Менеджмент персоналу – Мурашко M. I. – Заохочення за успіхи в роботі
За успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації застосовуються будь-які види заохочень, передбачені в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку (ст. 143 КЗпП України). Заохочення бувають:
– моральні (оголошення подяки, нагородження почесною грамотою тощо);
– матеріальні (видача премій, нагородження коштовним подарунком);
– надання переваг і пільг (надання житла в першу чергу, пільгової – за неповну оплату або безплатно – путівки в будинок відпочинку, санаторій та ін.; виділення будівельних матеріалів або надання позички на будівництво індивідуального житлового будинку тощо) (ст. 145 КЗпП України);
– заохочення за особливі трудові заслуги (ст. 146 КЗпП України). Успішне і сумлінне виконання трудових обов’язків працівником враховується при реалізації його кар’єри.
За особливі трудові заслуги працівників представляють у вищі органи для заохочення, нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними знаками і для присвоєння почесних звань та звання кращого працівника за цією професією.
Представлення до нагороди провадиться трудовими колективами підприємств, установ та організацій, міністерствами і відомствами України, органами державної виконавчої влади, затверджується указами, постановами і розпорядженнями Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.
Заохочення, як правило, оголошуються наказом або розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу. Відомості про заохочення заносяться до трудової книжки працівника (за винятком премій, передбачених системою оплати праці, або коли виплата їх має регулярний характер).
Стягнення за порушення трудової дисципліни
За порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосовано одну з мір стягнення:
– догану;
– звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників може бути передбачено й інші дисциплінарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).
Порушення трудової дисципліни – це невиконання або виконання на неналежному рівні працівником покладених на нього трудових обов’язків. Не можуть вважатися порушенням трудової дисципліни відмова неповнолітнього працівника виконувати понаднормові роботи (ст. 63 КЗпП України), невиконання працівником трудових обов’язків через його недостатню кваліфікацію, у зв’язку з непрацездатністю або коли немає належних умов для виконання роботи.
Дисциплінарні стягнення накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, призначення і затвердження на посаду) працівника (ст. 147 КЗпП України).
На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно зі статутом, положеннями й іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також вищими органами.
Працівників, які займають виборні посади, може бути звільнено тільки за рішенням органу, що їх обрав, і тільки на підставах, передбачених законодавством.
Для визначення ступеня провини працівника, який учинив дисциплінарний проступок, тяжкості проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган має зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення (у письмовій формі). Якщо працівник, котрий порушив трудову дисципліну, відмовляється його дати, складається акт. Акт складається й у випадку, коли працівник, що з’явився на роботі в нетверезому стані, відмовляється пройти медичний огляд для визначення ступеня сп’яніння.
Наказ, яким оголошено стягнення, без наявності пояснення працівника або акта не має юридичної чинності.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення.
При виборі виду стягнення власник або уповноважений ним орган має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, ставлення працівника до виконання своїх обов’язків і його поведінку до вчинення проступку.
Дисциплінарне стягнення накладається власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення проступку, однак не пізніше одного місяця з дня його виявлення (ст. 148 КЗпП України).
Час перебування працівника, який учинив дисциплінарний проступок, у відпустці або час його відсутності на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (якщо підтверджено відповідними медичними документами) в цей місячний термін не зараховується.
Дисциплінарне стягнення також не може бути накладено пізніше, ніж через 6 місяців із дня вчинення проступку.
Якщо наказ про накладення стягнення було видано після встановлених термінів, то він не має юридичної сили.
Наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про накладення стягнення повідомляється працівникові під розписку.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено працівником у порядку, передбаченому при розгляді індивідуальних трудових спорів (гл. XV КЗпП України).
Дисциплінарне стягнення, застосоване до працівника, діє протягом року. Якщо протягом цього часу працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення (ст. 151 КЗпП України).
Якщо працівник не вчинив нового порушення трудової дисципліни і при цьому проявив себе як свідомий працівник, власник або уповноважений ним орган відповідним наказом (розпорядженням) може зняти застосоване раніше дисциплінарне стягнення до закінчення річного терміну.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)