міжнародного права, що здійснюються за допомогою органів зовнішніх зносин. Ця галузь міжнародного права є однією з найстародавніших. її витоки можна […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – Розділ 15. МІЖНАРОДНЕ КОСМІЧНЕ ПРАВО 15.1. Історія виникнення, поняття і джерела міжнародного космічного права Початок формуванню міжнародного космічного права було покладено запуском Радянським Союзом 4 жовтня 1957 р. першого штучного супутника Землі. Ця подія ознаменувала нову еру в розвитку людства і справила істотний вплив на різні сторони життєдіяльності держав, у тому числі на міжнародні відносини. Виникла необхідність правового регулювання космічної […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права 8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право – це галузь міжнародного публічного права, що складається з принципів і норм, які регулюють офіційні відносини і зв’язки між державами й іншими суб’єктами міжнародного права, що здійснюються за допомогою органів зовнішніх зносин. Ця галузь міжнародного права є однією з найстародавніших. її витоки можна […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 6.5. Стадії укладення міжнародних договорів Укладення міжнародного договору – складний, тривалий процес, який складається із взаємопов’язаних стадій. У радянській науці міжнародного права була поширена розроблена відомим юристом-міжнародником професором Г. І. Тункіним концепція узгодження воль, що лежить в основі права міжнародних договорів. Її прихильники вважають, що процес створення норм міжнародного права може бути теоретично розчленований на дві стадії: 1) узгодження волі […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 4.6. Принцип надання допомоги ООН у її діях У п. 5 ст. 2 Статуту ООН встановлено: “Всі Члени Організації Об’єднаних Націй надають їй всемірну допомогу в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до цього Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об’єднаних Націй застосовує дії превентивного або примусового характеру”. Дію цього принципу можна проілюструвати на прикладі агресії Іраку проти […]...
- Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – Розділ 14. МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО 14.1. Виникнення і розвиток міжнародного повітряного права. Його поняття Міжнародне повітряне право – одна з наймолодших галузей сучасного міжнародного права. Ще на початку минулого століття не було норм і принципів, які б регулювали діяльність держав у повітряному просторі. Ці норми з’явилися завдяки розвитку науково-технічної революції та у зв’язку з необхідністю регламентації міжнародних повітряних польотів. Створення […]...