Країнознавство – Мальська М. П. – 4.2. Методичні основи вивчення географічного положення країни
Географічне положення – перший пункт плану характеристики країни. Характеризуючи географічне положення країни, необхідно представити той простір, навколишнє середовище, в якому існує держава.
Класичний план характеристики географічного положення запропонував засновник вітчизняної економічної географії М. Баранський. Він писав, що географічне положення має величезне методологічне значення. Місце, яке займає будь-який ареал, наприклад, країна, район, місто і т. д., в системі географічного поділу праці значною мірою визначається географічним положенням.
Для опису й оцінки географічного положення необхідно дати короткі пояснення за основними пунктами плану. Опис положення об’єкта відносно основних ліній і точок на карті чи на материку передбачає визначення власне положення території країни.
При цьому досить виокремити суттєві ознаки положення, вказавши, наприклад, що країна розташована в помірних широтах уздовж східної окраїни певного материка чи вздовж східного узбережжя.
Важливо вказати, чи має країна вихід до вод Світового океану і які можливості з цим пов’язані. Характеризуючи ж положення відносно рік і озер, враховують тільки ті з них, які належать одночасно ще хоча б одній державі.
Підлягають обліку великі форми рельєфу, розташовані одночасно на території декількох держав-сусідів. Тобто йдеться, наприклад, про спільне використання тих гірських систем чи гірських країн, які, знаходячись поза територією тієї чи іншої країни, захищають її від холодних, жарких, вологих, сухих повітряних мас, перешкоджаючи чи сприяючи їхньому проникненню на дану територію. Також необхідно вказати, в яких кліматичних поясах розміщена країна.
Називаючи природні зони, у яких розташована територія, треба дати їм коротку оцінку.
Характеризуючи економіко-географічні аспекти положення країни, спочатку треба просто перелічити держави, з якими вона межує. Що стосується ресурсно-географічного положення, то варто звернути увагу на подібність чи розбіжність потенціалів у сусідніх країнах, що відрізняються один від одного розмаїтістю, багатством чи значущістю ресурсів.
Характеризуючи транспортно-географічне положення, варто звернути увагу на те, які види транспорту забезпечують міжнародні перевезення і зв’язки країни, оцінити особливість положення країни щодо системи доріг континенту: центральне, периферійне, окраїнне, віддалене, ізольоване чи інше.
Досить важливою є також характеристика екологічного положення країни, тобто положення відносно екологічно значущих об’єктів, в тому числі країн і регіонів, які визначають екологічну ситуацію або країн і регіонів, на екологічну ситуацію яких може впливати дана країна.
Отже, географічне положення країни можна характеризувати як положення відносно:
1) екватора, нульового меридіана, полюсів, тропіків і полярних
Кіл;
2) материка, частини материка чи частини світу;
3) океанів, морів, великих заток, проток, морських течій;
4) великих форм рельєфу суходолу;
5) кліматичних поясів, кліматичних областей, центрів високого і низького тиску;
6) великих рік, озер; 7)природних зон;
8) країн-сусідів;
9) ресурсно-географічного;
10) центрів культури, релігій, цивілізацій;
11) промислових, сільськогосподарських, торговельних районів;
12) транспортно-географічного;
13) військово-політичних й економічних блоків чи союзів;
14) вогнищ війн та інших збройних конфліктів;
15) держав з нестабільною економічною і політичною ситуацією;
16) еколого-географічного.
Отже, географічне положення – одна з фундаментальних категорій географічної науки. Воно характеризує просторове відношення певного об’єкта, наприклад, країни, до географічних об’єктів, що розміщені поза ним і впливають чи можуть на нього суттєво впливати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)