Фінансове право – Мацелик М. О. – 16.4. Правове регулювання податку на доходи фізичних осіб

Податок з доходів фізичних осіб регламентується Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2004 р.

Дохід – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у т. ч. цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Працедавець – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності (включаючи само-зайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов’язки зі сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання і сплати податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами.

Платниками податку є:

– резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

– нерезидент, що отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об’єктом оподаткування резидента є:

– загальний місячний оподатковуваний дохід;

– чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту звітного року;

– доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню під час їх виплати;

– іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний і річний оподатковуваний дохід із джерелом його походження з України.

Під час нарахування доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, діючим на момент одержання таких доходів.

Під час нарахування доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, котрий розраховується за такою формулою:

Вартість такого нарахування визначається на підставі звичайної ціни, збільшеної на суму:

– ПДВ, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником ПДВ;

– акцизного збору, якщо надається підакцизний товар. Під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати

Об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до ПФУ та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються такі доходи (не лише вони):

– доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

– доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної (промислової) власності;

– доходи у вигляді суми авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі – роялті);

– сума (вартість) подарунків у визначених законом межах;

– сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону;

– сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного забезпечення;

– частина доходів від операцій з майном;

– кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно з законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання;

– доходи, які становлять позитивну різницю між сумою внесених фізичною особою коштів до фонду фінансування будівництва та сумою коштів, виплачених особі з такого фонду у разі її відмови від участі у цьому фонді, за винятком випадків, коли фізична особа отримані з фонду фінансування будівництва кошти одночасно передала в управління тому самому управителю в той самий або інший фонд фінансування будівництва.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

– сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах);

– сума грошової допомоги, яка надається згідно з законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов’язків;

– сума державних премій України або державних стипендій України, визначених законом або указами Президента України, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами або іншим майном, відмінним від таких нагород, сума Нобелівської премії;

– сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно з законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати;

– сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт;

– сума внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

– аліменти, що виплачуються платнику податку: а) згідно з рішенням суду; б) за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно з нормами Сімейного кодексу України, за винятком виплати аліментів нерезидентом, незалежно від їх розмірів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами;

– сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку – найманої особи за профілем діяльності або загальними виробничими потребами такого працедавця, з визначеними обмеженнями.

Податковий кредит – сума (вартість) витрат, понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених законом.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту належать фактично здійснені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

– частину суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за відповідними правилами;

– суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

– суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення з відповідним обмеженням.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

– 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку;

– 150 % суми пільги – для платника податку, який:

А) є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

Б) утримує дитину – інваліда у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

В) має троє чи більше дітей віком до 18 років – у розрахунку на кожну таку дитину;

Г) є вдівцем або вдовою;

Д) є особою, віднесеною законом до категорії 1 або 2 осіб, по-страждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

Е) інші випадки передбачені законом.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов’язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем за будь-яких підстав.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи:

А) плату за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування;

Б) стипендію, грошове або майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад’юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

В) заробітну плату під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Ставка податку становить 15 % від об’єкта оподаткування, крім випадків, визначених у законі.

Ставка податку становить 5 % від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

– відсоток на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у т. ч. картковий рахунок);

– відсотковий або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

– в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами закону.

Ставка податку може мати інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.

Порядок нарахування, утримання та сплати перерахування) податку до бюджету. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування або виплати, то платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Тобто, платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і подати річну декларацію з цього податку.

Особа, яка не є податковим агентом, вважається нерезидентом або фізичною особою, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Ст. 9 Закону встановлює особливості нарахування та сплати окремих видів доходів:

– оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм);

– оподаткування відсотків і дивідендів;

– оподаткування роялті, виграшів та призів;

– оподаткування інвестиційного прибутку;

– оподаткування благодійної допомоги;

– оподаткування доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів;

– оподаткування доходів, одержаних нерезидентами;

– оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності, або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір;

– інші види оподаткування.

Ст. 10 Закону встановлює оподаткування операцій, пов’язаних з іпотечним житловим кредитуванням. При цьому визначає, що платник податку – резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми відсотків за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Частина суми відсотків, яка включається до складу податкового кредиту платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми відсотків, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою:

Якщо цей коефіцієнт є більшим за одиницю, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених відсотків за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Ст. 11 Закону встановлює оподаткування операцій із продажу об’єктів нерухомого майна.

З 1 січня 2007 р. Законом “Про податок на доходи фізичних осіб” запроваджено оподаткування доходів, отриманих громадянами від продажу власної нерухомості.

Законом України встановлено, що з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб нерухомим майном (нерухомістю) є об’єкти майна, які розташовуються на землі й не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема, до будівель належать приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з такими приміщеннями, включаючи готелі, мотелі, кемпінги й інші подібні об’єкти туристичної інфраструктури, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі, дачні будинки й інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі. Споруди – об’єкти нерухомості, відмінні від будівель. Земля як нерухомість є самостійним об’єктом оподаткування.

Доходи, одержані громадянами від продажу зазначеної вище нерухомості, підлягають оподаткуванню.

Якщо громадянин один раз протягом календарного року продає квартиру або її частку, кімнату, житловий або садовий будинок (включаючи землю під ними), загальна площа яких не ‘ перевищує 100 кв. м, то податок від такого продажу не сплачується.

Якщо площа житлової нерухомості перевищуватиме 100 кв. м, то податок за ставкою 1 % слід сплатити тільки з частини її вартості, яка пропорційна саме перевищенню. Тобто, під час продажу будинку загальною площею 150 кв. м оподаткуванню підлягатиме лише вартість 50 “зайвих” метрів.

Щодо продажу іншої (нежитлової) нерухомості, наприклад, гаражів, магазинів, складських приміщень тощо, що належать громадянам на праві власності, то оподаткуванню за ставкою 5 % підлягає вся вартість таких об’єктів, незважаючи на кількість проданих таких об’єктів у календарному році.

Щодо оподаткування продажу землі, то згідно з законом узагалі – не підлягають оподаткуванню доходи, отримані від продажу земельних паїв і земель сільськогосподарського призначення, одержаних у власність в процесі приватизації. Продаж земель іншого призначення підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %.

Законом установлено, що податок розраховується на підставі ціни, зазначеної в угоді купівлі-продажу, але не нижче оцінки, встановленої уповноваженим органом. Таким органом на сьогодні є БТІ (Бюро технічної інвентаризації).

Наприклад, з продажу квартири площею 120 кв. м, ціна якої становить 100 тис. ум. од., оподаткуванню підлягатиме розрахункова вартість 20 кв. м.

Алгоритм розрахунку:

1) знаходиться вартість 1 кв. м. У цьому випадку вона становить 833 ум. од. за кв. м (100 тис. ум. од. за 120 кв. м);

2) визначається вартість перевищення площі понад 100 кв. м (20 кв. м * 833 ум. од. в 16 660 ум. од.). Вартість перевищення (20 кв. м) у грн = 84 133 грн (16 660 ум. од. – 4,85 грн);

3) визначається податок із вартості перевищення: 1 % х х84 133 = 841,33 грн.

Таким чином, під час продажу квартири площею 120 кв. м слід сплатити податок у розмірі 1 % від розрахункової вартості площі, що перевищує 100 кв. м.

Ст. 12: Оподаткування операцій з продажу або обміну об’єкта рухомого майна.

Ст. 13: Оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Ст. 14: Оподаткування доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування).

Ст. 15: Оподаткування операцій із заміщення втраченої власності.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету:

– податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої само зайнятої особи);

– податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів із джерелом їх походження з України – податковий агент; б) для іноземних доходів і тих, чиє джерело виплати перебуває в осіб, звільнених від обов’язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, – платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, – такий платник податку.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи. Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі – декларація) подається платником податку, який: а) зобов’язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Обов’язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов’язаних подавати звітність з цього податку в установленому порядку.

Платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов’язаний протягом ЗО календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов’язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов’язаний сплатити належну суму податку і отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов’язань із цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.

Платники податку зобов’язані:

А) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, якщо такий платник податку зобов’язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у т. ч. за застосування права на податковий кредит;

Б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на основі яких формується податковий кредит платника податку;

В) подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли таке подання є обов’язковим;

Г) надавати особам, які згідно з законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

Д) у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що ви-користовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;

Особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язанії

А) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку і оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

Б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування;

В) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

Г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною законом.

Відповідальність і її розмір. Розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом (№ 2181), що регулює такі питання.

Якщо платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування і сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи: а) за порушення правил нарахування, утриман-ня і сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, – такі особи; б) при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку – такий платник податку.

Якщо норми інших законів або інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам закону, пріоритет мають саме норми закону.

Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте виникнення і поняття непрямого податку. Сутність ПДВ. Джерела правового регулювання.

2. Назвіть позитивні і негативні наслідки існування ПДВ, функції ПДВ.

3. Які особливості ПДВ?

4. Що таке об’єкт і необ’єкт ПДВ, ставки, платники і податкова база ПДВ?

5. Хто звільняється від оподаткування і неоподатковується ПДВ?

6. Розкрийте сутність нульової ставки ПДВ. Операції.

7. Назвіть дати виникнення податкових зобов’язань і податкового кредиту.

8. Що таке податковий період? Як проходить реєстрація платників ПДВ?

9. Розкрийте поняття особи, поставки товарів.

10. Поняття акцизного збору. Джерела правового регулювання.

11. Хто є платниками акцизного збору?

12. Назвіть об’єкт і необ’єкт оподаткування акцизним збором.

13. Які є ставки акцизного збору?

14. Що розуміється під датою виникнення податкових зобов’язань?

15. Розкрийте поняття і джерела правового регулювання податку на прибуток. Об’єкт оподаткування.

16. Хто є платниками податку на прибуток?

17. Що таке валовий дохід і валові видатки?

18. Назвіть основні фонди, їх групи. Амортизація. Підамортизаційні витрати. Норми амортизації.

19. Що таке балансова вартість групи основних фондів? Невиробничі фонди?

20. Які є ставки податку?

21. Яка дата вважається датою збільшення валових витрат і валових доходів?

22. Оподаткування нерезидентів.

23. Правове регулювання бухобліку податку на прибуток.

24. Поняття і джерела правового регулювання ПДФО.

25. Хто є податковим агентом і платниками податку?

26. Об’єкт оподаткування. Складові.

27. Що таке податковий кредит?

28. Ставка ПДФО. Утримання та сплата ПДФО.

29. Звітність з ПДФО. Обов’язки платників.

30. Оподаткування нерухомості.

31. Відповідальність платників ПДФО.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)