Кримінальне право України – Кузнецов В. В. – 1. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин
1. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин
У ч. 1 ст. 40 КК враховано ситуацію, коли під безпосереднім впливом фізичного примусу особа фактично діє не з власної волі, а кориться волі інших осіб і вимушено заподіює шкоду певним інтересам, що охороняються законом. Для того, щоб у такій ситуації діяння особи не розглядалось як злочин, необхідна сукупність ряду умов:
А) Діяння, які заподіяли шкоду, здійснено під впливом фізичного примусу. Фізичний примус – це фізичний вплив на організм особи, який здійснюється без її згоди і в результаті якого їй завдаються больові відчуття або створюється загроза для її здоров’я або життя з метою примусити особу до вчинення певних злочинних діянь. Призначення фізичного примусу полягає у пригніченні волі особи та підкоренні волі суб’єктів, які його застосовують, у сприянні формуванню бажання виконати волю суб’єктів (заподіяти шкоду), щоби припинити больові відчуття. Біль може викликатися різними способами: побоями, впливом на тіло людини вогню, електричного струму, обмеженням можливостей дихати, введенням ін’єкцій тощо;
Б) Вплив фізичного примусу повинен бути безпосереднім. Це означає: по-перше, больові відчуття завдавались особі, яка під їх впливом заподіяла шкоду. Заподіяння шкоди однією особою з метою припинення больових відчуттів, які завдаються іншій особі, не охоплюються ч. 1 ст. 40 КК і за наявності відповідних умов повинні розглядатись як крайня необхідність (ст. 39 КК); по-друге, заподіяння шкоди особою є умовою припинення завдання їй больових відчуттів, і вона заподіює шкоду під час здійснення на неї відповідного впливу або зразу ж після його припинення;
В) Рівень фізичного примусу на особу повинен бути настільки сильним, що вона втрачає можливість керувати своїми вчинками і заради його припинення вчиняє діяння, яке від неї вимагають.
Оцінюючи цю умову, слід мати на увазі, що рівень больових відчуттів, що їх може переносити людина, – явище абсолютно суб’єктивне: біль, що його може довго терпіти одна особа, для іншої є абсолютно нестерпним. Випадки, коли особа заподіяла шкоду правоохоронним інтересам під впливом фізичного примусу, рівень якого дозволяв їй не втрачати можливості керувати своїми діями, або під впливом лише психічного примусу, тобто погроз настання для неї певних негативних наслідків, не охоплюються ч. 1 ст. 40 КК. У цих ситуаціях питання про кримінальну відповідальність особи вирішується відповідно до положень ст. 39 КК.
Під психічним примусом Слід розуміти вплив на волю особи різними способами (мімікою, словами, діями) з метою примусити її скоїти суспільно небезпечне діяння. За психічного примусу особа завжди зберігає свободу вибору, тому кримінальна відповідальність у таких випадках не виключається. Вона визначається з застосуванням положень закону про крайню необхідність.
У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності фізичний та психічний примус завжди визнається судом обставиною, що пом’якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК).
2. Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК)
Стаття складається з чотирьох частин (перші три є заборонювальними нормами, а четверта – заохочувальною). Родовим та безпосереднім об’єктом Злочину є сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. Додаткові факультативні безпосередні об’єкти Злочину – здоров’я особи, громадський порядок, суспільна моральність, система правосуддя тощо. Предметом злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги. Всі вони, крім аналогів, передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який складено відповідно до законодавства і міжнародних зобов’язань України і затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 (із змінами та доповненнями).
Наркотичні засоби – це внесені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними (наприклад, гашиш, марихуана, опій, кокаїн, фентаніл тощо). Психотропні речовини – це внесені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та чинити депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, чи емоцій, чи мислення, чи поведінки і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними (наприклад, ЛСД, мескалін, амфетамін, барбітал, феназепам тощо). Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – це заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не внесені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію котрих ці речовини відтворюють.
Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 307 КК) передбачає незаконні: 1) виробництво; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6) пересилання; 7) незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Виробництво наркотичних засобів або психотропних речовин – це дії, пов’язані з незаконним одержанням наркотиковмісної сировини з рослин, які їх містять, зокрема відокремлення макової соломи, опію від рослин опієвмісного маку або ж листя, суцвіть, пилку, смоли – від конопель. Виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин – це всі протиправні дії (за винятком виробництва), разом із рафінуванням та екстракцією, в результаті яких вони одержуються, а також перетворюються на інші готові до використання їх форми чи на лікарські засоби, що їх містять. Придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів – це їх купівля, обмін на інші товари або речі, прийняття як плату за виконану роботу чи надані послуги, позика, подарунок або сплата боргу, привласнення знайденого, а також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Зберігання зазначених предметів – це будь-які умисні дії, пов’язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Перевезення зазначених предметів – це умисне переміщення їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням Порядку і правил, установлених чинним законодавством. Пересилання зазначених предметів – це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше у межах України. Збут зазначених предметів – це будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч чинному законодавству (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо).
Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”.
Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених вище дій (формальний склад).
Суб’єкт Злочину – загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона Злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою подальшого збуту при виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні предметів злочину. Саме метою збуту відрізняється цей злочин від злочину, передбаченого ст. 309 КК, в якому така мета відсутня.
Кваліфікуючими ознаками Злочину (ч. 2 ст. 307 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 КК; 4) із залученням неповнолітнього; 5) щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах (наприклад, героїн – від 1 г до 10 г; марихуана висушена – від 500 г до 2500 г; кокаїн – від 1 г до 15 г; макова солома висушена – від 1000 г до 5000 г тощо); 6) щодо особливо небезпечних наркотичних засобів або психотропних речовин (внесені до списків № 1 і № 2 таблиці І Переліку, наприклад, героїн, смола канабісу, ЛСД, фенциклідин тощо); 7) збут наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян; 8) збут чи передача цих засобів або речовин у місця позбавлення волі.
Особливо кваліфікуючими ознаками Злочину (ч. 3 ст. 307 КК) є вчинення його: 1) організованою групою; 2) щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в особливо великих розмірах (наприклад, героїн – 10 г та більше; марихуана висушена – 2500 г та більше; кокаїн – 15 г та більше; макова солома висушена – 5000 г та більше тощо); 3) із залученням малолітнього або щодо малолітнього.
Частина 4 ст. 307 передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК).
За незаконне введення (ін’єкції) наркотичних засобів чи психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі настає відповідальність за ст. 314 КК. Якщо особа не лише збула наркотичні засоби чи психотропні речовини, а перед цим і схилила іншу особу до їх вживання, вона несе відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених статтями 315 і 307.
Дії особи, яка збуває під виглядом наркотичних засобів чи психотропних речовин інші речовини з метою заволодіння грошима чи майном громадян, необхідно кваліфікувати як шахрайство (ст. 190 КК). Особа, яка придбала такі речовини, повинна нести відповідальність за замах на незаконне придбання наркотиків або психотропних речовин.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)