Країнознавство – Мальська М. П. – Історичні особливості розвитку
Історія країни бере свій початок з королівства Сукхотай, утвореного в 1238 році. Його наступником стало королівство Аютія (Аюттхайя) засноване в 1350 році. Тайська культура відчула на собі сильний вплив Китаю і Індії. Контакти з Європою почалися в XVI столітті, але Таїланд – єдина країна в Південно-східній Азії, яка ніколи не була колонізована. Правда, Таїланд був вимушений залишити свої південні провінції, які пізніші стали трьома північними штатами Малайзії. Викликано це було інтересами Великобританії, що намагалася підкорити Таїланд.
Тайський народ гордиться тим, що їх країна ніколи не була колонією. Тому є дві причини: Таїланд хотіли залишити як буфер між частинами Азії, які вже були колонізовані Великобританією і Францією. Друга причина полягає у тому, що у Таїланду у той час були дуже сильні правителі. В основному мирна революція в 1932 році привела до того, що Таїланд став конституційною монархією. Раніше відомий як Сіам, Таїланд вперше одержав своє нинішнє ім’я в 1939 році, і вдруге, вже остаточно, в 1949 році, після Другої світової війни. Протягом цієї війни Таїланд був союзником Японії і після її поразки потрапив в зону впливу США.
Одним з найвідоміших представників тайської культури того періоду був принц Дамронг Ратчанубаб. Він став засновником сучасної системи управління країни. Також був істориком і одним з найвпливовіших інтелектуалів Таїланду свого часу. Дамронг Ратчанубаб став першим тайцем, включеним в список ЮНЕСКО найзаслуженіших людей.
Населення
Таїланд – багатонаціональна країна зі строкатим етнічним складом населення. Тут проживає понад 30 національностей.
Антропологи відносять більшість населення до південної вітки монголоїдної раси. Близько 80% населення належить до тайської мовної сім’ї. Найбільший народ цієї групи – власне таї – становлять 52% населення країни. Таї проживають компактно в центральних регіонах країни. Другий за чисельністю народ Таїланду – лао – проживає в основному в північно-східних районах.
Національні меншини становлять 20% загальної чисельності населення. Серед них переважають китайці. Основна маса китайського населення імігрувала в країну в XIX ст. Більшість китайців проживають в містах. На півдні Таїланду живуть малайці. Решта населення – це дрібні етнічні групи. Незначна частина порівняно з іншими народами припадає на європейське населення, яке проживає у великих містах.
Потомки аборигенного населення – мон-кхмери – становлять близько 3% населення і зосереджені в основному на північному і південному сході країни.
Державна мова країни – тайська. В діловій практиці і на переговорах використовується також англійська мова.
За чисельністю населення Таїланд входить до другої десятки країн світу. На середину 2000 р. тут проживало 61,4 млн осіб (18-те місце в світі). За останню чверть століття населення зросло удвічі. Останні десять років середні темпи приросту населення становили 1,8% за рік. Цей показник має тенденцію до зниження і наприкінці 1990-х років знизився до 1,3% за рік. За прогнозними оцінками населення Таїланду надалі зростатиме, в основному за рахунок природного приросту. В кінці 1990-х років коефіцієнт народжуваності становив 18 осіб на 1000 жителів, а смертності – 7 осіб на 1000 жителів. Головною причиною високого природного приросту стало зниження смертності, особливо дитячої – 35 осіб на 1000 народжених, що 1,5 раза менше аналогічного показника в субрегіоні.
У віковому складі населення переважають молоді вікові групи населення. Діти до 14 років становлять 24% загальної чисельності населення, а особи віком понад 65 років – 6%. Середня тривалість життя чоловіків
– 66 років, жінок 72 роки.
За розподілом економічно активного населення у сферах господарської діяльності високою є питома вага зайнятих в сільському господарстві
– 45,4%. Рівень безробіття в країні – 3,4% (1998 р.).
Середня щільність населення – 119,4 осіб на км2 (2000). Згідно з цим показником, країна займає 59 місце в світі. Найбільша щільність населення у районах, які оточують Бангкок, – понад 1200 осіб на км2. В той же час в деяких західних, північних і північно-східних районах цей показник не перевищує 20 осіб на км2.
Понад 2/3 населення проживає в сільській місцевості. Таїланд належить до країн з низьким рівнем урбанізації. В середині 1990-х років в містах проживало тільки 23% загальної чисельності населення. Більше третини міського населення зосереджено в Бангкоку. Це єдине велике місто в країні, його чисельність – 8,7 млн осіб (1992 р.).
Столицею Бангкок став у 1782 р. До цього головним містом країни була Аюгата.
Друге за величиною місто країни – Чіангмай, яке знаходиться на півночі, налічує 264 тис. жителів. Інші великі міста, в яких проживає понад 100 тис. жителів, – Након, Рансіма, Лампанг.
Державна релігія – буддизм, який сповідує 95% населення. В країні налічується 250 тис. монахів і понад 27 тис. буддійських храмів (ватів). На кожних 2 тис. жителів припадає один храм і 10 монахів.
Друге місце після буддизму займає іслам. Його сповідує 4% населення, яке проживає на півдні країни, в основному малайці. З інших релігій поширені: християнство, індуїзм і конфуціанство.
Грамотність населення є найвищою в субрегіоні – 93%. Проте рівень освіченості сільського населення ще значно відстає від освіченості населення в містах. Медичне і санітарне обслуговування населення залишається недостатнім. На одного лікаря припадає понад 4 тис. жителів. Приблизно половина медичного персоналу працює в столиці.
Рівень життя населення – невисокий. Причому рівень життя міського населення у 5 разів перевищує рівень життя сільських жителів.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)