Інфраструктура товарного ринку – Шубін О. О. – 3.1. Теоретичні основи логістики
3.1. Теоретичні основи логістики
Термін “логістика” грецького походження – logos (розум), logismos (розрахунок, роздум, план), logo (думати, міркувати), logistika (мистецтво проведення розрахунків).
Військовий розвиток. Історично логістика розвивалася як військова дисципліна. Перші згадки були в IX ст. нашої ери (Візантія): логістика в цей період означала, в основному, чітку, злагоджену роботу тилу з забезпечення військ всім необхідним. У Росії в середині минулого століття, згідно з “Військовим енциклопедичним лексиконом”, виданим в Санкт-Петербурзі в 1850 p., логістика трактувалася як мистецтво управління переміщенням військ як на далекі, так і на близькі відстані від ворога, організація їх тилового забезпечення. Логістичний підхід широко застосовувався під час Другої світової війни, особливо американською армією. У словниках того часу логістика перекладалася з російської як “тил і постачання”; “матеріально-технічне забезпечення”.
Економічний розвиток. Термін “логістика”, відомий до недавнього часу лише вузькому колу фахівців, зараз набуває значного поширення. Основна причина полягає в тому, що логістика почала використовуватися в економіці. Економічна логістика – науково-практичний напрям вивчення господарювання.
Семантика поняття “логістика” не є однозначною. Наведемо в табл. 3.1 різні тлумачення поняття “логістика” закордонними і вітчизняними вченими.
Розвиток логістики в економіці припадає на 60-70-ті роки XX ст. і пов’язаний з досягненням у галузі комунікаційних технологій, що дозволило в цілому поглянути на системи руху продукції.
Основним об’єктом дослідження, управління і оптимізації в логістиці є матеріальний потік і всі створювані ним потоки (інформаційні, фінансові, сервісні).
Логістика, за визначенням, що наводиться в словнику з логістики, – наука про планування, контроль і керування транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними й нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів і вимог останнього, передачею, збереженням та обробкою відповідної інформації*67.
*67: {Родников А. Н. Логистика [Текст]: терминолог. слов. / А. Н. Родников. – М.: Экономика, 1995. – 251с. }
Логістика – це організація виготовлення виробів для ринку, тобто виробництва, протилежного плановому. У ринковій економіці виробник продукції сам встановлює такі параметри виробництва, щоб був у виграші не лише споживач, що придбав його продукцію, але й він. Споживач повинен одержати необхідну продукцію відповідної якості та номенклатури до визначеного терміну, інакше він звернеться до конкурента. Взагалі завдання виготовлювача продукції зводиться до такого: без участі планових органів установити, що необхідно покупцеві, організувати відповідне виробництво і створити таку гнучку систему, яка б дозволяла споживачеві одержувати вчасно те, що він хоче і що для нього необхідне.
Таблиця 3.1. Тлумачення поняття “логістика”
| Автор і назва праці | Авторська думка |
| Окландер М. Л. Логістика [Текст]: навч. посів. / М. А. Окландер. – К., 2005. – С. 234 | Логістика – це концепція, інтегрована функція (існує у формі логістичної системи), наукова дисципліна про управління потоками и мікроекономічних системах |
| Гаджинский A. M. Логистика [Текст): учебник / A. M. Таджикский. – 11-е изд., перераб. и доп. – М. : Дашков и К, 2004. – 432 с. | Логістика – напрямок господарської діяльності, який складається з управління матеріальними потоками у сферах виробництва та обігу. Логістика – міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо пов’язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків |
| Magee J. F.. Copacino W. C., Rosenfield D. M. Modern Logistics Management: Integration Marketing and Physical Distribution [Text]. – New York : John Wiley, 1985. | Логістика – це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів від зовнішнього джерела до споживача |
| Аникин Б. А. Коммерческая логистика [Текст]: учебник / Б. А. Аникин, А. П. Тяпухин. – М. : Велби : Проспект. 2005. – 432с. | Логістика – наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних та інформаційних потоків у просторі й часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача |
| Пономарьова Ю. В. Логістика [Текст]: навч. посіб. / Ю. В. Пономарьова. – К.: Центр навч. літ., 2003. – 192 с. | Логістика – теорія і практика управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними потоками |
| Смехов А. А. Основы транспортной логистики [Текст] / А. А. Смехов. – М.: Транспорт, 1995. – 197 с. | Логістика – науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих та енергетичних системах |
Слід зауважити, що зазначене вище має базуватися на економіко-математичних методах, інакше може бути зведене до декларативного набору правильних гасел (як це спостерігається в деяких науково-популярних виданнях).
До економічної термінології СІНА поняття “логістика” увійшло в середині 50-х років. У 1954 р. Пол Кампере виявив необхідність дослідження такого боку маркетингу, як “фізичний розподіл”. Через 8 років Пітер Друкер назвав розподіл “останньою межею” управління і визначив як “білу пляму”. І Кампере, і Друкер були першими захисниками розподілу, котрий вони трактували як найважливішу складову бізнесу й економічної системи. Одночасно вони розглядали розподіл у тому розумінні, у якому ми тепер застосовуємо термін “фізичний розподіл”. Однак таке поняття, як “логістика”, вийшло за межі цього вузького визначення, в якому сам термін використовується тільки для розгляду розподілу матеріальних потоків.
Лише недавно сфера логістики, фундамент якої почав закладатися ще в 1950-60-х роках, цілком сформувалася як окрема дисципліна і вид діяльності.
У сучасній економіці вирізняють три етапи розвитку логістики.
Перший етап – 1960-ті роки, характеризується використанням логістичного підходу для управління матеріальними потоками у сфері звернення. Цей період характеризують два ключові положення:
1. Матеріальні потоки у виробництві – це одна система, а матеріальні потоки при зберіганні і транспортуванні – інша єдина система управління.
2. Інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матеріалів може дати істотний економічний ефект. На цьому етапі розвитку логістики транспорт і склад починають працювати на один економічний результат за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Тара, в якій відвантажується вантаж, вибирається з урахуванням вживаного транспорту; у свою чергу, характеристики вантажу, що перевозиться, визначають вибір транспорту. Спільно вирішуються й інші завдання щодо організації транспортно-складського процесу. Головна перевага цього методу в тому, що весь матеріальний потік розбитий на складові, оскільки при вирішенні специфічних завдань потрібні інші методи й інша підготовка фахівців.
Другий етап у розвитку логістики припадає на 80-ті роки XX ст. Із погляду розвитку логістики цей період характеризується:
1) швидшим зростанням вартості фізичного розподілу;
2) зростанням професіоналізму менеджерів, що здійснюють управління логістичними процесами;
3) довгостроковим плануванням в області логістики;
4) широким використанням комп’ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами;
5) централізацією фізичного розподілу;
6) чітким визначенням дійсних витрат розподілу;
7) визначенням і здійсненням заходів зі зменшення вартості просування матеріального потоку до кінцевого споживача. Цей етап характеризується тим, що виробництво розглядають разом зі зберіганням і транспортуванням, що дає змогу:
– скоротити запаси;
– підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень;
– поліпшити використання устаткування.
Третій етап стосується теперішнього часу і характеризується:
1) сучасними комунікаційними технологіями, що забезпечують швидке проходження матеріальних та інформаційних потоків, дають змогу здійснювати контроль всіх етапів руху продукту від первинного джерела сировини до кінцевого споживача;
2) розвитком галузей, пов’язаних із наданням послуг в галузі логістики.
На сьогодні логістичний підхід покликаний оптимізувати завдання доставки товару, коштів чи інформації до потрібного місця в потрібний час {just in time – найвідоміша вимога логістики).
Розвиток науково-технічного прогресу прискорив консолідацію інфраструктурних елементів, що слабо взаємодіють, у єдину логістичну систему. Цьому сприяли, у першу чергу, розвиток транспорту, систем передавання й обробки інформації, розвиток баз даних і удосконалювання транспортно-переміщу-вальних технологій. Моделювання, комп’ютерне і кваліфікаційне забезпечення пошуку і прийняття рішень надало можливість фахівцям реалізувати логістичний підхід у керуванні потоковими процесами і стимулювати прогресивні якісні зміни кожного впливового фактора у сукупності.
Зміни в технології транспортно-переміщувальних робіт, підвищення якості та розширення комплексу логістичних послуг впливають як на структуру і функції каналів розподілу, так і на процеси збуту в цілому.
Система розподільної логістики стає сильним конкурентним знаряддям і основою контролю в здійсненні виробничої та маркетингової діяльності.
Як справедливо підкреслюють Б. А. Анікін та А. П. Тяпухін, треба враховувати рівень системи, яка будується*68. Розподільна логістика є частиною логістики, що інтегрована в сферу розподілу. Інакше її називають маркетинговою логістикою. Це словосполучення точніше відображає особливості проходження товару на післявиробничому етапі в сучасних умовах. Маркетинг і логістика не просто доповнюють одне одного, а тісно взаємозалежні, що зображено на рис. 3.1.
*68: {Аникин Б. А. Коммерческая логистика [Текст]: учебник / Б. А. Аникин, А. П. Тяпухин. – М.: Велби: Проспект, 2005. – 432 с. }
Логістика у сфері розподілу є комплексом стратегічних, організаційних, фінансових та інших заходів, тісно пов’язаних між собою в гнучку систему керування матеріальними, інформаційними й іншими потоками у післявиробничий період.
У сфері збуту логістика – ефективний інструмент реалізації стратегії й тактики маркетингу. Одночасно у сфері розподілу (фізичного) маркетинг є інструментом реалізації логістичної стратегії й тактики. Процеси розподілу можна розглядати з позицій мікро – і макрологістики.
Макрологістика – найважливіша складова макроекономічної проблематики. На цьому рівні потрібно вирішити безліч завдань. Найважливіші з них:
– розміщення трансформаційних центрів на логістичному полігоні;
– формування раціональних логістичних ланцюгів з метою ефективного керування потоковими процесами.
Рис. 3.1. Основні етапи розвитку маркетингу та логістики
Призначення мікрологістики у сфері розподілу полягає в забезпеченні на локальному рівні планування, організації, керування і контролю процесів переміщення готової продукції, інформації (готівки тощо). Логістика на цьому рівні означає застосування найбільш ефективних способів роботи з фізичного переміщення, основаних на достовірній, повній і актуальній інформації, що відображає вимоги замовників.
Найважливіші функції розподільної логістики полягають у:
– плануванні, організації та керуванні транспортно-переміщувальними процесами в логістичній системі у післявиробничий період;
– керуванні товарними запасами;
– одержанні й ефективному обробленні замовлень;
– комплектації, упакуванні і виконанні ряду інших логістичних операцій з підготовки товарних потоків до генерації;
– організації раціонального відвантаження;
– керуванні доставкою та контролем над виконанням транспортно-переміщувальних операцій у логістичних ланцюгах;
– плануванні, організації та керуванні логістичним сервісом.
Останніми роками в сфері логістики виявляється яскраво виражена тенденція інтеграції учасників сфери обігу. Основними факторами, що впливають на логістику, є динамічність ринку, розвиток науково-технічного прогресу, зміна пріоритетів державної соціально-економічної політики. Підприємствам і фірмам в ситуації невизначеності зовнішнього середовища з метою адаптації своєї виробничо-комерційної діяльності до вимог поточного моменту і прогнозування ймовірних перспектив доводиться все активніше поширювати свої функціональні впливи за власні системні рамки.
Продуценти товарної продукції, генеруючи матеріальні й інформаційні потоки, прагнуть установити і розширити контроль не лише оптової мережі, а й процесу реалізації продукції безпосередньо споживачам. У цьому прагненні продуценти стикаються з аналогічними діями з боку споживачів, що бажають контролювати весь логістичний ланцюг на стадії матеріально-технічного забезпечення, а також з боку посередницьких структур, що намагаються регулювати логістичні процеси у всіх трьох сферах (обігу, виробництва і споживання).
Таким чином, можна констатувати, що три основні впливові сили зацікавлені у створенні транспортно-складських систем логістичного характеру, що оптимізують управління матеріальними (товарними) потоками.
Багато підприємств і фірм намагаються встановити безпосередній зв’язок зі структурами всіх рівнів товароруху для одержання точної й актуальної інформації про рівень запасів у каналах розподілу, обсяги та характер продажу, раціональність логістичних операцій, рівні логістичних витрат та ін. Зростання ефективності логістики взаємозумовлено зростанням інвестицій в інфраструктуру сфери розподілу і веде до зміни структури та модернізації локальних об’єктів логістики.
Слід зазначити, що розподіл давно є найважливішим аспектом виробничо-комерційної діяльності підприємств, однак ролі визначальної функції набув лише недавно.
У багатьох країнах до середини 50-х років XX ст. системи розподілу створювалися, як правило, спонтанно. Рішення про вибір каналів розподілу, управління виробництвом, упакування товарів, вибір тари, про організацію транспортно-переміщу-вальних робіт, післяпродажного сервісу та ін. часто приймалися в слабкій взаємозалежності. Нерідко окремі напрямки, що із сучасних позицій розглядаються як частини комплексної функції розподілу, трактувалися як самостійні функції керування.
Об’єднати різні думки про функцію розподілу допомогла концепція маркетингу, а зміцнити і розвити новий світогляд – концепція логістики. Через інтеграцію керування потоковими процесами вона дозволила зрозуміти, що об’єднання різних форм діяльності, що стосується фізичного розподілу і переміщення товарної продукції, а також відповідної інформації, в єдину загальносистемну функцію керування містить величезний резерв підвищення ефективності.
Роль логістики в життєдіяльності підприємств, особливо промислових, дуже велика. Діяльність логістичних служб безпосередньо впливає не лише на керування логістичними процесами, а і на формування портфеля замовлень підприємства, а через нього – на розробку асортиментної програми виробництва і відповідної стратегії.
Від ефективності логістичної системи багато в чому залежить поліпшення планування завантаження і використання виробничих та інфраструктурних потужностей, дотримання і підвищення дисципліни постачань, скорочення збутових витрат і загальне підвищення ефективності роботи підприємства.
Основними завданнями, розв’язуваними в рамках розподільної логістики, є такі:
– оптимізація формування портфеля замовлень;
– формування договорів із замовниками на постачання продукції;
– забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;
– вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;
– раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;
– оптимізація параметрів і умов формування запасів товарного характеру;
– контроль за виконанням договірних зобов’язань із партнерами;
– формування й удосконалювання системи інформаційного забезпечення.
Ефективність вирішення цих та інших завдань багато в чому залежить від структури логістичної системи, що має адекватно відображати специфіку кожного конкретного виробництва, характер продукції, що випускається, особливості підприємства, стратегію і тактику на ринку та інші аспекти.
Стратегії підприємства, маркетингу і логістики повинні бути тісно взаємозалежні, тому що логістика в силу свого призначення впливає на більшість виробничо-комерційних функцій підприємства, у першу чергу через витрати. У традиційних організаційних структурах у процесі обліку витрати, пов’язані з логістикою, значною мірою розчиняються в інших елементах витрат. Наприклад, витрати на оброблення замовлень часто включаються у витрати на маркетинг. У зв’язку з цим ускладнюється об’єднання логістичних витрат з метою їхнього аналізу і прийняття відповідних рішень. Розмаїтість логістичних витрат і розосередження їх по різних суміжних функціях ускладнює їхнє комплексне регулювання. Ситуація може бути ще складнішою, якщо за деякими компонентами логістичних витрат облік або не ведеться, або ведеться нерегулярно.
Великого значення для подальшого розвитку логістики набуває необхідність державної підтримки процесів руху товару.
Це застосовується й ефективно використовується не тільки на рівні підприємств і організацій – учасників процесу руху товару, але і в масштабах діяльності регіональних органів управління та пов’язано з інтенсифікацією і розширенням товарно-грошових відносин, із динамічним збільшенням горизонтальних господарських зв’язків між підприємцями і організаціями пов’язаних галузей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)