Інформаційна політика України – Губерський Л. В. – ІНСТИТУЦІЇ ОСВІТИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І КОМУНІКАЦІЇ
Україна уклала понад 115 міжнародних угод про співпрацю у сфері науки та освіти з 53 країнами світу. МОН України створено умови для включення освітньої сфери в Болонський процес, впровадження державних стандартів двоступеневої системи освіти (бакалавр-магістр) з метою інтеграції в європейський науковий та освітній простір.
Фахівців у сфері ЗМІК готують класичні університети на факультетах/в інститутах журналістики, міжнародних відносин, Поліграфічна академія на факультетах видавничої справи, редагування та реклами тощо.
Система журналістської освіти й науки за останнє десятиріччя в Україні зазнала суттєвих змін. Українська журналістика пішла шляхом демократичного розвитку, принципи якого випробувано в багатьох країнах світу. Пріоритетними вважаються такі положення:
– Журналісти мають бути незалежними в поданні інформації й самостійно вести інформаційну політику в інформаційному просторі країни.
– Журналісти повинні подавати інформацію на принципах збалансованості, точності та правдивості. Об’єктивність інформування в суспільстві забезпечується плюралізмом системи ЗМІ.
– Журналістика робить акцент не на ідеологічному впливові на суспільство, а на інформаційному, який забезпечується створенням насиченого фактами інформаційного поля.
Прозахідна модель журналістики почала домінувати в Україні внаслідок трансформації освітянської сфери.
Журналістика в системі суспільної діяльності перетворюється на інститут соціально-комунікаційного управління, пов’язаного з інформуванням. Цьому сприяли: різке збільшення числа ЗМІ в Україні, що сприяло зростанню кількості спеціальних навчальних закладів, інтеграція України у світовий інформаційний простір, а це зумовило переорієнтацію української журналістики на систему цінностей, притаманну західним моделям журналістської діяльності; корекція предмета професійної діяльності, а отже і предмета педагогічної діяльності, спрямованої на підготовку журналістських кадрів; поступова зміна ролі й місця журналістики в українському суспільстві, зокрема в системі масової комунікації; перехід редакційних колективів на новітні інформаційні технології.
Університетську журналістську освіту в Україні започатковано в повоєнний час – спершу в Харкові, а потім у Києві та Львові. На сьогодні в Україні журналістів готують близько 30 навчальних закладів.
Основним центром журналістикознавства та комунікативістики, а також підготовки працівників ЗМІ є Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на базі якого діють науково-методична комісія з журналістики при Міністерстві освіти і науки, спеціалізована рада для захисту кандидатських і докторських дисертацій.
Найважливішим завданням Інституту є не тільки формування системи наукових поглядів на журналістику, журналістську творчість, журналістську працю, формування самого журналіста, а й розробка освітньої концепції підготовки журналістських кадрів на наукових засадах. У межах Інституту сформовано вітчизняну освітянську школу підготовки фахівців-журналістів з більш ніж півстолітньою історією. Освітня модель підготовки журналістів спирається на результати теоретичних та емпіричних досліджень у галузі ЗМІК. Навчальний процес максимально адаптований до практичної діяльності через систему навчальних та виробничої практик, творчих робіт.
Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка активно проводить курс на інтеграцію у світову систему журналістської освіти та координацію підготовки журналістських кадрів у межах України й країнах СНД. Викладачі Інституту розробили концепцію професійного навчання журналістів, що охоплює загальні теоретичні дисципліни, сучасні технології журналістської діяльності, а також комплекс дев’яти професійно-виробничих практик. Кафедри Інституту активно розвивають творчі зв’язки з редакціями провідних газет і журналів, телерадіокомпаній і рекламних агентств України, співпрацюють із зарубіжними освітніми установами та мас-медіа. Зокрема, в рамках активного вивчення досвіду зарубіжних освітніх програм і перепідготовки викладацьких кадрів Інститут журналістики співпрацює зі Шведським інститутом підвищення кваліфікації з питань перепідготовки викладачів журналістики за програмою FOJO.
Найголовнішим у адаптації системи підготовки журналістів і фахівці в-міжнародників до Болонської освітньої системи стало завершення розробки та затвердження в установленому порядку Галузевих стандартів вищої освіти України. Освітньо-професійні програми Стандартів виходять з основоположних принципів Болонської освітньої системи і закладають об’єктивні можливості для втілення в життя новітньої моделі організації навчального процесу, що відповідає сучасним потребам розвитку сфери зовнішніх зносин України та враховує кращі національні та європейські зразки вищої освіти.
Одночасно з розробкою Галузевих стандартів вищої освіти Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка як головним навчально-методичним центром підготовки фахівців для роботи у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики України підготовлено та впроваджено в навчальний процес базові навчальні плани з усіх спеціальностей за рівнями освітньо-професійної підготовки – бакалавр, спеціаліст, магістр. Суть змін, внесених до освітньо-професійних програм і навчальних планів, полягає в тому, що в них:
У суттєво поповнено нормативну і варіативну частини фаховими навчальними дисциплінами;
* створено однотипні за принциповою структурою та змістом магістерські програми з усіх спеціальностей;
* чітко структуроване з погляду змісту та диференційовано під кутом зору логічної наступності програми базової (бакалаврської) і повної (рівні спеціаліста й магістра) освіти;
* часовий обсяг викладання навчальних дисциплін усіх освітньо-професійних програм приведено у відповідність із кредитною системою розрахунку навчальної діяльності;
* в освітньо-професійних програмах базової (бакалаврської) освітньо-професійної підготовки визначено збалансовані обсяги викладання нормативних блоків навчальних дисциплін суміжних спеціальностей;
* структуровано однотипну для всіх спеціальностей програму викладання.
У викладанні ряду навчальних дисциплін дедалі активніше застосовуються новітні методики, що грунтуються на використанні сучасних технічних засобів навчання: мультимедійних відеопрезентаційних комплексів, комп’ютеризованих лінгафонних класів, мультимедійного комп’ютерного класу, системи синхронного перекладу, аудіо – та відеокомплексів тощо.
Разом з новими навчальними планами в навчальний процес упроваджено передбачену Галузевими стандартами вищої освіти нову концепцію практик і практикумів студентів. Суттєвим позитивним результатом стало подальше підвищення рівня організації практики та вдосконалення її змістового наповнення з урахуванням перспектив працевлаштування випускників. Розширилася співпраця Інституту з Секретаріатом Верховної Ради України, Міністерством закордонних справ України, Міністерством економіки України, Міністерством юстиції України та іншими міністерствами й відомствами у справі організації практик, передусім виробничої, переддипломної та перекладацької.
Особливої актуальності з огляду на означені зміни в організації навчального процесу і збільшення частки самостійної роботи в загальній навчальній діяльності студентів набуває створення умов для оперативного виготовлення й тиражування всіх видів навчально-методичних матеріалів (підручників, навчальних посібників, навчальних програм, навчальних завдань, тестів, слайдів тощо). З цією метою в Інституті створено власну видавничу дільницю (“міні-друкарню”), постійно нарощується її технічне оснащення та програмне забезпечення. Це дає змогу постійно збільшувати обсяги видання всіх видів навчально-методичного забезпечення аудиторних занять і поза аудиторної навчальної діяльності студентів.
Відбуваються суттєві позитивні зміни і в структурі та якісних характеристиках матеріалів методичного забезпечення навчального процесу. Збільшується частка підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, збірок тестів і навчальних завдань, призначених для самостійної навчальної роботи студентів. Постійно розширюється фонд навчальних матеріалів на електронних носіях, що забезпечує практично стовідсотковий доступ до них студентів. Розроблено тилову структуру навчальної й робочої навчальної програм дисциплін, що передбачає їх орієнтацію на організацію самостійної навчальної роботи студентів. Відповідно до цієї структури на кафедрах перероблено програми всіх навчальних дисциплін.
Дедалі більшого значення у зв’язку з перебудовою навчального процесу та перенесенням акценту на організацію самостійної навчальної роботи студентів набуває також інформаційно-технічне забезпечення навчального процесу. Велику роль у цьому плані відіграють постійне розширення і модернізація локальної комп’ютерної мережі з доступом до загально університетської комп’ютерної мережі та міжнародної системи Інтернет, що об’єднує нині всі кафедри й адміністративні кабінети, лабораторії, бібліотеку, інтернет-центр, центр дистанційного навчання, центр європейських студій, відділення післядипломної освіти Інституту – всього 255 робочих місць. Створено локальну комп’ютерну мережу на 450 робочих місць із під’єднанням до мережі Інтернет у студентському гуртожитку.
Удосконалюється робота й нарощуються інформаційні можливості наукової бібліотеки Інституту, фонди якої налічують понад 350 тис. одиниць.
Інформаційні можливості бібліотеки збільшуються завдяки подальшій комп’ютеризації та розширенню доступу користувачів до інформаційних ресурсів мережі інтернет. Інформаційні ресурси бібліотеки розширюються за рахунок інформаційних джерел на електронних носіях.
Інститут підвищує свою роль головного навчально-методичного центру з підготовки фахівців для сфери зовнішніх зносин України. Слід зазначити, що головним чином на базі професорсько-викладацького персоналу Інституту впродовж останніх дванадцяти років діє науково-методична комісія Міністерства освіти України з напряму освітньо-професійної підготовки “міжнародні відносини”.
Інститут нарощує зусилля до надання методичної допомоги іншим вищим навчальним закладам, передусім державним університетам (Львівському, Одеському, Харківському, Ужгородському та ін.), у яких відкрито спеціальності напряму освітньо-професійної підготовки “міжнародні відносини”. Це сприяє обмінові науково-педагогічним досвідом, виробленню спільних підходів до організації й методичного забезпечення навчального процесу і, як результат, підвищенню якості підготовки фахівців.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)