Менеджмент персоналу – Мурашко M. I. – 6.9. Трудові книжки працівників
Трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, які відпрацювали на них більше 5 днів, у тому числі й на осіб, які є власниками (співвласниками) підприємств,
Сільських (фермерських) господарств, сезонних, тимчасових і позаштатних працівників, з умовою, що вони підлягають державному соціальному страхуванню (ст. 48 КЗпП України).
Трудові книжки не ведуться на працівників, які працюють на умовах трудового договору в підприємців, що не мають статусу юридичної особи, а також в обслуговуванні окремих громадян (домробітниці, няньки, шофери, охоронці та ін.). їхня робота підтверджується довідкою організації, за участю якої було укладено трудовий договір між наймачем і працівником, а також довідкою про сплату внесків до Фонду державного соціального страхування.
На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зі змінами і доповненнями, внесеними спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 26.03.96 № 29).
Працівники, які приступають до роботи, зобов’язані пред’явити власникові або уповноваженому ним органу трудову книжку, оформлену у запровадженому порядку.
Особи, котрі влаштовуються на роботу вперше, зобов’язані пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, а військовослужбовці, звільнені зі складу Збройних Сил та інших військових формувань, – військовий квиток.
Звільнені з місць позбавлення волі зобов’язані подати довідку про звільнення.
Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях як документ суворої звітності. При звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок несе керівник підприємства, установи, організації (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 “Про трудові книжки працівників”).
Відповідальність за вчасне і правильне заповнення трудових книжок, облік, збереження і видачу їх покладається на спеціально уповноважену особу, призначувану наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, збереження й видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках – іншу відповідальність. У разі потреби власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їхнє прохання завірені витяги з трудових книжок.
Ведення трудових книжок
Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською та російською мовами.
Якщо трудову книжку видано вперше, то запис у ній робиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого терміну з дня прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться:
– відомості про працівника (прізвище, ім’я та по батькові, дата народження);
– відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
– відомості про нагородження державними нагородами й відзнаками України, про заохочення за успіхи в роботі й відповідно до чинного законодавства України;
– відомості про відкриття, винаходи й раціоналізаторські пропозиції, підтверджені посвідченнями та дипломами, а також про виплачені у зв’язку з цим винагороди.
Відомості про стягнення до трудової книжки не заносяться. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження й заохочення вносяться власником чи уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення – в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць – двозначними). Наприклад, якщо працівника прийнято на роботу 4 лютого 2008 року, то в графу 2 трудової книжки записується: “04.02.2008”.
Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, кульковою ручкою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Печаткою завіряються запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З кожним записом, що вноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Міністерства статистики України від 27.10.95 № 277), в якій має повторюватися запис із трудової книжки (вкладиша).
При виявленні неправильного або неточного запису про роботу виправлення вносить власник або уповноважений ним орган того підприємства, установи, організації, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган на новому місці роботи зобов’язаний надати працівникові в цьому необхідну допомогу. Якщо підприємство, установу, організацію, де було внесено неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносить правонаступник і засвідчує його печаткою, а якщо його немає – організація вищого рівня, якій було підпорядковане підприємство; якщо і її немає – обласний архів або держархіви міст Києва, Севастополя та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
Виправлені відомості про роботу, нагородження й заохочення мають точно відповідати оригіналу наказу (розпорядження), а якщо їх загублено, – іншим документам, що підтверджують зазначені відомості.
Показання свідків не є підставою для виправлення внесених раніше записів.
У розділах “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження”, “Відомості про заохочення” закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності заміни запису після закінчення відповідного порядкового номера, дати, внесення запису в графу З заноситься: “Запис під № таким-то недійсний. Прийнято на таку-то професію (посаду)” і в графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис якого неправильно зроблено в трудовій книжці. Таким самим чином виправляється недійсний запис про звільнення або переведення на іншу постійну роботу в разі незаконного звільнення або переведення, встановленого органом з розгляду трудових спорів, і відновлення на колишній роботі або при зміні формулювання причини звільнення. Наприклад, записується: “Запис під № таким-то недійсний, відновлено на попередній роботі”. При заміні формулювання причини звільнення записується: “Запис під № таким-то недійсний, звільнено…”. У графі 4 в такому разі дається посилання на наказ про поновлення на роботі або заміну формулювання причини звільнення.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)