Інфраструктура товарного ринку – Шубін О. О. – 2.5. Класифікаційні форми економічного контролю в Україні

Функції економічного контролю поширюються на економічну діяльність всіх сфер народного господарства. За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державні органи, які виконують функції економічного контролю: Рахункова палата Верховної Ради України, Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України (два останніх підпорядковуються Міністерству фінансів України), Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет статистики України, Антимонопольний комітет України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю – Державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації якості продукції (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державна інспекція України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист), Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція та ін.

Муніципальний контроль – місцеві ради народних депутатів та їх комісії. Незалежний контроль – аудиторський, створюється на госпрозрахункових основах. Контроль власника – внутрішньосистемний, внутрішньогосподарський.

Рахункова палата Верховної Ради України, створена відповідно до Конституції України, є постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю. Вона діє самостійно, незалежно від будь-яких інших державних органів. Завдання Рахункової палати:

– організація і контроль за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів у обсягах, за структурою і їх цільовим призначенням;

– контроль за створенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності й доцільності витрат державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів;

– контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища, використання об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації;

– контроль за дотриманням законності при наданні Україною позик, економічної та іншої допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, а також при укладанні договорів про державні позики і кредити; здійснення контролю за використанням кредитів, отриманих Україною від іноземних держав, банків і міжнародних організацій, та позик, не передбачених Державним бюджетом України;

– контроль за законністю і своєчасністю руху коштів із Державного бюджету України, а також позабюджетних фондів в установах Національного банку України і уповноважених банків;

– здійснення контролю за грошовою емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, наданням кредитів і здійсненням операцій з розміщення золотого та валютного резервів;

– аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України і підготовка пропозицій щодо їх усунення, а також вдосконалення бюджетного процесу в цілому;

– регулярне інформування Верховної Ради України, її підрозділів про хід виконання Державного бюджету України і стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргів України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

Окрім перерахованих завдань, Рахункова палата виконує інші доручення Верховної Ради України, що мають контрольний характер. Рахункова палата здійснює фінансово-економічний контроль на основі законності, плановості, об’єктивності, незалежності і гласності.

Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України і Законом України “Про Рахункову палату”, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до задач, поставлених перед Рахунковою палатою, вона виконує такі функції:

– контролює виконання законів і Державного бюджету України, фінансування загальнодержавних програм, збереження і використання державного майна органами державної виконавчої влади і посадовцями, які обираються або затверджуються Верховною Радою України;

– за дорученням Верховної Ради України перевіряє використання органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів;

– контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів загальнодержавних цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках і кредитних установах;

– за дорученням Верховної Ради України здійснює контрольні функції щодо фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища та інших, які затверджуються Верховною Радою України;

– контролює інвестиційну діяльність органів державної виконавчої влади, перевіряє законність і ефективність використання фінансових ресурсів, що виділяються з Держбюджету України на виконання загальнодержавних програм;

– контролює діяльність Антимонопольного комітету України і Фонду державного майна України;

– перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов’язаних із діяльністю Верховної Ради України і її апарату, допоміжних органів та служб Президента України і апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами, які діють за кордоном і фінансуються з Держбюджету України;

– реалізовує зв’язки з контрольними органами іноземних держав і відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними договори про співпрацю.

Рахункова палата має повноваження здійснювати контрольно-ревізійні, експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують єдину систему контролю за використанням коштів загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів, фінансово-кредитних і валютних ресурсів.

Крім того, їй надано право здійснювати перевірки і ревізії діяльності Національного банку України, Фонду державного майна, інших підзвітних Верховній Раді України органів, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності в межах її функцій.

Отже, Рахункова палата – це головний орган фінансово-економічного контролю в Україні, в якому поєднуються загальнодержавний економічний і фінансовий контроль всіх ланок влади.

Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях контролюють дотримання законодавчих актів про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавством, а також вживають заходи з попередження ухиляння юридичних і фізичних осіб від сплати податків.

Державна контрольно-ревізійна служба України та її органи на місцях контролюють дотримання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями щодо територіального розподілу витрат коштів із державного бюджету на соціальні потреби, зміст органів державного управління тощо.

Державне казначейство України і його підрозділи в регіонах контролюють витрати коштів державного бюджету установами й організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно у момент їх витрачання. Так, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, не можуть одержувати або переказувати кошти іншим суб’єктам із поточних рахунків в банках без попереднього контролю органів Державного казначейства України.

Фонд державного майна України (далі Фонд) – державний орган, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, орендодавець майнових комплексів, які перебувають у загальнодержавній власності. Він підпорядкований у своїй діяльності і підзвітний Верховній Раді України.

В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати представництва в інших містах і районах України.

Основні завдання Фонду:

– захист майнових прав України на її території і за кордоном;

– реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств;

– реалізація повноважень із організації та здійснення приватизації майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, а також щодо орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів;

– сприяння процесу демонополізації економіки і створення умов для конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

– розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організовує і контролює їх виконання;

– змінює в процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають в загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства;

– здійснює повноваження власника щодо частини акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані в процесі приватизації, зокрема несе відповідальність в межах зазначеної частини;

– продає майно, що перебуває в загальнодержавній власності, в процесі його приватизації, враховуючи майно ліквідованих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва;

– створює комісії з приватизації;

– затверджує плани приватизації майна, що перебуває в загальнодержавній власності;

– укладає договори з посередниками щодо організації підготовки до приватизації і продажу об’єктів приватизації;

– видає ліцензії посередникам;

– здійснює зв’язок із місцевими органами приватизації;

– вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації;

– є орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що перебувають у загальнодержавній власності, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передання в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів;

– бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що е загальнодержавною власністю;

– розробляє проекти нормативних актів із питань управління майном, що перебуває в державній власності, і його приватизації;

– бере участь в розробці та укладанні міждержавних угод із питань власності та використання державного майна;

– представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

Актуальним є питання про форми власності. Вирішальним у визначенні перспектив його вирішення є визначення приватної власності. І тут слід звернути особливу увагу на те, що вперше на законодавчому рівні передбачається закріпити це право як основу свободи, духовної та економічної незалежності громадян. Одночасно з приватною в законодавчому порядку також закріплюється державна і колективна власність.

Поділ власності на державну і приватну об’єктивно пов’язаний із визначенням двох основних суб’єктів права власності: держави й особи.

Щодо колективної власності (власності трудових колективів, колективів-орендарів, колективних підприємств, кооперативів, господарських об’єднань, професійних союзів та ін.), то це самостійна форма власності. Її слід вважати похідною від приватної. Колективна власність – це загальна власність окремих осіб. Вона існує у всіх країнах і є засобом організації співпраці конкретних людей, в межах якого визначаються відносини між ними, порядок управління колективом і власністю. За допомогою такої організації реалізуються функції володіння, користування і розпорядження майном. Фонд має право:

– видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов’язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами, контролювати їх виконання;

– одержувати від органів державної виконавчої влади інформацію, необхідну для виконання покладених на Фонд завдань і функцій;

– проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, яке, відповідно до Державної програми приватизації, підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання;

– затверджувати кошторис витрат із державного позабюджетного фонду приватизації в межах, встановлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.

Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції України контролює виконання планів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей народного господарства і вживає заходів із їх попередження, тобто здійснює контроль економіки на макрорівні.

Міністерство праці та соціальної політики України контролює дотримання законодавства з питань праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних угод щодо оплати праці, механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Міністерство праці та соціальної політики розробляє і затверджує нормативні документи з питань регулювання зайнятості населення, використання праці та її оплати.

Державний комітет статистики України контролює за даними звітності збалансованість ринку товарів, виконання програм економічного і соціального розвитку держави, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для населення і розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів тощо.

Уряд України надав Держкомстату право здійснювати контроль за виконанням міністерствами, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями, а також підпорядкованими їм підприємствами і об’єднаннями законодавства і нормативних актів із питань статистики, обліку та звітності, забезпечення достовірності державної звітності; давати обов’язкові для виконання вказівки щодо усунення виявлених недоліків. Крім того, Держкомстат має право одержувати від органів управління, підприємств і об’єднань статистичну і бухгалтерську звітність та роз’яснення до неї незалежно від форм власності; перевіряти первинну документацію і достовірність звітних даних; вимагати письмових пояснень та інших матеріалів у зв’язку з виявленими порушеннями, давати обов’язкові для виконання вказівки щодо усунення порушень звітної дисципліни, а також щодо проведення в необхідних випадках ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств, об’єднань і організацій. Розпорядження органів державної статистики піддягають обов’язковому виконанню міністерствами, відомствами, підприємствами і об’єднаннями з повідомленням їх в 10-денний строк про вжиті заходи.

Держкомстат має право скасовувати незатверджену в установленому порядку звітність, перевіряти стан обліку і звітності на всіх рівнях господарського управління, а у разі виявлення приписок та інших викривлень звітних даних направляти необхідні матеріали до органів прокуратури для притягнення винних до відповідальності.

Держкомстат і його органи на місцях надсилають органам управління висновок про своєчасність подання та якість звітів підвідомчих їм підприємств і об’єднань, а також здійснюють контроль за притягненням їх керівників та інших посадовців до відповідальності за подання недостовірних даних і порушення звітної дисципліни.

Антимонопольний комітет України запобігає виникненню монопольної позиції на ринку підприємців, що обмежує конкуренцію певного товару. В іншому випадку це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві й реалізації окремих видів товарів, до недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності.

Національний банк України, відповідно до статуту і законодавства про банки та банківську діяльність, контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів відповідно до цільового призначення, дотримання підприємцями касової дисципліни правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрату коштів із державного бюджету, здійснює емісію грошей і регулює грошові відносини в державі. Крім того, він контролює діяльність комерційних банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції щодо поліпшення їх діяльності або про їх закриття, якщо вони як акціонерні утворення порушують чинне законодавство. Національний банк України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші нормативні документи щодо касових, розрахункових, кредитних, валютних операцій.

До спеціалізованих органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції тощо.

Державний комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) – це центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів України. В межах своєї компетенції він здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності і достовірності вимірювань та сертифікації продукції, а також координує роботу інших органів державного управління з цих питань.

Головні завдання Держстандарту:

– створення системи нормативно-технічної документації, яка встановлює прогресивні вимоги до розробки, виробництва і використання продукції (робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня і якості, гарантування безпеки, використання, сумісності та взаємозамінності, охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширшого застосування мало-і безвідходних технологій, а також підвищення ролі споживача у визначенні конкретних характеристик продукції (робіт, послуг);

– створення і забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;

– здійснення державного нагляду за впровадженням і дотриманням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду;

– використання прав на запобігання випуску недоброякісної продукції;

– визначення основних напрямів і координація проведення заходів із міждержавної і міжнародної співпраці, пов’язаних зі стандартизацією, метрологією і сертифікацією;

– організація нормативно-методичного забезпечення суспільного виробництва з питань стандартизації, метрології і сертифікації;

– організація науково-технічної інформації у сфері стандартизації, метрології і сертифікації.

Держстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

– здійснює методичне керівництво, координацію та контроль за діяльністю міністерств, відомств і об’єднань підприємств зі стандартизації, метрології і сертифікації;

– готує пропозиції щодо соціальних, економічних і правових основ забезпечення якості продукції (робіт, послуг);

– взаємодіє з товариствами споживачів та іншими суспільними організаціями у сфері стандартизації, метрології і сертифікації;

– визначає пріоритетні напрями розвитку сфери стандартизації, метрології і сертифікації з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України;

– здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, відомствами і об’єднаннями підприємств методологічного забезпечення, затверджує і систематично оцінює їх реалізацію;

– затверджує державні стандарти (за винятком стандартів проектування та будівництва, використання ресурсів, охорони навколишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів), здійснює експертизу проектів державних стандартів і технічних умов, відповідає за їх науково-технічний рівень і техніко-економічне обгрунтовування;

– веде в установленому порядку облік і реєстрацію державних стандартів, технічних умов і змін, що вносяться до них, рішень про їх скасування, надсилає зацікавленим особам відповідну інформацію;

– має виключне право видавати і перевидавати державні стандарти;

– організовує роботу із сертифікації, здійснює організаційно-методичне керівництво функціонуванням державної системи сертифікації, визнає в установленому порядку сертифікати інших країн;

– надає методичну допомогу підприємствам, їх об’єднанням і організаціям в упровадженні міжнародних стандартів до систем управління якістю, організовує сертифікацію цих систем.

Державний митний комітет України контролює дотримання підприємцями і фізичними особами митного законодавства і нормативних актів при сплаті мита на експорт та імпорт товарів через кордон України, а також під час внутрішньодержавних операцій, за які необхідно сплачувати мито.

Державна інспекція України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист) і її органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний контроль за дотриманням підприємствами, організаціями й установами незалежно від форм власності та господарювання, а також громадянами законодавства про захист прав споживачів, інших нормативних актів із питань торгівлі й надання послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі і підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності та господарювання.

Державна автомобільна інспекція (ДАІ) контролює дотримання законодавства і нормативних актів при реєстрації й обліку рухомого складу транспортних засобів (автомобілі, причепи, мотоцикли) підприємцями і фізичними особами. Крім того, ДАІ контролює дотримання власниками транспортних засобів і водіями правил дорожнього руху на дорогах України.

Державна пожежна інспекція проводить контроль за дотриманням протипожежних правил підприємцями і населенням, профілактичні заходи щодо запобігання пожеж, а у разі їх виникнення – гасіння.

Державна санітарна інспекція контролює дотримання санітарно-гігієнічного і протиепідеміологічного законодавства підприємцями та населенням, а також проводить профілактику виникнення епідемій, масових захворювань.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до законодавства про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування бюджету і фінансів здійснюють контроль за виконанням планів і програм економічного й соціального розвитку та бюджету; контролюють надходження і витрачання позабюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів належить контроль за станом обліку і звітності на підприємствах, в організаціях і установах, що є комунальною власністю, за дотриманням зобов’язань за платежами до бюджету місцевого самоврядування підприємствами й організаціями.

Держава делегувала місцевим радам народних депутатів і місцевому та регіональному самоврядуванню такі додаткові функції:

– здійснювати контроль за дотриманням проектів будівництва об’єктів житлово-комунального господарства і виробничого призначення, а також зупиняти будівництво, яке ведеться з порушенням планів забудови і затверджених проектів та може заподіяти шкоду навколишньому середовищу;

– призначати державні приймальні комісії, затверджувати акти про допущення до експлуатації об’єктів житлово-цивільного призначення, брати участь в допущенні до експлуатації інших об’єктів;

– контролювати експлуатацію об’єктів комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що перебувають у власності підприємств і окремих громадян; припиняти їх експлуатацію у разі порушення екологічних санітарних правил, інших вимог законодавства, скасовувати в таких випадках видані їм дозволи на створення і експлуатацію відповідних об’єктів.

Незалежний аудиторський контроль здійснюється аудиторами, аудиторськими організаціями (фірмами) на госпрозрахункових началах за договорами з державними й акціонерними підприємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами зі спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених підприємств і організацій, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків з державним бюджетом, а також розподіл прибутку за акціями, величиною внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства. Результати контролю аудиторська організація оформляє у вигляді акту, експертного висновку або іншого документа, погодженого із замовником. Аудиторські організації надають підприємцям послуги, які сприятимуть поліпшенню господарювання у сферах маркетингу, менеджменту, інвестицій тощо. Крім того, аудиторська організація може робити висновки про правильність складання звітності та декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації представляють фінансовим органам (податковим інспекціям).

Аудиторський контроль здійснюється не тільки незалежними аудиторами, фірмами, але й аудиторськими підрозділами державних податкових адміністрацій. Функції таких підрозділів визначаються податковими органами при визначенні повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями й фізичними особами.

Економічний контроль власника поділяється на внутрішньосистемний і внутрішньогосподарський.

Внутрішньосистемний економічний контроль здійснюється міністерствами, державними комітетами, концернами, асоціаціями, акціонерними товариствами, акціонерними виробничими об’єднаннями відповідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими передбачено проведення комплексних ревізій і контрольних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства за ініціативою власника, тобто вищим органом, якому підприємство підпорядковується на правах власності.

Основне завдання внутрішньосистемного контролю – контроль за виконанням планових завдань у виробничій і фінансово-господарській діяльності, використанням матеріальних і фінансових ресурсів; недопущення фактів безгосподарності та марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної організації бухгалтерського обліку та контрольно-ревізійної роботи; дотримання чинного законодавства щодо виробничої та фінансово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль охоплює контрольні функції, здійснювані керівниками підприємств, комбінатів, організацій і установ, концернів, асоціацій відповідно до чинного законодавства. Завдання внутрішньогосподарського контролю – перевірка господарських операцій у виробничих одиницях із метою недопущення перевитрати матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, впровадження нових методів праці та прогресивних технологій в бригадах, ділянках, цехах та інших виробничих підрозділах, забезпечення заощадження коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, що має попит на ринку.

Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” покладена на керівника підприємства. Іноді для виконання цих функцій на підприємствах створюються спеціальні аудиторські підрозділи. Згідно із затвердженим планом працівники, зайняті управлінням, здійснюють систематичний і оперативний поточний контроль за виробничою і фінансово-господарською діяльністю підрозділів підприємства. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає управлінські рішення щодо усунення причин, які негативно впливають на діяльність підприємства.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Відповідно до нормативних документів головний бухгалтер підприємства разом із керівниками відповідних підрозділів і служб зобов’язаний контролювати оформлення, прийняття і відпущення товарно-матеріальних цінностей, витрачання заробітної плати, дотримання штатної, фінансової, касової і платіжної дисципліни, законність списування з бухгалтерського балансу недостач, проведення інвентаризації цінностей, стягування у встановлені терміни дебіторської і погашення кредиторської заборгованостей та інших операцій. Крім того” головний бухгалтер, так само, як і керівники об’єднання, підприємства, організації, установи несе відповідальність за порушення правил і положень, які регламентують ведення обліку і складання звітності. Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і за допомогою апарату бухгалтерії. На великих підприємствах є фахівці, на яких покладено обов’язки контролерів (економісти-ревізори, бухгалтери-інвентаризатори тощо).

Отже, організаційні форми і види економічного контролю за своїми функціями взаємопов’язані між собою, охоплюють всі стадії розширеного відтворювання суспільно необхідного продукту і таким чином становлять систему економічного контролю.

(2 votes, average: 3,50 out of 5)