Інформаційна політика України – Губерський Л. В. – ДРУКОВАНІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ
ДРУКОВАНІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ
В Україні створено конкурентне середовище, в якому функціонують усі засоби масової інформації та комунікації, що сприяє диверсифікації джерел поширення та отримання інформації.
Насамперед здійснюються заходи, спрямовані на подальший розвиток електронних засобів масової інформації, які нині посідають домінантну позицію в інформаційному просторі.
Загалом основні принципи, норми та положення прийнятих законів сьогодні вже відповідають загальновизнаним міжнародно-правовим стандартам, міжнародним конвенціям із прав людини. Водночас існування такої системи законодавчих актів ще не гарантує реального захисту інтересів суспільства щодо отримання вільної та неупередженої інформації.
Це пов’язано насамперед із реальним захистом прав журналістів та засобів масової інформації, дією законів та відповідальністю за їх порушення, зміцненням незалежної судової влади. А головне, на чому слід зробити особливий акцент, – це забезпечення свободи журналістської діяльності, вільного доступу до інформації, формування відкритого суспільства.
Ясна річ, ми перебуваємо сьогодні на етапі динамічного розвитку, тож і законодавство потребує внесення відповідних змін і доповнень. Фактично наш інформаційний простір виявився не захищеним від зовнішніх інформаційних впливів.
Нинішнє законодавство відкриває широкі можливості для заснування засобів масової інформації в нашій державі особам без громадянства та громадянам інших країн. Виконавча влада поки що позбавлена права здійснювати регулюючі функції у цій сфері. Зокрема, відсутні реальні важелі для регулювання мовної ситуації. Саме тому російськомовна преса в Україні становить більшу частину загальної кількості друкованих засобів масової інформації.
Таким чином, не зустрічаючи перепон в українському інформаційному просторі з боку чинного законодавства, національна інформаційна інфраструктура протягом останніх років формувалася дещо стихійно. Основною мотивацією її становлення був фінансовий прибуток, політичні інтереси й амбіції.
Інформаційний простір країни завдяки доволі ліберальному законодавству виявився перенасиченим неукраїнськими інформаційними потоками, ідеями і символами інших культур. Наслідком цього є намагання витіснити вітчизняні засоби масової інформації з внутрішнього ринку, неспроможність останніх вийти у світовий інформаційний простір.
Для зняття обмежень права споживачів на вибір технічних засобів мовлення Верховна Рада ще в 2005 р. визначила як невідкладне завдання вдосконалення нормативно-правових актів щодо користування каналами мовлення, зокрема каналами ефірно-кабельного телебачення.
Стратегічний шлях розвитку телерадіоінформаційного простору України – розширення зон телерадіомовлення до 100% покриття території України та всіх місць компактного проживання української діаспори. Впровадження новітніх технологій у галузі поширення теле – і радіопрограм дасть можливість досягти такої мети.
Усвідомлюється необхідність розвивати суспільне (нині державне) мовлення у – діапазоні.
Розвиток прикордонного й транскордонного мовлення потребує залучення цільових бюджетних та позабюджетних коштів на створення місцевих мереж мовлення. Це пов’язано також із необхідністю максимального наближення вітчизняних мас-медіа до європейських вимог. Адже сучасний прогрес характеризується впровадженням в індустріально розвинутих країнах цифрового телебачення і споріднених йому аудіовізуальних (АВ) систем і служб (АВСС), інтеграцією мовних та зв’язкових служб і побудовою на цій основі інтегрованих інформаційних служб, створенням принципово нових систем відтворення – плазмових і рідкокристалічних екранів, упровадженням нових технологій теле – і радіовиробництва, заснованих на використанні цифрових методів обробки зображень, рівнобіжним розвитком наземного, супутникового і кабельного сегментів мереж мовлення й переходом до багатопрограмного телебачення, впровадженням інтерактивного мовлення, появою нових АВ ІР-послуг та Web-мовлення на базі використання Інтернету.
Концептуальні положення щодо поліпшення технічного стану системи телерадіомовлення України грунтуються на аналізі сучасних тенденцій науково-технічного прогресу, існуючих проблем матеріально-технічного забезпечення державних аудіовізуальних ЗМІ, а також умов, що склалися на ринку телерадіоінформаційних послуг у державі та в світі. Це насамперед:
* переведення телевізійних і радіомовних апаратно-студійних комплексів телерадіоорганізацій усіх форм власності на цифрові технології, які порівняно з аналоговими мовними системами мають значно кращі техніко-економічні показники;
* концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку галузі телерадіомовлення;
* створення дієвих механізмів вдосконалення технічної політики телерадіоорганізацій;
* максимальне використання досягнень світової та вітчизняної науки і промисловості, а також міжнародного науково-технічного співробітництва в телерадіоінформаційній сфері;
* створення умов для інвестування коштів у розвиток вітчизняної телерадіоінформаційної індустрії протягом тривалого терміну, що сприятиме забезпеченню конкурентоспроможності науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок вітчизняних виробників і науковців, створенню нових робочих місць, подоланню бідності;
* сприяння інтеграційним процесам у телерадіоінформаційній сфері України, використання глобалізації світової економіки в інтересах вітчизняних аудіовізуальних ЗМІ.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)