Гроші та кредит – Алєксєєв I. В. – 1.4. Вартість грошей
Гроші – це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента. Будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, вони розглядаються як знаки вартості монетарного товару. Розмінні паперові гроші, котрі не мали власної внутрішньої вартості, представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державного масштабу цін вагової частки золота. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Унаслідок цього вони функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою; їх вартість формується під впливом ринкових сил стихійно.
Ознаки економічної корисності грошей:
– маючи абсолютну ліквідність, гроші можуть обмінюватись на інший товар;
– гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання в такій формі потребує мінімуму затрат;
– гроші мають унікальну властивість – забезпечення зв’язку сучасного та майбутнього.
Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.
Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано, як їх купівельна спроможність, їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін:
Вартість грошей може визначатися одним з показників:
– на основі індексу роздрібних цін;
– на основі індексу оптових цін;
– через дефлятор ВНП (порівняння номінальної та реальної величини ВНП).
Відносна вартість грошей у функції накопичення, що використовується у формі фінансових активів (акції, облігації, інші цінні папери), визначається нормою процента, яка є платою за зберігання грошей саме в одній із форм.
1.5. Функції грошей
В економічній літературі з теорії грошових відносин вихідною і центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості, адже саме вона постачає товарній масі необхідний матеріал для виразу її вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри
Вартості, з іншого – виявляє себе в ціні товару лише на основі цієї функції. Міра вартості – грошова одиниця” яка використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товарів. Ціна залежить, з одного боку, від вартості товарів, а з іншого – від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товарів може залишатись незмінною, однак у випадку, коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть, отже, йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують свою функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін – суто технічна функція, тобто рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов’язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць.
Гроші виконують функцію обігу, отже, є особливим товаром, який можна обміняти на інший товар, і навпаки.
Кількість грошей, потрібних в обігу (М) для виконання ними функції засобу обігу, визначається самою ціною товарів і послуг, що підлягають реалізації впродовж певного періоду часу:
Де РІ – ціна і-го товару; QI – кількість i-го товару.
Кожна грошова одиниця в процесі обігу використовується не лише раз. Звідси, суму цін товарів необхідно поділити на величину V – середнє число обігу кожної купюри:
Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно швидкості обігу грошей.
Особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит, з відтермінуванням оплати, відображає функція засобу платежу. В цьому випадку засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені в грошах зобов’язання. На використанні функції засобу платежу грунтуються такі грошові платежі:
– платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари і послуги;
– оплата праці;
– податки;
– видача та погашення банківських позик;
– розрахунки, пов’язані зі страхуванням, адміністративно-судовими зобов’язаннями та ін.
Накопичення вартості в розпорядженні юридичних і фізичних осіб у процесі розвитку товарного виробництва обслуговує функція засобу накопичення грошей. Формування накопичень збережень зумовлює певні витрати їх власників. У період інфляції готівковий обіг зростає до 30 і більше відсотків, а функція засобу накопичення різко скорочується, бо це призводить до втрати від знецінення грошей. Відповідно до цього змінюється структура грошового обігу, який виконується різними функціями грошей.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)