Фінансове право – Роль В. Ф. – 9.3. Правове регулювання податків з населення
Податки з населення (фізичних осіб) – це податок з доходів фізичних осіб, податок на промисел та ін.
Податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, що надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року.
Платниками податку є:
– резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
– нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.
Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, установлених законом.
Об’єкт оподаткування є різним у резидента та нерезидента.
Об’єктом оподаткування резидента є:
1) загальний місячний оподатковуваний дохід;
2) чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
4) іноземні доходи.
Об’єктом оподаткування нерезидента є:
1) загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
2) загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;
3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Ставки податку з доходів фізичних осіб відповідно до ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” є різними залежно від отримуваного доходу. Загальною є ставка податку, що становить 15 % від об’єкта оподаткування (в окремих випадках ставка податку може становити 5 % та 30 % від об’єкта оподаткування).
При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, де вартість виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.
При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:
К = 100 : (100 – Сп),
Де К – коефіцієнт;
Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
Вартість такого нарахування визначається, виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:
– податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;
– акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.
У такому ж порядку визначається об’єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт і не повернутих у встановлений строк.
Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом.
Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Розглянемо правові засади стягнення податку на промисел.
Податок на промисел – це податок, що сплачується за право займатися різними видами підприємницької діяльності, які дають дохід. Особливістю цього податку є те, що його застосування розповсюджується лише на торгівельну діяльність фізичних осіб, не зареєстрованих як суб’єкти підприємницької діяльності. Платниками податку на промисел є:
1) громадяни України;
2) іноземні громадяни та особи без громадянства (далі – громадяни), як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів (надалі – товари).
Порядок справляння податку регулюється Декретом КМУ “Про податок на промисел” від 17 березня 1993 року.
Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, – за місцем продажу товарів.
Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.
Ставка податку на промисел установлюється в розмірі 10 % від указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. В разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється. Порядок сплати та зарахування податку на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає. Мінімальний термін дії одноразового патенту – три, максимальний – сім календарних днів. Форма патенту встановлюється Головною державною податковою інспекцією України. Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту..
Необхідно розглянути обов’язки платників.
Громадяни, які продають товари, повинні пред’являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справ одноразові патенти.
У разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і зобов’язує громадян зареєструватися як суб’єкти підприємництва відповідно до чинного законодавства України.
Слід детально розглянути міру відповідальності платників.
На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій та їх заступниками накладаються адміністративні штрафи від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими особами державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справ. Виконавчі комітети міських, районних у місті рад народних депутатів, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації інформують населення про порядок продажу товарів за одноразовими патентами, визначають місця та створюють належні умови для його здійснення.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)