Кримінальне право України – Кузнецов В. В. – Білет № 53
1. Поняття крайньої необхідності та умови її правомірності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони
Крайня необхідність Визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, з метою усунення небезпеки, яка безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам, чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (ч. 1 ст. 39 КК).
Крайня необхідність – це суб’єктивне право кожної людини. Однак для працівників правоохоронних органів крайня необхідність – юридичний обов’язок, передбачений їхнім службовим становищем. Водночас ухилятися від виконання своїх функцій, посилаючись на стан крайньої необхідності, працівники правоохоронних органів не можуть.
Правомірність крайньої необхідності визначається низкою умов, які прийнято ділити на дві групи: а) умови, що характеризують небезпеку; б) умови, що характеризують дії з її усунення.
До першої групи Умов відносять: 1) реальність – небезпека існує в дійсності, а не в уяві особи, яка її усуває; 2) наявність – загроза для правоохоронюваних об’єктів уже виникла, вона не викликає сумніву, безпосередньо існує, ще не минула і вимагає дій для її усунення; 3) неминучість – усунення небезпеки не може бути здійснено іншим способом, окрім завдання шкоди іншим інтересам, що охороняються державою.
До другої групи Умов відносять такі: 1) захищаються тільки правоохоронювані інтереси особи, суспільства, держави; 2) шкода зазвичай спричиняється третім особам (у випадках, коли суспільна небезпека виходить від суспільно небезпечних діянь людини); 3) заподіяна шкода не повинна бути більшою, ніж відвернута шкода (ч. 2 ст. 39 КК)
Крайню необхідність треба відрізняти від необхідної оборони.
За необхідної оборони джерело небезпеки – суспільно небезпечне посягання людини. За крайньої необхідності джерело небезпеки може бути найрізноманітнішим. Необхідна оборона виражається в активних діях, а крайня необхідність може бути виражена і в бездіяльності. За необхідної оборони шкода завдається посягаючому, а за крайньої необхідності – інтересам установ, організацій та осіб, здебільшого непричетних до виникнення небезпеки і які викликають своєю діяльністю. За необхідної оборони не вимагається таких обов’язкових для крайньої необхідності умов, як неможливість усунення небезпеки іншим способом, окрім заподіяння шкоди менш значної, ніж відвернена. Якщо з’ясовується, що загрожуючої небезпеки можна було уникнути, наприклад, сховатися, втекти, то крайньої необхідності не буде. За необхідної оборони така умова не ставиться. Під кутом зору необхідної оборони заподіяна шкода може перевищувати ту, яка загрожувала, а за крайньої необхідності це неможливо. Згідно зі ст. 1171 ЦК, шкоду, заподіяну в стані крайньої необхідності, повинна відшкодувати особа, що її заподіяла, а за необхідної оборони такої умови немає (ст. 1169 ЦК).
2. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 КК)
Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми, та примітки, де йдеться про великий розмір коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Родовим об’єктом злочину Є сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Основний безпосередній об’єкт злочину – встановлений з метою протидії залученню в економіку “брудних” коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом Можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності тощо.
Предмет Злочину – фінансові кошти, тобто гроші або цінні папери, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Якщо гроші, що відмиваються, були одержані від іншої злочинної діяльності, відповідальність настає за ст. 209 КК.
Об’єктивна сторона Злочину (ч. 1 ст. 306 КК) передбачає три альтернативні дії: 1) розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах; 2) використання таких коштів для придбання об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих чи інших потреб; 3) використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Розміщення коштів означає відкриття від імені фізичної або юридичної особи рахунку в банку (на підприємстві, в установі чи організації будь-якої форми власності), додатковий внесок коштів на рахунок, що вже існує, переведення з іншого рахунку, вкладення цих коштів в фонди підприємств, установ або організацій, що мають самостійний баланс, або в фонди їх філій та інші подібні дії, пов’язані з передачею коштів, одержаних внаслідок наркобізнесу, в легальні структури. Друга форма діяння полягає в придбанні за ці кошти об’єктів, що підлягають приватизації, або обладнання для виробничих чи інших потреб (наприклад, придбання механізмів, апаратури, предметів для виробничих або інших потреб тощо). Третя форма діяння полягає у використанні грошей, здобутих внаслідок незаконного обігу наркотиків, психотропних речовин або прекурсорів і придбаного на них майна. (наприклад, фінансування діяльності, що забезпечує незаконний обіг наркотиків та інших зазначених вище речовин, а саме фінансування культивування рослин, що містять наркотики, виробництва, виготовлення, зберігання, розподілу, перевезення, пересилання, торгівлі, ввезення, вивозу та використання наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів).
Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених вище дій (формальний склад).
Суб’єкт злочину – загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для третьої форми прояву цього злочину спеціальною метою є продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)