Фінансове право – Роль В. Ф. – 9.4. Податки, що сплачують юридичні та фізичні особи

Змішані податки, тобто ті, що сплачують і юридичні, і фізичні особи, – податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; земельний податок.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів Детально розглядається в Законі України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, нова редакція якого була прийнята ВРУ 6 грудня 2006 року. Податок є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є:

1) підприємства, установи й організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі – юридичні особи);

2) громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі – фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та (або) мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 Закону “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” є об’єктами оподаткування.

Об’єктами оподаткування є:

– трактори (колісні);

– автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, враховуючи водія;

– автомобілі легкові;

– автомобілі вантажні;

– автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);

– мотоцикли (включаючи мопеди) і велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 куб. см.;

– яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);

– човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), інші човни (крім спортивних).

Транспортні засоби, що не є об’єктами оподаткування:

– трактори на гусеничному ходу;

– мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об’ємом циліндра двигуна до 50 куб. см;

– тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги і пожежні;

– транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

– машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

– тільки яхти, судна парусні та човни спортивні.

Ставка податку залежить від терміну використання, об’єму циліндрів і потужності двигуна об’єкта оподаткування. її розмір визначений у ст. 3 Закону.

Податок з визначених Законом “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” власників наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб та місцем проживання фізичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і бюджету міста Севастополя.

Територіальні дорожні фонди 85 відсотків із суми цього податку спрямовують на фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг, а 15 відсотків – до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць у населених пунктах, що належать до комунальної власності та суміщаються з автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Податок з визначених Законом “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” власників водних транспортних засобів спрямовується до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів).

Від сплати податку звільняються:

А) підприємства автомобільного транспорту загального користування – щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності;

Б) навчальні заклади державної та комунальної форм власності, які фінансуються з відповідних бюджетів, стосовно транспортних засобів, за умови використання їх щодо статутної діяльності;

В) особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статтях 4-11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтях 6 і 8 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) – щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;

Г) особи, зазначені у пунктах 3 і 4 ст. 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндрів двигуна до 2 500 куб. см або одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю;

Д) на 50 відсотків – сільськогосподарські підприємства – товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;

Е) на 50 відсотків – громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 87 03), вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

Слід детально розглянути строки сплати податку. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

– фізичними особами – перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

– юридичними особами – щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією за строками сплати (кварталами), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається.

Фізичні особи – платники податку – зобов’язані пред’являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку як за попередній, так і за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, – відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Юридичні особи – платники податку зобов’язані пред’являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, платіжні доручення про сплату податку з написом (поміткою) установи банку про зарахування податку щодо наземних транспортних засобів до територіальних дорожніх фондів, а щодо водних транспортних засобів – до відповідних бюджетів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських).

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Слід детально розглянути порядок обчислення і сплати податку.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

Вирахування податку з власників наземних транспортних засобів проводиться виходячи з об’єму циліндрів або потужності двигуна коясного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів – виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у ст. 3 Закону “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Перерахунки юридичними особами розміру податку у зв’язку з перереєстрацією транспортних засобів, визначених Законом “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, протягом даного року не провадяться.

У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у ст. 3 Закону “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі встановленої суми. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов’язані сплатити податок не більш як за три попередніх роки.

Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередніх роки.

Крім податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, юридичні та фізичні особи сплачують земельний податок, який розглядається в Закон України “Про плату за землю” від 19 вересня 1996 року.

Плата за землю – це обов’язковий платіж, що справляється у вигляді земельного податку або орендної плати з юридичних і фізичних осіб.

Закон “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання конітів, які надійшли від плати за землю, відповідальність платників і контроль за правильністю обчислення та справляння земельного податку.

Отже, використання землі в Україні є платним. Плата за землю сплачується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному Законом “Про плату за землю”.

За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи і розвитку інфраструктури населених пунктів.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону “Про плату за землю”.

Зміни та доповнення до Закону “Про плату за землю” вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар.

Плата за землі сільськогосподарського призначення.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлюються у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень – 0,03. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Плата за землі населених пунктів.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначаються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій – десятій цієї статті та частині другій ст. 6 Закону “Про плату за землю”.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку визначаються у певних визначених законом розмірах.

Слід розглянути пільги щодо плати за землю.

Від земельного податку звільняються:

1) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;

2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

3) органи державної влади й органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України і Прикордонних військ України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, а також підприємства, установи й організації України, у складі яких є структурні підрозділи (філії, представництва), що надають санаторно-курортні та оздоровчі послуги дітям, громадські організації інвалідів України, підприємства й організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів складає протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу);

4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, які використовуються ними за цільовим призначенням;

5) зареєстровані релігійні і благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю;

6) установи, організації та підприємства, які віднесені до відання Національної академії наук України і галузевих академій наук.

Розрахунок та строки сплати земельного податку, використання коштів від плати за землю.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному Законом “Про плату за землю”, за формою, встановленою Головною державною податковою адміністрацією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

За нововідведеними земельними ділянками розрахунки розмірів податку подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, яка знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)