Гроші та кредит – Алєксєєв I. В. – 9.3. Інструментарій фондового ринку

Державні (муніципальні) цінні папери (ДЦП) – це боргові зобов’язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів.

Основні цілі випуску державних цінних паперів:

– фінансування поточного бюджетного дефіциту (з метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери);

– регулювання грошової маси в обігу (випуск державних ЦП є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов’язань означає збільшення грошової маси);

– касове виконання державного бюджету (передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами і видатками);

– згладжування нерівномірного надходження податкових платежів (у деяких випадках розрив між доходами і видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів, а випуск державних ЦП може усунути цю причину);

– забезпечення комерційних банків ліквідними активами (розміщуючи свої активи у державні цінні папери, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар).

Існує кілька способів первинного розміщення державних цінних паперів:

– аукціон;

– відкритий продаж (цінні папери продають усім, хто бажає);

– індивідуальне розміщення (продаж державних цінних паперів окремим інституціональним інвесторам або приватним особам).

Муніципальні цінні папери (МЦП) випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов’язаних з об’єктами громадського користування.

Характерні особливості муніципальних цінних паперів:

– за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним ЦП, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;

– за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

– здебільшого мають неринковий характер;

– доходи на такі цінні папери, зазвичай, не оподатковуються;

– можуть бути іменними і на пред’явника;

– під час випуску може передбачатися право дострокового погашення їх емітентом.

За типом забезпечення МЦП класифікуються:

– облігації під загальне зобов’язання (це незабезпечені боргові зобов’язання, тобто заставних зобов’язань емітент на себе не бере; випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів);

– облігації під дохід від проекту (погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено);

– облігації під конкретний податок (гарантією виконання зобов’язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку);

– облігації під заставу нерухомості (забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності).

Українські державні та місцеві цінні папери

Основними видами вітчизняних ДЦП є:

– облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);

– казначейські зобов’язання (векселі);

– депозитні сертифікати НБУ;

– приватизаційні папери;

– цінні папери, що розміщуються за кордоном.

ОВДП – цінні папери, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов’язання держави відшкодувати власникові номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше непередбачено умовами випуску).

ОВДП емітуються з початку 1995 р. Первинне розміщення відбувається на УМВБ. Обов’язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральний агент – НБУ. Спосіб розміщення облігацій – з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій – дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснювати іноземні інвестори через уповноважені українські банки.

Казначейські зобов’язання України – вид цінних паперів на пред’явника, які розміщуються серед населення, засвідчують внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Казначейські зобов’язання є:

– довгострокові – від 5 до 10 років (КМУ);

– середньострокові – від року до 5 років (КМУ);

– короткострокові – до року (Мінфін України).

Казначейські зобов’язання можуть мати форму векселів. Згідно з Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”, вексель – ЦП, що підтверджує безумовне зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власникові векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.

Депозитний сертифікат НБУ – це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і процентної плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Приватизаційні папери – вид державних цінних паперів, що підтверджують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Серед державних цінних паперів, розміщених за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред’явника, і кошти, отримані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.

Згідно зі Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”, акція – цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді AT і членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку в вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації AT.

Акції класифікуються за такими критеріями:

– місце розміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному ринках);

– форма розпорядження (акції на пред’явника й іменні);

– права власника (акції прості та привілейовані);

– вигляд (акції у документарній і бездокументарній формах).

На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції й американські депозитні свідоцтва.

В іменній акції зазначається ім’я власника – лише він є акціонером і користується відповідними правами.

Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред’явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

Прості акції не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються з розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна AT за його ліквідації, але не дають власникові права голосу.

Бездокументарна форма випуску акцій – це запис у комп’ютері (обліковий запис), що підтверджує права власності на ЦП.

У США, Канаді, Англії та деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:

– кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції);

– не кумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату);

– привілейовані акції з часткою участі (дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції перевищують цю суму);

– конвертовані (можуть бути обміняні на певну кількість простих акцій);

– привілейовані акції зі ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);

– ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);

– підпорядковані (деякі AT випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу).

В Україні можуть випускатися такі види акцій:

– іменні прості;

– іменні привілейовані;

– на пред’явника прості;

– на пред’явника привілейовані.

До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди, назва AT, рік виплати дивідендів.

На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.

До боргових ЦП суб’єктів господарювання належать:

– облігації підприємств (організацій);

– депозитні й ощадні сертифікати;

– векселі.

Облігації підприємств – це вид боргових цінних паперів, що слугують цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов’язання перед власниками облігацій про їх викуп в обумовлений термін і виплату доходу.

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред’явника, а за формою випуску – на купонні (мають купони, за якими виплачуються проценти) і безкупонні.

За строком обігу облігації є:

– короткострокові (до року);

– середньострокові (від 1 до б років);

– довгострокові (понад 5 років);

– вічні (не передбачають остаточного погашення).

За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власникові облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути: нестача фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).

За способом виплати доходу облігації класифікуються на:

– процентні облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого процента);

– безпроцентні облігації (не передбачають виплати процента);

– кумулятивні (процент є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника);

– облігації з “плаваючим курсом” (дохідність змінюється залежно від існуючих процентних ставок, але має встановлений мінімум);

– двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній валюті, а погашення – в іншій);

– облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів).

Залежно від місця обігу облігації є внутрішні та міжнародні (євроноти – короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації – випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).

Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

Депозитні й ощадні сертифікати банків – це письмові свідоцтва комерційних і ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів і процентів на них. Різниця між депозитними й ощадними сертифікатами полягає в тому, що перші призначені для юридичних осіб, другі – для громадян (США, Росія).

Українське законодавство не робить різниці між депозитними й ощадними сертифікатами. Згідно з Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”, ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів на нього.

Ощадні сертифікати є строкові або до запитання, іменні та на пред’явника.

Вексель, як уже зазначалося, підтверджує забезпечене зобов’язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником – простий вексель, а також боржником чи іншою особою – переказний вексель.

На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу – за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:

– виступати як засіб кредитування;

– прискорювати розрахунки між суб’єктами господарювання;

– слугувати інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

– замінювати низку бартерних операцій.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 р., до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

Векселі випускаються на спеціальних бланках, котрі векселедавці купують у НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.

До похідних ЦП належать:

– інвестиційні сертифікати;

– варанти;

– опціони;

– ф’ючерси;

– форварди.

Інвестиційний сертифікат – ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу в вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред’явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.

Варант – ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (впродовж установленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику змогу отримати дохід за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій та облігацій.

Опціон – стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов’язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф’ючерс – стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов’язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу в визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Емітентом ф’ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата чи розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф’ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф’ючерсного контракту від його виконання лише за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф’ючерсного контракту на продаж цього контракту впродовж строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф’ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП і фондового ринку.

Форвардний валютний контракт – це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів і процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов’язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум місяць від дати укладання угоди).

Мета форвардних валютних контрактів – здійснення хеджування зміни депозитних ставок, або мінімізація ризиків від зміни курсу валют. Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом і ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) на дату розрахунків за цим контрактом.

Сурогати ЦП – фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.

Свідоцтва про депонування акцій з’явилися на українському ринку в 1993-1994 pp. як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв – обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.

Білети – дають право на володіння часткою акцій.

Житлові сертифікати – боргові зобов’язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте розвиток фондового ринку XIX-XX cm.

2. Як розвивається фондовий ринок в Україні?

3. У чому полягає суть фондового ринку?

4. Проаналізуйте сектори фондового ринку за способами розміщення цінних паперів.

5. Назвіть принципи функціонування фондового ринку.

6. У чому суть регулювання обігу цінних паперів?

7. Розкажіть про державно-правове регулювання фондового ринку.

8. Які Ви знаєте основні законодавчі акти, що регулюють фондовий ринок в Україні?

9. Назвіть завдання і функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

10. Охарактеризуйте регулювання фондового ринку через непряме втручання держави у ринок.

11. Які основні риси та функції саморегулювання фондового ринку?

12. Які завдання і функції учасників саморегулювальних організацій фондового ринку?

13. У чому суть технічного інвестиційного аналізу? Лінійного графіка ціни закриття? Біржового графіка? “Японського свічника”? Точкової діаграми?

14. Охарактеризуйте фондові індекси залежно від виду ринку, що оцінюється, від виду цінних паперів, що оцінюються, і від способу розрахунку індексів.

15. Назвіть етапи процесу первинного розміщення цінних паперів.

16. У чому зміст поняття “андерайтинг”?

17. Розкажіть про відкрите та закрите розміщення цінних паперів.

18. Проаналізуйте складові статуту та правила фондової біржі.

19. Які-функції клірингового банку?

20. У чому сутність лістингу та делістингу?

21. Яке призначення брокерської контори фондової біржі?

22. Охарактеризуйте методи “простого аукціону” та “подвійного аукціону”.

23. Які Ви знаєте види операцій на фондових біржах?

24. Проаналізуйте функції та завдання брокерів і дилерів.

25. Розкажіть про організацію позабіржовогоринку цінних паперів.

Тести

1. Батьківщиною фондової біржі вважається:

А) порт Амстердам;

Б) порт в Англії;

В) порт Антверпен;

Г) Нідерланди;

Г) Голландія.

2. Одну з перших у світі фондових бірж було створено:

А) на початку XVI ст.;

Б) на початку XVII ст.;

В) на початку XVIII ст.;

Г) наприкінці XVI ст.; г) наприкінці XVII ст.

3. Нью-йоркську фондову біржу було створено:

А) у 1531 p.;

Б) у 1869 p.;

В) у 1817 p.;

Г) у 1873 p.;

Г) у 1895 р.

4. Початок фондового ринку в Україні датується:

А) XVIII ст.;

Б) XVII ст.;

В) XVI ст.;

Г) XIX ст.

5. На новій фондовій біржі приймаються акції корпорацій обсягом не менше:

А) 5 %;

Б) 10 %;

В) 15 %;

Г) 25 %;

Г) 35 %;

Та стажу бездоганної роботи корпорацій не менше:

А) 5 років;

Б) 4 років;

В) 3 років;

Г) 2 років;

Г) року.

6. На позасписковому біржовому ринку обслуговуються компанії зі стажем роботи’.

А) 5 років;

Б) 4 роки;

В) 3 роки;

Г) 2 роки;

Г) року;

Та обсягом продажу своїх акцій на біржі не менше:

А) 35 %;

Б) 25 %;

В) 15 %;

Г) 10 %;

Г) 5 %.

7. “Ведмежий ринок” розрахований на суб’єктів:

А) що купують з розрахунком на зниження цін;

Б) що купують з розрахунком на підвищення цін;

В) що продають з розрахунком подальшого зниження цін;

Г) що продають з розрахунком подальшого підвищення цін.

8. “Бичачий ринок” розрахований на суб’єктів:

А) що продають з розрахунком подальшого зниження цін;

Б) що продають з розрахунком подальшого підвищення цін;

В) що купують з розрахунком на підвищення цін;

Г) що купують з розрахунком на зниження цін.

9. До споживачів фондового ринку належать:

А) органи місцевої влади;

Б) домашні господарства;

В) органи центральної влади;

Г) підприємства;

Г) інституціональні інвестори.

10. До постачальників фондового ринку належать:

А) домашні господарства;

Б) органи влади;

В) органи самоврядування;

Г) підприємства;

Г) інституціональні інвестори.

11. До учасників, котрі обслуговують фондовий ринок, належать:

А) аудиторські фірми;

Б) органи влади;

В) консалтингові фірми;

Г) портфельні інвестори;

Г) домашні господарства.

12. До органів, які регулюють діяльність учасників фондового ринку, належать:

А) органи влади;

Б) органи самоврядування;

В) аудиторські фірми;

Г) фондова біржа;

Г) консалтингові фірми.

13. Система правового регулювання фондового ринку охоплює:

А) законодавчі та підзаконні акти;

Б) етику фондового ринку;

В) органи, які обслуговують ринок;

Г) органи, які регулюють ринок;

Г) традиції та звичаї;

14. Міжнародне правове регулювання фондового ринку здійснюється:

А) у системі окремих міжнародних договорів;

Б) у системі Європейського Союзу;

В) у системі Світового банку;

Г) у системі Міжнародної організації комісій з цінних паперів.

Г) у системі Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

15. Елементами державного регулювання фондового ринку є:

А) непряме втручання держави у фондовий ринок;

Б) державні нормативні й законодавчі акти;

В) органи прямого державного втручання у фондовий ринок;

Г) етика фондового ринку;

Г) звичаї та традиції;

16. Регулювання діяльності фондового ринку здійснюється такими гілками влади:

А) виконавчою;

Б) місцевою;

В) центральною;

Г) законодавчою;

Г) судовою.

17. Вимоги, які висуваються перед саморегулюванням фондового ринку:

А) конкретність;

Б) концептуальність;

В) раціональність;

Г) обгрунтованість;

Г) обачність;

Д) послідовність.

18. До саморегулювальних організацій належать:

А) об’єднання підприємств і домашніх господарств;

Б) об’єднання дилерів і брокерів;

В) фондова біржа;

Г) національний депозитарій;

Г) об’єднання банківських установ;

Д) об’єднання інвестиційних фондів.

19. Характерні ознаки саморегулювальних організацій фондового ринку:

А) захист інтересів держави;

Б) забезпечення регулювальних функцій;

В) добровільність об’єднання;

Г) захист інтересів членів організації;

Г) наявність різноманітних видів діяльності.

20. Виконавчим органом, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку в Україні, є:

А) Національний депозитарій України;

Б) Міністерство фінансів;

В) Державна комісія з фондового ринку;

Г) Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;

Г) Національний банк України.

Задачі

Задача № 1

Бета компанії становить 1,5. Дохідність ринкового портфеля акцій за Доу-Джонсом – 16 %, державні облігації дають 8 %, щорічний приріст дивідендів компанії становив 3,5 % і в наступному році інвеститори сподіваються отримати дивіденд 45 грн на акцію. Визначте за цими даними поточну ціну акції.

Задача № 2

Визначте коефіцієнт платіжності акціонерного товариства, якщо дивідендна віддача акції 66, а коефіцієнт “ціна – дохід” дорівнює 0,52.

Задача № З

Скільки Ви заплатите за облігацію, яку випущено на чотири роки з номінальною вартістю 8000 грн, купонною ставкою 9 % і сплатою процентів щопівроку? Припустіть, що на цей період схожі облігації дисконтуються під 12 %.

Задача № 4

Знайдіть коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій, коли відомо, що акціонерне товариство емітувало 16 480 привілейованих акцій, а його чисті активи – 4120 грн.

Задача № 5

Скільки б Ви заплатили за привілейовану акцію зі щорічним дивідендом 0,23 грн? На ринку схожі акції дисконтуються під 23%.

Задача № 6

Знайдіть коефіцієнт ліквідності акцій, якщо підприємство емітувало 790 000 акцій, загальний обсяг пропозицій акцій – 835 000 шт., ринкова вартість акції 0,2 грн, а коефіцієнт обігу акцій – 4.

Задача № 7

Доходи та дивіденди на звичайні акції компанії щорічно зростали на 7 %. Найближчими роками сподіваються зберегти ці темпи приросту. Останні щорічні дивіденди становили 2,50 грн на акцію. Визначте вартість звичайної акції компанії, якщо необхідна ставка доходу дорівнює 20 %.

Задача № 8

Визначте коефіцієнт “пропозиції – попиту” корпорації, якщо відомо, що ціна пропозиції акцій дорівнює 1,13 грн за акцію, а ціна попиту на акції – 0,7 грн за акцію.

Задача № 9

За допомогою МОКА та наведених даних визначте вартість акції компанії, якщо останні щорічні дивіденди, які сплачувала компанія на акцію, були 800 грн; постійний щорічний приріст становить 3,02 %; бета компанії – 2,05; ставка доходу на ринковий портфель – 13 %; ставка доходу на державні облігації – 10 %.

Задача № 10

Визначте дивідендну віддачу акції, якщо коефіцієнт “ціна – дохід” дорівнює 0,8, розмір нарахованого дивіденду становить 608 грн, а прибуток на одну акцію – 10 грн.

Задача № 11

Компанія випустила шестирічну облігацію з номінальною вартістю 500 грн і з купонною ставкою 5 %. Інтереси сплачуються щорічно, дисконтна ставка для подібних облігацій на ринку – 8 %. Визначте вартість облігації.

Задача № 12

Визначте віддачу акціонерного капіталу, якщо відомо, що підприємством було випущено 500 000 акцій, ринкова вартість однієї акції становить 0,01 грн. Чистий прибуток підприємства дорівнює 50 000 грн, а проценти, сплачені за користуванням позичковими коштами, – 4000 грн.

Задача № 13

Компанія випускає привілейовані акції; річний дивіденд на акцію – 0,8 грн, дисконтна ставка подібних акцій на ринку – 8 %. Визначте ціну акції.

Задача № 14

Визначте розмір страхового (резервного) фонду, якщо ринкова вартість однієї акції дорівнює 0,02 грн, а балансова – 0,01 грн. Капіталізована вартість акцій дорівнює 60 000 грн, а балансова вартість акціонерного капіталу – 27 000 грн.

Задача № 15

Компанія сплачує річний дивіденд 60 грн на акцію, приросту майбутніх дивідендів не сподівається, а необхідна ставка доходу від акцій 36 %. Яка має бути ціна звичайних акцій?

Задача № 16

Визначте співвідношення ринкової і балансової вартості акцій підприємства, якщо балансова вартість акціонерного капіталу дорівнює 159 000 грн, капіталізована вартість акцій – 692 000 грн, а резервний фонд становить 31 000 грн.

Задача № 17

Востаннє компанія сплатила на кожну акцію дивіденд 215 грн. Компанія сподівається, що її дивіденди щорічно будуть зростати на 0,5 %. Визначте ціну акції, якщо необхідну ставку доходу взяти 8 %.

Задача № 18

Визначте прибуток на акцію, якщо компанія випустила 2000 акцій, віддача акціонерного капіталу дорівнює 6, а капіталізована вартість акцій – 26 000 грн.

Задача № 19

У минулому році компанія сплатила річний дивіденд на акцію 300 грн. Упродовж наступних трьох років щорічний приріст дивідендів становитиме 10 %, а потім нормалізується і становитиме 9 %. Визначте сьогоднішню ціну звичайної акції, якщо за необхідну ставку доходу взяти 12 %.

Задача № 20

Знайдіть конверсійну премію при конвертації облігацій в акції, коли ринкова вартість акції на момент випуску конвертованої облігації дорівнює 1400 грн, номінальна вартість конвертованої облігації – 1000 грн, коефіцієнт конверсії – 0,78.

Задача № 21

Визначте номінальну вартість облігації, якщо ринкова вартість облігації дорівнює 500 грн, норма процента – 10 %, а прямий дохід на облігацію – 0,05 грн.

Теми рефератів

1. Розвиток фондового ринку на початку XIX ст.

2. Розвиток фондового ринку наприкінці XIX cm.

3. Розвиток фондового ринку на початку XX ст.

4. Характеристика секторів фондового ринку.

5. Сутність регулювання обігу цінних паперів.

6. Завдання і функції саморегулювальних організацій фондового ринку.

7. Характеристика фондових індексів.

8. Сутність фондової біржі.

9. Функції клірингового банку.

10. Сутність лістингу.

11. Призначення брокерської контори фондової біржі.

12. Метод “простого аукціону”.

13. Метод “подвійного аукціону”.

14. Види операцій на фондових біржах.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – Ст. 85, 95, 96, 97, 98, 116, 119.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. // Вісник НБУ. – 2000. – № 12. – С. 5.

3. Алєксєєв І. В., Колісник М. К., Вівчар О. Й. та ін. Гроші та кредит: Навч. посіб. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2004. – 168 с.

4. Алєксєєв І. В” Колісник М. К., Панкевич Л. В. та ін. Теорія фінансів. – Л.: ПЛІТ, 2001. – 359 с.

5. Базилевич В. Д., Базилевич К С. Страхова справа. – К.: Знання, 1997. – 147 с.

6. Банківська енциклопедія / М. І. Савлук, А. М. Поддерьогін, А. А. Пересада та ін.; За ред. А. М. Мороза. – К.: Ельтон, 1993. – 327 с.

7. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.

8. Бондарев Б. В., Шурко И. Л. Финансовая математика. – Донецк: Кассиопея, 1998. – 163 с.

9. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 243 с.

10. Верхоглядова Я. Ь Фінансовий аналіз суб’єктів господарської діяльності промислових підприємств. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – 203 с.

11. Гальчинський А. Г. Теорія грошей: Навч. посіб. – К.: Основи, 1998. – 415 с.

12. Грабовецький B. C. Економічне прогнозування і планування: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ-ри, 2003. – 188 с.

13. Гриньова В. М” Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424 с.

14. Гроші і кредит / За ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2004. – 158 с.

15. Деньги, кредит, банки: Справочн. пособ. / Г. І. Кравцова, Б. С. Войтешенко, Е. І. Кравцов и др.; Под общ. ред. Г. I. Кравцовой. – Минск: Меркавання, 1994. – 270 с.

16. Долан Э. Дж, Кемпбел Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – Ленинград, 1991. – 448 с.

17. Єріна А. М., Пальян З. О. Теорія статистики: Практикум. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1997. – 325 с.

18. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. – 170 с.

19. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: Знання, 2000. – 335 с.

20. Ковалева А. М. Лапуста М. Г., Скамай Л. Г. Фи-нансы фирмы: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 416с.

21. Колісник М. К., Маслак О. О., Романів Є. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – Л.: Вид-во Нац. унту “Львівська політехніка” , 2004. – 192 с.

22. Колісник М. К. Облік банківських операцій: Навч. посіб. – Л.: ШИТ, 2001. – 220 с.

23. Костирко Л. А. Стратегія фінансово-економічної діяльності господарюючого суб’єкта: методологія і організація. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. Даля, 2002. – 560 с.

24. Костіна Н. І., Алєксєєв А. А., Мельник П. В. Моделювання фінансів. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 224 с.

25. Коцовська P., Ричаківська В., Табачук Г. та ін. Операції комерційних банків. – Л.: ЛБІ НБУ, 2001. – 516 с.

26. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 205 с.

27. Лапішко М. Л. Основи фінансово-статитичного аналізу економічних процесів. – Л.: Світ, 1995. – 328с.

28. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. – К.: Хагард-Демос, 1993. – 785 с.

29. Мендрул О. Г., Павленко І. А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.

30. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 702 с.

31. Мозговий О. М. Фондовий ринок України. – К.: Фенікс, 1997. – 316 с.

32. Нікбахт Е., Гроппелі А. Фінанси. – К.: Основи, 1993. – 383 с.

33. Основи банківської справи / За ред. А. М. Мороза. – К.: Лібра, 1994. – 330 с.

34. Основы внешнеэкономических знаний: Словарь-справочник / С. Н. Долгов, В. В. Васильев, С. П. Гончарова и др. – М.: Высш. шк., 1990. – 432 с.

35. Основи економічної теорії / За ред. проф. С. В. Мочерного. – Тернопіль: Тарнекс; Світ, 1993. – 688 с.

36. Партии Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – Л.: ЛБІ НБУ, 2003. – 265 с.

37. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.

38. Примостка Л. О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи і моделі. – К.: КНЕУ, 2002. – 313 с.

39. Сабанти Б. М. Теория финансов: Учеб. пособ. – М.: Менеджер, 1998. – 267 с.

40. Савлук М. І., Сивульський М. І., Зулаєва В, Г. та ін. Гроші та кредит. – К.: Либідь, 1992. – 331 с.

41. Словник-довідник підприємця: Ринок: економіка, маркетинг, фінанси, закони. – Херсон, 1993. – 127с.

42. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – 775 с.

43. Финансово-кредитный словарь. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 564 с.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)