Інфраструктура товарного ринку – Шубін О. О. – Договори на виконання робіт (усі види договорів підряду)
За договором підряду підрядчик зобов’язується на свій ризик виконати визначену роботу за завданням замовника з використанням його або своїх матеріалів, а замовник – прийняти роботу та сплатити її вартість. Замовник має право перевіряти перебіг і якість робіт, але не втручаючись у господарську діяльність підрядчика.
За договором підряду на капітальне будівництво підрядчик повинен побудувати і здати в установлений термін визначений договором об’єкт або виконати обумовлені договором будівельні роботи, а замовник – надати підрядчику будівельний майданчик або забезпечити фронт робіт, прийняти й оплатити їх. Договір підряду на капітальне будівництво укладається на здійснення будівництва, капітального ремонту, реконструкції підприємств, будинків, споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних із місцем перебування об’єкта.
За договором підряду на виробництво, проектні і дослідні роботи підрядчик зобов’язується розробити за завданням замовника проектну документацію і виконати дослідні роботи, а замовник – прийняти й оплатити їх. Підрядчик відповідає за недоліки проекту, у тому числі виявлені під час його реалізації, а також у процесі експлуатації об’єкта. За виявлення недоліків підрядчик зобов’язується безоплатно переробити проект, а також відшкодувати замовнику збитки, викликані такими недоліками, якщо законодавством або договором не встановлений інший розмір відповідальності.
За договором про виконання науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт виконавець зобов’язується провести обумовлені завданням наукові дослідження, розробити зразок нового виробу і конструкторської документації на нього, нову технологію виробництва або інше виробниче нововведення, а замовник – прийняти роботу й оплатити її. Договір із виконавцем може охоплювати як весь цикл проведення досліджень, розробки та виготовлення виробничих нововведень, так і окремі його види.
За виявлення в ході наукових досліджень неможливості досягти очікуваних результатів замовник зобов’язується оплатити виконавцеві витрати на дослідження, проведені до виявлення цього факту.
У разі недосягнення під час дослідно-конструкторських робіт заданих показників виготовленого зразка замовник має право скоротити розмір винагороди.
Договори, спрямовані на передачу майна в тимчасове володіння і користування
5. Договори, спрямовані на передачу майна в тимчасове володіння і користування (всі види договорів оренди, у тому числі лізингові)
Договір оренди є договором майнового наймання, за яким орендодавець (наймодавець) надає орендарю (наймачу) майно за плату в тимчасове володіння і користування або в тимчасове користування. В оренду можуть бути передані земельні ділянки, підприємства, будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби та ін.
Лізинг є особливою формою договірних майнових відносин, що передбачає не лише передачу устаткування в тимчасове користування, але й можливість його продажу після закінчення терміну договору. Як правило, при лізингу використовується товарна форма орендних платежів (постачання товару, що виробляється на орендованому устаткуванні). Є й сучасна форма лізингу, коли орендні платежі вносяться в грошовій (а не товарній) формі. Така форма економічних взаємовідносин партнерів називається фінансовою орендою, або фінансовим лізингом.
Характеризуючи економічні взаємовідносини між партнерами, необхідно детальніше зупинитися на такій найважливішій складовій договору, як порядок і форма розрахунків, а також на відповідальності сторін за порушення умов договору.
Порядок і форма розрахунків визначають засіб і форму фінансових розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платежів, зобов’язань. Грошові розрахунки здійснюються підприємствами або готівкою, або у вигляді безготівкових платежів. Традиційними є розрахунки за допомогою чеків, банківськими переказами, акредитивами й інкасо.
Рахунковий чек містить письмове доручення власника банківського рахунку (чекодавця) на перерахування зазначеної в чеку суми грошей із його рахунку на рахунок одержувача засобів (чекотримача). Така форма розрахунків в останні роки все ширше використовується під час розрахунків між містами (особливо для розрахунків із транспортними організаціями).
Акредитив відкривається на певний строк, за необхідності покупець може продовжити термін його дії. Відкриваючи акредитив, банк бере з покупця комісійні, розмір яких залежить від суми акредитива, ступеня його складності й терміну дії. Порядок акредитивних платежів установлюється уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів.
Особливість акредитивної форми розрахунків у тому, що оплату платіжних документів роблять за місцем перебування постачальника відразу після відвантаження ним продукції.
До недоліків акредитивної форми розрахунків слід віднести заморожування коштів покупців на період дії акредитива до його фактичного використання, а також можливість затримки відвантаження продукції постачальником до надходження акредитива. Водночас, вона гарантує негайну оплату рахунків постачальників і сприяє дотриманню розрахунково-платіжної дисципліни.
За інкасової форми розрахунків продавець після поставки товару передає в інкасовий банк комплект товарних документів із додатком до цих інкасового доручення. Інкасовий банк пересилає комплект документів банку платника, котрий, у свою чергу, пред’являє їх покупцеві для перевірки. Якщо документи відповідають умовам договору, покупець підтверджує (акцептує) банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Банк видає покупцеві відповідні документи і перераховує гроші банку, що інкасував, для розрахунку з продавцем. Така форма платежів називається інкасо з попереднім акцептом. Є також інкасова форма з наступним акцептом. Для прискорення розрахунків застосовується і телеграфне інкасо з наступним акцептом.
За інкасової форми розрахунків покупець не одержує документів на розпорядження товаром до акцепту, що підтверджує платежі. У випадку відмови покупця від товару продавець зазнає збитків. Тому в умовах інкасових розрахунків використовується обов’язкове гарантування платежів третіми фірмами або банками, що наближає ці розрахунки за надійністю до акредитивної форми.
Найпоширеніший вид платежів здійснюється на умовах кредиту (фінансового і товарного). За тривалістю розстрочки кредити поділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. За відстрочку платежів покупці виплачують узгоджені річні відсотки.
Головна проблема кредитних відносин – гарантування платежів за поставлені товари. Найбільш поширеною формою гарантії є вексель.
Векселі можуть передаватися від одного тримача іншому, при цьому на їхньому зворотному боці робиться напис (індосамент) із зазначенням імені нового тримача. Усі векселетримачі мають перед останнім власником векселя солідарну відповідальність із виплат зазначеної у векселі суми. Проте лише наявність банківського підпису (авалю) на векселі може гарантувати останньому тримачу оплату векселя.
На сьогодні великого поширення набула переказна форма векселя – тратта. Виписані продавцем векселі передаються покупцеві, який підтверджує їх підписом (акцептує). Тратти є цінними паперами і можуть бути використані як засіб платежу.
Інша поширена форма гарантування кредитних зобов’язань – гаранти банків, тобто їхні письмові зобов’язання виконати платіжні доручення своїх клієнтів. Найчастіше банківська гарантія застосовується, коли кредит виплачується окремою фіксованою сумою при здійсненні визначених подій (початку експлуатації устаткування, закінчення гарантійного періоду і т. ін.).
Укладаючи договори, сторони повинні застосовувати правові засоби, що гарантують виконання договірних зобов’язань. За невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань у потерпілої сторони виникають збитки, які боржник повинен відшкодувати кредитору.
Договір, як зазначалося вище, – основний документ партнерських економічних відносин. Тому підприємства повинні вживати всіх необхідних заходів для виконання договорів. Якщо ж зобов’язання, передбачені договором і законодавством, порушено, сторони мають право застосовувати майнові санкції. Тому є сенс трохи зупинитися на деяких, найбільше поширених у підприємницькій практиці майнових санкціях.
Майнова відповідальність (санкція) застосовується як засіб впливу на винну сторону з метою спонукати її до належного, тобто повного і своєчасного виконання зобов’язань. Санкції встановлюються у формі штрафу, неустойки, пені, відшкодування збитків.
Штраф встановлюється у відсотковому вираженні або визначеній грошовій сумі за невиконання або неналежне виконання того чи іншого договірного зобов’язання.
Неустойка (одноразовий платіж) стягується з постачальника за прострочення постачання або недопоставку товарів у відсотках до вартості непоставлених у термін товарів за окремими найменуваннями асортименту.
Пеня – неустойка, що наростає, нараховується за прострочення виконання зобов’язань (наприклад, пеня в розмірі 0,03 % за кожний день прострочення оплати рахунку).
Крім застосування санкцій, кожна зі сторін має право жадати від іншої відшкодування заподіяних порушенням договору збитків у частині, що не покривається цими санкціями. Наприклад, збитки, понесені покупцем (одержувачем) у зв’язку з постачанням йому неналежної якості або некомплектних товарів, відшкодовуються постачальником понад штраф.
У передбачених законодавством випадках невиконання умов договору може призвести до вимоги до сторони, що не виконала зобов’язання, відшкодування збитків. Сплата пені, неустойки, штрафу і відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов’язань за договором.
Таким чином, будь-які відносини, що складаються в господарській сфері, мають свої нюанси, специфіку щодо співпраці або порядку її здійснення. Врахувати всі особливості конкретних економічних відносин дає змогу саме договір, при узгодженні якого партнери виходять із реальної ситуації та враховують взаємні інтереси. Економічні зв’язки, підтверджені правильно укладеним договором, сприяють стабільній роботі підприємства надалі, є основою планування, надають можливість оцінити суб’єкти господарювання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)