Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – 5. Консульські представництва: види і функції

Консульське право – це сукупність міжнародних правових норм, що регулюють діяльність консулів, порядок організації і діяльності консульських представництв.

Консульство – це установа, яка входить до системи органів зовнішніх зносин держави і представляє її на визначеній угодою території держави перебування, здійснюючи на ній захист прав та інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб. Джерелами його регулювання – це міжнародні договори і міжнародно-правові звичаї, а також національне законодавство держав. Консульські установи як закордонні органи зовнішніх зносин держави порівняно з дипломатичними представництвами мають свої особливості.

Встановлення консульських зносин між державами здійснюється за взаємною згодою. При цьому згода, дана на встановлення дипломатичних відносин між двома державами, передбачає, якщо не обумовлено інше, згоду на встановлення консульських зносин.

Консульська установа може бути відкрита на території держави перебування тільки за згодою цієї держави. Але консульства функціонують не в масштабах усієї держави, а в межах так званого консульського округу.

Консульський округ – територія держави перебування, на якій відповідно до угоди між урядами договірних держав консульська установа (консул) виконують покладені на них завдання. Реалізація консульських функцій за межами округу можлива лише в окремих випадках за згодою держави перебування.

Місцеперебування консульської установи, її клас і консульський округ визначаються спочатку державою, яка представляє, а потім підлягають схваленню державою перебування.

Функції консульства:

– захист інтересів своєї держави в державі перебування;

– захист інтересів юридичних і фізичних осіб держави, яку представляє консул, у державі перебування, зокрема представництво інтересів своїх громадян у суді у справах про спадщину і у разі смерті, а також охорона інтересів неповнолітніх і недієздатних осіб держави в державі перебування, виконання доручень судових органів тощо;

– сприяння розвитку у торгівлі, економічних, наукових, культурних зв’язків між своєю державою та державою перебування;

– інформування своєї держави про політичну, економічну, культурну, правову і наукову сфери життя держави перебування;

– виконання прав нагляду та інспекції щодо літаків і суден прапора своєї держави, надання їм у разі потреби допомоги і сприяння;

– видача паспортів і проїзних документів громадянам своєї держави, а також віз, свідоцтв та інших необхідних документів для поїздки до держави, яку представляє консульство, громадянам держави перебування та іноземцям;

– легалізація документів.

Держава, яку представляє консульська установа, має право користуватися своїм державним прапором і гербом у державі перебування з урахуванням законів, правил і звичаїв останньої.

. Консульські приміщення недоторканні, тобто влада держави перебування не може без згоди консульської установи потрапляти у її робочі приміщення. Консульські приміщення і резиденції звільняються від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мита. Консульські архіви і документи недоторканні у будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.

Держава перебування повинна також забезпечити всім працівникам консульської установи свободу пересування і подорожей по її території. При цьому враховуються правила в’їзду в зони держави перебування з огляду на мотиви державної безпеки.

Сучасне міжнародне право   Пронюк Н. В.   5. Консульські представництва: види і функції

Правовий статус консула в законодавстві України і міжнародному праві.

У більшості правових систем превалює концепція, за якою консулом вважається посадова особа держави, призначена в певний район (округ) іншої держави за її згодою для захисту інтересів своєї країни, її громадян і юридичних осіб, сприяння всебічним зв’язкам між акредитуючою та приймаючою державами.

Отже, поняття “консул” охоплює за своїм змістом як поняття штатного, так і нештатного (почесного) консула. Проте незважаючи на широке використання інституту консулів, у міжнародному праві немає чіткого визначення терміну “консул”, у тому числі у Віденській конвенції про консульські зносини 1963 р. Вона зазначає лише, що консульською посадовою особою є будь-яка особа, включаючи главу консульської установи, якій доручено в цьому статусі виконання консульських функцій.

Щодо України, то на сьогоднішній день законодавством не передбачено визначення поняття “консул”.

Сукупність прав, свобод і обов’язків консулів у державі перебування, що закріплені у законодавчому порядку і гарантуються нею, утворюють їхній правовий статус. У міжнародному праві цей статус залежить від виду правового зв’язку особи з державою (штатний чи почесний консул). Правовий статус означає її правове становище, зокрема чи перебуває дана особа на державній службі, порядок призначення і припинення її діяльності, управління нею, визначення обсягу правоздатності.

Сучасна міжнародна доктрина і міжнародна практика одностайні в питанні визнання, що консули не є дипломатичними агентами, оскільки вони не уповноважені представляти акредитуючий їх уряд у політичних відносинах.

В одних випадках консул може в державах, де немає дипломатичного представництва, час від часу здійснювати дипломатичні акти, якщо уряд держави перебування висловить на це згоду (пряму або мовчазну). Є випадки, коли консульському представнику за згодою держави перебування (якщо в ній немає дипломатичного представника) доручаються виконання усіх дипломатичних функцій. Таке поєднання дипломатичних і консульських функцій є типовим для Скандинавських країн. У Данії та Норвегії навіть консульські службові інструкції називають загальною назвою -“інструкціями для закордонної служби”, а співробітників -“службовцями закордонної служби”.

Така практика дає підстави не констатувати чітке розмежування між консульською і дипломатичною службою.

В Україні статус консула відрізняється від статусу дипломатичного представника, насамперед, тим, що консул не здійснює представницьких функцій своєї держави в державі перебування.

Комісія міжнародного права розмежовує правовий статус штатних і нештатних консулів та визнає за останніми менший обсяг привілеїв та імунітетів, який залежить від їхнього громадянства (надання його повною мірою консулу-резиденту держави перебування суперечило б принципу рівності громадян). Тому почесні консули володіють лише імунітетом від юрисдикції та особистою недоторканністю стосовно офіційних дій, вчинюваних ними при виконанні своїх функцій, хоча не виключено, що вони можуть користуватися й іншими привілеями та імунітетами, якщо такі за ними визнає держава перебування протягом терміну виконання консульських функцій.

В Україні функції консулів закріплені в Консульському статуті України 1994 року. Можна відповідно виділити наступні групи функцій:

– функції консула стосовно юридичних осіб і громадян України;

– функції консула щодо вчинення нотаріальних дій, а також консульської легалізації, консульського збору;

– функції консула щодо військових кораблів і військово-допоміжних суден Військово-морських сил України;

– функції консула стосовно суден України, цивільних повітряних суден України;

– функції консула стосовно засобів автомобільного, залізничного транспорту і суден річкового флоту;

– функції консула із санітарної, фіто-санітарної та ветеринарної охорони.

Порядок звернення громадян України до консульських установ України за кордоном за допомогою.

Кожний громадянин України, який перебуває за кордоном, може звернутися до консульської установи України за допомогою. Це можна зробити таким чином:

– зателефонувати до консула особисто або до будь-якого співробітника консульської установи України, чи передати інформацію через третю особу, гуманітарну організацію;

– особисто прийти на консульський прийом;

– звернутися факсом чи поштою. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, контактний телефон (факс), громадянство та викладено по можливості детально суть проблеми. Таке звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати;

– направити своє звернення електронним зв’язком на адресу консульства;

– звернутись до будь-якої офіційної установи або ж до неурядової правозахисної організації з проханням передати відповідну інформацію консулу України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – 5. Консульські представництва: види і функції