Інформаційна політика України – Губерський Л. В. – Супутникове мовлення
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 1995 р. № 392 “Про розміри грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення” та на підставі прийнятих Національною радою рішень про визначення переможців конкурсу на мовлення і видачу ліцензій телерадіокомпаніям ефірного, проводового, кабельного та супутникового видів мовлення та відповідно до Положення “Про порядок сплати грошового (ліцензійного) збору за видачу ліцензій”, за 2005 р. було розраховано плату за видачу, продовження та переоформлення ліцензій на телерадіомовлення за 388 рішеннями на загальну суму 3827 тис. гривень. Фактично до державного бюджету надійшли кошти в сумі 4370,8 тис. гривень (з урахуванням сплачених у 2005 р. рахунків за 2004 р.).
Протягом 2005 р. Національною радою додатково розроблено чотири важливі для держави окремі бюджетні програми, передбачені статтею 25 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”. Зокрема, це – бюджетна програма “Розробка висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення, необхідних для створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж”,
Рис. 6.18. Динаміка фактичного надходження плати за видачу, продовження та переоформлення ліцензій на телерадіомовлення за 2005 р. (по кварталах)
Рис. 6.19. Фінансовий стан ТРК, які мали ліцензію Національної ради на 01.01.2005 р.
Спрямована на створення нових мовних проектів, які сприяють входженню телерадіоорганізацій України до світового інформаційного простору, на формування конкурентних засад в галузі телерадіомовлення, поліпшення якості інформаційного поля держави; програма “Проведення досліджень щодо використання радіочастотного ресурсу для потреб телерадіомовлення”, спрямована на впровадження нових сучасних технологій мовлення, зокрема цифрових, багатоканальних, супутникових, оптимізацію діючих мереж мовлення та завершення розбудови аналогових мереж телерадіомовлення.
Окрім цього, Україна щомісяця втрачає до 5 % радіочастотного ресурсу цифрового мовлення внаслідок відсутності концептуальних та поточних рішень цієї проблеми.
Супутникове мовлення
Значно зростають обсяги супутникового телерадіомовлення, що зумовлюється обмеженням вільного радіочастотного ресурсу для потреб наземного ефірного мовлення.
Значне збільшення вітчизняних каналів супутникового мовлення є запорукою подальшого розвитку вітчизняного мовлення, але за умови сприяння ретрансляції цих програм наземними системами багатоканального мовлення.
Заслуговує на увагу тенденція недотримання вимог державних стандартів технічної якості та рівня експлуатації технічних засобів мовлення.
Згідно з рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 6 лютого 2001 р. щодо проведення технічної експертизи, уповноваженими організаціями за
Таблиця 6.10. Ліцензування супутникового телевізійного мовлення
2001-2005 рр. було проінспектовано: базовою організацією метрологічної служби Держкомтелерадіо України (м. Київ) у 2001 р. – 60, у 2002 р. – 16, у 2003 р. – 25, у 2004 р. – 11, у 2005 р. – 43, разом – 154 ТРО; Державним науково-дослідним інститутом “Система” (м. Львів): у 2001-2005 рр. – 63 ТРО; Українським науково-дослідним інститутом радіо і телебачення (м. Одеса): у 2001 р. – 61, у 2002 р. – 45, у 2003 р. – 34, у 2004 р. – 9, у 2005 р. – 22, разом – 171 ТРО; Випробувальним центром “Омега” (м. Севастополь): у 2001 р. -37, у 2002 р. – 22, у 2003 р. – 16, у 2004 р. – 6, у 2005 р. – 8, разом – 89 ТРО; Національним науковим центром “Інститут метрології” (м. Харків): у 2001-2005 рр. – 115 ТРО. Всього проведено технічну експертизу 592 ТРО.
Таблиця 6.11. Ліцензування супутникового звукового мовлення
За результатами технічної експертизи були висловлені такі типові зауваження: невідповідність ліцензіям дозволеної та фактичної потужності передавачів; зношеність обладнання засобів мовлення (досягає 80%); відсутність сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання закордонних сертифікатів згідно з вимогами ДСТУ 3417-96 та 3498-96 на засоби мовного телебачення і радіомовлення; невідповідність окремих основних параметрів і якісних показників каналів мовлення вимогам чинних нормативних документів; відсутність комплекту засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) для проведення обов’язкових регламентних робіт і вимірювань основних параметрів та якісних показників каналів мовлення; відсутність резервного обладнання; резервного електроживлення; основоположних державних нормативних документів з нормування і вимірювань основних параметрів, якісних показників каналів і трактів (ланок трактів) з галузі діяльності; ліцензій Національної комісії з питань регулювання зв’язку України на здійснення діяльності у галузі зв’язку; санітарних паспортів на передавальне обладнання; дозволу центру “Укрчастотнагляд” на експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення, дозволу органів виконавчої влади на будівництво, обслуговування та експлуатацію мережі кабельного телебачення.
На жаль, у країні не створено цілісної системи контролю дотримання телерадіоорганізаціями державних стандартів технічної якості мовлення. Законодавством визначено лише наглядові функції Національної ради щодо дотримання стандартів та норм технічної якості. Можливості технічного моніторингу обмежені структурними, технічними і фінансовими факторами. Здійснюється лише документальний контроль за результатами перевірок, які проводяться організаціями, уповноваженими Національною радою, що не дає змоги оперативно приймати рішення щодо дотримання вимог державних стандартів і технічних параметрів мовлення телерадіоорганізаціями України.
Негативною тенденцією є також штучне стримування впровадження нових технологій телерадіомовлення. Відсутність уточненої Національної таблиці радіочастот, Плану використання радіочастотного ресурсу України та низька пропускна спроможність Українського державного центру радіочастот стримують впровадження як аналогових, так і сучасних цифрових технологій, а також технологій типу “Телевізійне село”, МІТРІС, MMDS та інших.
Новим також є звернення телерадіоорганізацій щодо впровадження систем розповсюдження телерадіопрограм інтернет-засобами.
З метою прискорення впровадження цифрового радіомовлення Національною радою України було організовано міжвідомчу робочу групу, до складу якої запрошено представників НКРЗ. Міністерства транспорту та зв’язку України (Державного комітету транспорту і зв’язку України), ДП “Укрчастотнагляд”, Концерну РРТ. За результатами роботи міжвідомчої групи розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України “Про впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні” та подано пропозиції до Верховної Ради України щодо внесення відповідних змін до чинного законодавства України. У грудні 2005 р. прийнято рішення про оголошення конкурсу на кращий проект експериментального цифрового мовлення в м. Києві.
Національна рада також приділяє увагу упорядкуванню стосунків ТРО з операторами телекомунікацій з метою забезпечення повної сплати за користування радіочастотним ресурсом операторами телекомунікацій, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограм [27; 95; 105; 114; 136].
(2 votes, average: 4,50 out of 5)