Країнознавство – Мальська М. П. – 2.5. Геоекономічна структура світу та завдання країнознавства
У країнознавстві дати об’єктивну економіко-географічну оцінку країні можна, лише розуміючи її роль і місце у світовому господарстві. Економісти довели, що світова економічна система має власні (синергетичні) якості, які впливають на соціально-економічний розвиток і територіальну організацію країн. Ще на початку 30-х років ХХ ст. М. М. Баранський писав, що оскільки економічний розвиток кожної окремої країни значною мірою визначається її положенням відносно світових центрів і світових шляхів, знайомство зі світовим господарством у вивченні економічної географії обов’язково повинно передувати знайомству з окремими країнами, тому що не можна зрозуміти частин, не маючи хоча б загального уявлення про ціле. Оскільки основні центри і шляхи світового значення протягом людської історії весь час змінювалися, підхід до ознайомлення зі світовим господарством повинен бути історичним.
Соціально-економічне процвітання чи, навпаки, занепад країни у сучасному світі ще більше залежать від її місця у світовому розподілі праці, від джерел і структури нагромадження капіталів, а також від значущості її думки при ухваленні рішень геоекономічного (світогосподарського) характеру.
Сучасне світове господарство – це система, яка перебуває в постійному русі від одного стійкого стану до іншого. Рушійними силами нескінченної еволюції виступають, по-перше, міжнародний поділ праці; по-друге, постійні порушення рівноваги світового господарства, тобто пошук ефективніших технологій і способів виробництва, які дають змогу поліпшувати умови життя людей.
У сучасній світовій економіці відбувається перехід від індустріального до постіндустріального суспільства, а в технологічному відношенні – до інформаційно-наукового суспільства, яке поєднує досягнення науково-технічного прогресу з соціально орієнтованим ринковим механізмом господарювання.
Рушійною економічною силою світогосподарського розвитку є просторова акумуляція капіталу, яка відображає географічну картину розподілу сукупного світового продукту на користь тих чи інших країн у визначений період часу.
Теоретично світовий ринок – це світовий інститут ціноутворення на основі конкуренції виробників. Загальна тенденція є такою: світовий ринок пропонує дедалі більше товарів усе вищої якості щоразу за меншу ціну. Це означає, що на світовому ринку відбувається відбір ефективних моделей економічного розвитку.
Сьогодні на світовий ринок помітно впливають транснаціональні корпорації (ТНК), яких налічується понад 50 тис. На 500 найбільших з них припадає четверта частина загальносвітового валового продукту, третина експорту промислової продукції, чотири п’ятих світової торгівлі технологіями.
Під впливом внутріфірмових обмінів (всередині дочірніх підприємств ТНК), а також між ТНК, які утворюють альянси, світовий ринок стає більш регульованим. Теоретично трансферна (внутріфірмова ціна) повинна дорівнювати ринковій ціні, встановленій договірно між двома незалежними фірмами, але часто ніякого ринку не існує і встановлюється ціна, що є нижчою від ринкової. Особливо це характерно для фірм, які пропонують нематеріальні товари. За даними Організації економічного співробітництва і розвитку, близько 60% світової торгівлі пов’язано з угодами всередині ТНК. Вони сьогодні формують великі регіональні і планетарні ринки.
Основними суб’єктами світогосподарських зв’язків є не держави, а фірми. Глобальні фірми здійснюють міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, робочої сили, технології), використовуючи усі форми міжнародних відносин: торгівлю товарами, фінансові інструменти, міжнародні розрахунки.
Дешева й ефективна мережа комунікацій дає змогу фірмам розміщувати і мобільно переносити різні складові виробничого процесу в різні країни, зберігаючи при цьому тісні контакти. З географічної точки зору важливим є те, що як наслідок утворюються динамічні транснаціональні структури з безліччю центрів ухвалення рішень. Одним з найвпливовіших елементів цих структур є світові міста.
Глобальна діяльність ТНК змінює методи економічної експансії. Головна зміна полягає в тому, що у світовому господарстві швидше зростає не обмін результатами праці, а спільне виробництво шляхом кооперування, взаємопроникнення (у формах альянсів, спільного збуту тощо).
Триярусну просторову структуру світового господарства представляють країни Центру, Напівпериферії та Периферії.
Центр Світового господарства (ядро) включає олігополію умовної Півночі, у країнах якої відбувається становлення постін-дустріального суспільства, а в економіці фінансова сфера успішно контролює виробництво. До центру входять близько 25 країн. Це країни, які повністю трансформувалися приблизно за 500 років й накопичили величезний капітал. Лише на провідну сімку припадає майже 50% сумарного ВВП світу. Більшість країн Центру пов’язані геополітично та історико-культурно. Ці країни раніше позначалися терміном “європейська цивілізація”, а тепер дедалі частіше – терміном “західний світ”, хоча сюди входить Японія.
Напівпериферія Включає: індустріально розвинені країни умовного Заходу з ліберальною ринковою моделлю розвитку, які досягли успіхів на шляху модернізації суспільства й економіки (яскравим прикладом є Іспанія); нові індустріальні країни і території світу (Південна Корея, Гонконг, Сінгапур і Тайвань); країни – експортери нафти, які входять в ОПЕК.
Периферія – це більшість країн, що розвиваються, переважно із сировинним типом експорту та низькими технологіями виробництва.
Отже, на сучасному етапі еволюції світового господарства спостерігається різка нерівномірність економічного, науково-технічного, соціального і політичного розвитку країн.
Контрольні запитання і завдання
1. Охарактеризуйте основні тенденції глобального розвитку, які впливають на розвиток країнознавчих досліджень.
2. Дайте визначення регіональної цивілізації.
3. У чому полягають основні теоретичні проблеми і дискусійні питання цивілізаційного підходу?
4. Охарактеризуйте проблему чисельності цивілізацій світу.
5. Назвіть основні історичні етапи і характерні ознаки сучасних (існуючих) цивілізацій.
6. Які наукові підходи виділення людських цивілізацій?
7. У чому полягає проблема визначення кордонів між цивілізаціями?
8. Які причини зіткнення цивілізацій на сучасному етапі?
9. Дайте визначення геоекономічної структури планети, назвіть рушійні сили її розвитку.
10. Охарактеризуйте основні ознаки сучасного світового ринку.
11. Проаналізуйте триярусну просторову систему світового господарства.
12. В чому виявляється нерівномірність світового соціально-економічного розвитку і як вона впливає на типологізацію країн?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)