Фінансовий менеджмент – Крамаренко Г. О. – Методи фінансового контролю
У процесі контролю фінансово-господарської діяльності підприємства виявляються окремі недоліки і накреслюються заходи для усунення цих порушень.
Обстеження передбачає загальний огляд фінансово-економічних показників досліджуваного об’єкта для визначення його поточного фінансового стану і можливих перспектив розвитку.
Нагляд здійснюється контролюючими органами за суб’єктами господарювання, що одержали ліцензію на різні види фінансової діяльності, і передбачає дотримання ними встановлених правил і нормативів.
Аналіз фінансового стану – це оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства, виявлення причин тих або інших результатів діяльності і на цій основі обгрунтування шляхів та чинників поліпшення фінансового становища. Фінансовий аналіз здійснюється як самими підприємствами, так і зовнішніми органами контролю – банками, фінансовими, аудиторськими фірмами.
Спостереження (моніторинг) – постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінансового стану підприємства-клієнта. Неефективне використання отриманої позички і зниження ліквідності може призвести до жорсткості умов кредитування, вимоги дострокового повернення позички.
Ревізія – це комплексний всеосяжний метод подальшого фінансового контролю. Вона являє собою детальне вивчення, глибоку перевірку, аналіз усіх сторін і ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства.
Залежно від порядку призначення ревізії і перевірки поділяються на планові і позапланові. Органи державного фінансового контролю здійснюють свою роботу за планами. Плани складаються з урахуванням встановленої за законом періодичності перевірок і ревізій. У планах визначаються об’єкти контролю, тема перевірки або ревізії, термін початку і закінчення, кількість виконавців та їх склад тощо.
Відповідно до кола охоплюваних питань і операцій ревізії і перевірки можуть бути:
– повні і часткові;
– комплексні і тематичні;
– планові і позапланові.
За методом вивчення документів ревізії і перевірки підрозділяються на суцільні і вибіркові.
За організаційними формами ревізії і перевірки можуть бути: індивідуальними, тобто здійснювані одним перевіряючим; бригадними, тобто здійснювані декількома перевіряючими; комплексними, тобто бригадні ревізії із залученням спеціалістів (інженерів, бухгалтерів, фінансистів та ін.).
Кожна перевірка і ревізія мають бути старанно підготовлені, тому що від цього залежить їхня якість. Для цього: вивчаються необхідні закони, постанови, інструкції, накази, розпорядження; провадиться ознайомлення з матеріалами минулих перевірок і ревізій, результатами усунення виявлених порушень; вивчаються критичні матеріали органів інформації, особливості виробничої діяльності і т. д.
За матеріалами підготовчої роботи складається програма ревізії або перевірки. Робочий план – це деталізована програма, де на основі значних питань, що підлягають ревізії або перевірці, визначаються окремі проблеми, накреслюються шляхи і методи їх здійснення, вносяться різні доповнення, потреба в яких виникла в процесі ревізії або перевірки.
Весь процес здійснення ревізії або перевірки складається з декількох етапів: пред’явлення повноважень; проведення організаційної наради з відповідальними працівниками підконтрольного об’єкта; проведення інвентаризації; особисте ознайомлення з підконтрольним об’єктом, технологією його діяльності; попередній аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства; безпосередньо документальна ревізія або перевірка; систематизація матеріалів ревізії або перевірки; складання акта або довідки; реалізація матеріалів ревізії або перевірки; перевірка усунення виявлених недоліків.
Здійснюючи ревізію або перевірку, важливо правильно обрати метод вивчення документів. Розрізняють хронологічний і систематизований методи перегляду документів. Хронологічний метод – це вивчення документів без їх попереднього групування в тій послідовності, в якій вони відбувалися. Такий метод прийнятий при вивченні документів невеликих об’єктів контролю і зовсім не придатний на великих об’єктах, тому що не дозволяє приділити увагу всім фінансово-господарським операціям. Тому, здійснюючи ревізію або перевірку на великих об’єктах, документи вивчають за певною системою, тобто за окремими операціями. Наприклад, перевіряються всі документи, пов’язані з одержанням грошей у касі і виплатою їх, або перевіряються всі документи, пов’язані з одержанням і списанням будь-яких матеріалів тощо. Такий метод вивчення називається систематизованим.
Для виявлення порушень у фінансово-господарській діяльності підприємства є декілька методів встановлення достовірності і правильності операцій: формальний; фактичної перевірки; зустрічної перевірки; кореспондуючий; нормативно-аналітичний; метод вивчення законності фінансово-господарських операцій.
Формальний метод – це контроль правильності оформлення документа (чи дотримується встановлена форма; наявність підписів та їх достовірність; наявність печаток, штампів; чи заповнені всі реквізити; наявність виправлень, підчищень; правильність підсумків тощо).
Метод фактично/перевірки полягає в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і коштів з метою встановлення їх цілісності.
Нормативно-аналітичний метод полягає: в хіміко-технологічному аналізі продукції, що випускається; контролі виробленої продукції; контрольних вимірюваннях; перевірці фактично виконаних робіт, витраченого часу; перевірці дотримання встановлених норм та нормативів і т. д.
Метод зустрічної перевірки являє собою встановлення достовірності тієї або іншої фінансово-господарської операції на об’єкті, що перевіряється, через його партнерів, клієнтів, які беруть участь у здійсненні цієї операції. Це необхідно для перевірки реальності проведення фінансово-господарської операції, що зазначається в документах.
Кореспондуючий метод являє собою зіставлення однієї й тієї операції, відображеної в різних документах і різних підрозділах контрольного об’єкта, частинами або повністю. Якщо в результаті такого зіставлення не виходить та сама цифра, це означає, що в документах прихована незаконна операція, розкрадання, приписка тощо.
Метод вивчення законності фінансово-господарської операції полягає в установленні відповідності зробленої операції чинним законам. Це пов’язано з тим, що нерідко фінансово-господарська операція після застосування всіх попередніх методів перевірки може виглядати достовірною і правильною, будучи незаконною.
Впровадження в обліковий процес сучасної обчислювальної техніки вносить істотні зміни в організацію і методику фінансового контролю. Механізація й автоматизація опрацювання фінансово-економічної інформації розширює коло ревізійних завдань і одночасно значно знижує технічну трудомісткість ревізій і перевірок.
Насамперед необхідно ретельно вивчити прийнятий на об’єкті, що перевіряється, проект механізації й автоматизації обліку, його застосування, достовірність вхідної інформації і вихідних документів. Необхідно вивчити якість такого проекту і передбаченої ним системи контролю, виявлення і виправлення помилок, що виникають при перевірці вихідної інформації, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, звітних показників. Треба також установити, наскільки ефективна застосовувана система поточного контролю на основних стадіях опрацювання облікової інформації: при прийманні і реєстрації первинної документації; математичному опрацюванні документів; створенні машинних носіїв інформації тощо.
Важливе значення має вивчення застосовуваної на об’єкті системи кодів, їх правильність. Установлюється, чи не допускається кодування документів самими матеріально-відповідальними особами.
Разом з тим перевіряючий не може обмежитися тільки перевіркою технічної постановки завдань та їх розв’язання. Як і при ручній техніці ведення обліку, вивчення первинних документів залишається основним способом виявлення різних порушень фінансово-господарської діяльності підконтрольних об’єктів.
Результативність ревізії або перевірки значною мірою залежить від якості складеного акта. Складання акта починається задовго до написання самого тексту. Різноманітність і численність питань, з якими перевіряючий має справу в процесі своєї діяльності, зобов’язує його із самого початку ревізії добирати і систематизувати матеріал відповідно до розділів і питань програми і робочого плану.
На основі систематизованого матеріалу складається акт. Акт ревізії (довідка) – це не просто перелік допущених порушень фінансово-господарської діяльності, це документ, який має послужити підставою для правильних висновків про якість, законність, доцільності роботи об’єкта, що перевіряється, і на базі цього для вироблення реальних пропозицій, рекомендацій, розпоряджень з метою усунення виявлених порушень, вжиття заходів до винних осіб. У зв’язку з цим до акта ревізії (довідки) ставиться ряд вимог.
По-перше, акт ревізії повинен містити системний виклад виявлених порушень на підставі конкретних фактів і документів. При цьому обов’язково треба вказувати повне найменування нормативного документа, положення якого були порушені. У необхідних випадках записи в акті треба підкріплювати копіями (або оригіналами) документів, на підставі яких зроблено порушення або зловживання.
По-друге, складаючи акт, перевіряючий має заносити до нього тільки ті факти, з яких надалі може зробити висновки, пропозиції, рекомендації, вказівки. Не слід перевантажувати акт другорядними деталями, описом численних дрібних однотипних порушень. Все це краще зосередити в проміжному акті, довідці, відомості і докласти їх до основного акта ревізії, виклавши у ньому основну суть і загальні підсумки.
По-третє, при викладенні фактів перевіряючий повинен дотримуватися суворої об’єктивності, не вживати виразів, якими оперують органи слідства або прокуратури.
По-четверте, порушення, встановлені шляхом обстеження або аналізу, необхідно заносити в акт тільки після фактичної або документальної перевірки. Неприпустимо, коли в акт заносять недостатньо перевірені порушення, що надалі можуть бути спростовані.
Після написання акта його зміст узгоджують з особами, які будуть його підписувати. Після узгодження, уточнення, додаткової перевірки фактів, стосовно яких є заперечення, текст акта передається для друку. Надрукований акт підписує перевіряючий, керівник і головний бухгалтер ревізованого об’єкта. Один примірник акта видається керівнику об’єкта, що піддається перевірці, під підпис на першому примірнику. Після підписання акта починається реалізація матеріалів ревізії або перевірки. Вона полягає в прийнятті конкретних заходів для усунення виявлених недоліків. Ревізія (перевірка) вважається остаточно завершеною тільки після того, як усі виявлені порушення усунуто і винних покарано.
Перед державою постає завдання організації всебічного, системного, комплексного контролю, у тому числі фінансового. Це означає, що фінансовим контролем повинні бути охоплені всі суб’єкти господарювання і всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. Для реалізації поставленого завдання фінансовий контроль необхідно розвивати за такими напрямками:
– зміцнення державного контролю;
– розвиток незалежного аудиторського контролю;
– комп’ютеризація праці спеціалістів різних контролюючих органів;
– координація діяльності всіх органів контролю;
– детальна розробка методичної бази контролю з урахуванням особливостей об’єктів контролю (форм власності, видів діяльності).
(2 votes, average: 4,00 out of 5)