Фінансове право – Мацелик М. О. – 30.2. Вексельне право, характеристики векселя і учасники вексельних розрахунків
Вексель як борговий документ має істотні особливості, що відрізняють його від інших боргових зобов’язань в силу особливого, вексельного права. Вексельне право – це сукупність законодавчих норм, що регулюють відносини між особами, причетними до вексельного зобов’язання; частина цивільного права, особливий його інститут, що становить зміст особливої юридичної дисципліни, яка має самостійний характер.
Особливі характеристики векселя
Абстрактність вексельного зобов’язання полягає в тому, що до тексту векселя не включаються причини його виникнення, тобто його видача юридично не прив’язується до конкретного договору. Вексель містить лише просте нічим не обумовлене зобов’язання або пропозицію сплатити певну суму.
Векселі (прості або переказні), що мають однаковий склад первинних учасників, одного номіналу, видані на однаковий строк і з однаковою відсотковою ставкою, укладені в результаті реалізації торговельної угоди або на виконання кредитного договору, або просто з добрих спонукань векселедавця стосовно векселедержателя, не мають жодних юридичних відмінностей.
З цього випливає, що з моменту видачі векселя припиняється зобов’язання, на погашення якого був виданий документ, і виникає зобов’язання абсолютно нового характеру – зобов’язання за векселем – борг, що цілком не залежить від підстав свого виникнення.
Отже, юридичними наслідками факту видачі векселя будуть погашення заборгованості, що раніше існувала, за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), отриманий кредит і виникнення зовсім нового зобов’язання – боргу за векселем, так звана новація договору. Умови угоди не позначаються на обігу векселів і стягненні боргів за ними, У цьому полягають сутність і причина абстрактності векселя.
Для характеристики правової природи векселя варто звернути увагу на його договірний характер, безумовність, формальність та інші ознаки.
Договірний характер. Розглядаючи вексель як договірне зобов’язання, потрібно мати на увазі не ті договірні відносини, які спричинили появу векселя (наприклад, купівлю-продаж або кредит), а ті відносини, що створюються самим векселем. Договірний момент у векселі виявляється у тому, що векселедавець стає відповідальним перед векселедержателем внаслідок видачі Йому векселя з наміром бути зобов’язаним за ним, а останній погоджується прийняти виписаний векселедавцем документ.
Безумовність. Випливає з його абстрактності і полягає в тому, що наказ у переказному і зобов’язання за векселем мають бути простими і не обтяженими будь-якими умовами, застереженнями або посиланнями на них. Боржник за векселем зобов’язаний платити лише тому, що він видав (або акцептував) вексель, абсолютно незалежно від його очікувань, пов’язаних з прийняттям на себе вексельного зобов’язання, що виправдалися або не виправдалися. Крім цього, односторонність зобов’язання векселедавця у простому векселі має безумовний характер. У переказному векселі зобов’язання набуває більш складної форми. Тут зобов’язання векселедавця залежить від умови – платежу з боку трасата.
У переказному векселі векселедавець бере на себе зобов’язання заплатити вексельну суму з моменту видачі їм документа, але це зобов’язання є умовним, оскільки він зобов’язаний платити, якщо не заплатить трасат. Однак до моменту коли особа, зазначена у векселі як платник, не акцептує його, вона не має до вексельного зобов’язання жодного відношення. Отже, до акцепту векселя трасатом він є одностороннім безумовним зобов’язанням векселедавця. Водночас у переказному векселі є також одностороннє зобов’язання векселедавця, яке після акцепту векселя платником стає умовним. З прийняттям векселя до платежу виникає одностороннє безумовне зобов’язання трасата, яке є поряд з умовним зобов’язанням векселедавця.
Формальність. Полягає в тому, що вексель становить зобов’язання, яке повинне мати суворо встановлену законом письмову форму. Будь-яка умова, пов’язана з виникненням, зміною або припиненням вексельного зобов’язання, має силу лише тоді, коли зазначається безпосередньо на векселі або на додатковому листі до нього (алонжі). Реквізити векселя визначені в законі. Недотримання форми позбавляє документ сили вексельного зобов’язання.
Обіговість. Забезпечується тим, що особа, яка придбала вексель першою, має право передати його іншій особі. Таке право має і кожен з подальших векселедержателів. Передача векселя проводиться шляхом здійснення індосаменту. Передача векселя у власність іншій особі лежить в основі обіговості як однієї з основних властивостей векселя. При передачі векселя за індосаментом новий (добросовісний) держатель документа є самостійним кредитором, а тому щодо нього не допускаються заперечення, які могли б мати місце стосовно його попередника.
Грошове вираження. Вексель – грошове зобов’язання. Воно не може бути виражене в жодному іншому вигляді, крім грошових коштів.
Право зворотної вимоги (протесту). Векселедержатель, який не отримав платежу за векселем, отримує право на позов до особи, зобов’язаної за векселем (у переказному векселі), або тієї, що видала (у простому векселі), і – на регрес – позов до всіх осіб, які зобов’язалися за векселем раніше за нього самого. Для обгрунтування регресу векселедержателю достатньо пред’явити вексель з позначкою про протест неплатежу (женевська система права) або без неї (англо-американська система права). В Україні опротестований вексель вже є виконавчим документом. Протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред’явлення, мас бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 44 Уніфікованого закону).
Солідарна відповідальність. Якщо протест було здійснено своєчасно, векселедержатель може подати позов на зобов’язаних за векселем осіб (переказний вексель). Всі особи, які видали, індосували або авалювали вексель, є солідарно зобов’язаними перед векселедержателем, тобто, векселедержатель має право подання позову проти всіх цих осіб або проти кожного окремо. Таке право належить і кожній особі, що підписала переказний вексель, після того, як вона сплатила за нього. Позов, поданий одному з боржників, не перешкоджає поданню позовів на інших осіб, навіть якщо вони зобов’язалися після первинного відповідача. Після закінчення строків, встановлених для пред’явлення векселя строком платежу по пред’явленні або після закінчення певного строку у визначений час від пред’явлення, для здійснення протесту в неакцепта або неплатежі, для пред’явлення до платежу у разі застереження “без протесту”, векселедержатель втрачає права проти індосантів, проти векселедавця і проти інших зобов’язаних осіб, за винятком акцептанта в переказному векселі і векселедавця у простому.
Неемісійний характер. Вексель не є емісійним цінним папером. Отже, його видача не передбачає спеціальних процедур, пов’язаних з емісією ЦП. У зв’язку з цим істотного значення набуває питання векселеспроможності, під якою розуміють здатність якої-небудь особи бути учасником вексельного зобов’язання як кредитор або боржник.
Можна зробити висновок, що вексель – це письмове, за встановленою законом формою, одностороннє, абстрактне і безумовне грошове зобов’язання, яке передається за відповідним порядком, у т. ч. по передавальному напису, перебуває під солідарною відповідальністю всіх причетних осіб, що підлягає платежу законному векселедержателю проти пред’явлення самого векселя.
У сучасних умовах не залежно від функції векселя на практиці (знаряддя кредиту, засіб платежу, інструмент для інкасування боргу), взаємовідносини учасників вексельного обігу в будь-якому випадку мають характер вексельних правовідносин і регулюються не загальними нормами цивільного вексельного права.
Учасники вексельних розрахунків. Перш ніж перейти до учасників вексельних розрахунків, варто згадати визначення векселя.
Простий вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити у визначений строк встановлену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Переказний вексель – вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у встановлений строк визначену суму грошей третій особі.
Отже, сторонами простого векселя є:
– векселедавець – особа, що виписує вексель і водночас платник за векселем;
– ремітент – перший отримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник приймає зобов’язання про платіж.
У переказному векселі первісними учасниками є:
– трасант (векселедавець) – особа, що виписує вексель;
– трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;
– ремітент – перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється вексель.
За переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка має письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк – ця спеціальна дія називається акцептом тратти. Тому переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (який після акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.
Простий вексель видається з метою оформити здійснену передачу цінностей, тобто він видається боржником кредитору. Отже, для боржника – він борговий документ, а в руках кредитора – доказ передачі цінностей і забезпечення зворотного отримання в строк грошового еквівалента.
Всіх учасників вексельних розрахунків пов’язують відповідні правовідносини, предметом яких є в кінцевому результаті сплата вексельної суми.
До таких учасників належать:
– аваліст – юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя;
– акцептант векселя – юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи на себе зобов’язання здійснити платіж за переказним векселем під час настання строку платежу;
– векселедержатель – юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред’явника, або шляхом бланкового індосаменту, або на підставі інших законних прав;
– векселедержатель перший – особа, на ім’я якої виписано переказний вексель і за наказом якої слід сплатити певну суму грошей за цим векселем;
– довіритель – юридична або фізична особа, яка передає банку повноваження власника щодо належних їй векселів відповідно до умов договору, укладеного між ними;
– доміциліант – платник за векселем, який уповноважує доміциліата здійснити платіж за векселем у місці доміциляції – місцезнаходженні доміциліата. Місцезнаходження платника і доміциліата різні. Право доміцилювати вексель, тобто визначати особливе місце платежу (населений пункт, відмінний від місцезнаходження особи, що зазначена як платник за векселем), належить виключно векселедавцю як у простих, так і в переказних векселях;
– доміциліат – особа, яка є особливим платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта. Місцезнаходження такої особи і доміциліанта різні. Доміциляційна формула – напис на векселі, що обумовлює особливе місце платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем (учиняється векселедавцем);
– індосант юридична або фізична особа, яка володіє векселем і здійснює передатний напис (індосамент);
– комітент – юридична або фізична особа, яка доручає банку здійснити операцію з векселем на підставі укладеної угоди з банком;
– платник особливий – юридична або фізична особа, яка має здійснити платіж за векселем за дорученням, за рахунок і від імені іншої особи – платника за векселем;
– принципал – основна особа (боржник) у борговому зобов’язанні;
– регресант – юридична або фізична особа, яка пред’являє зворотну вимогу до іншої особи щодо відшкодування збитків, яких перша особа зазнала на користь другої (наприклад, здійснила оплату векселя);
– трасат – юридична або фізична особа (боржник, платник), яка зобов’язана сплатити за переказним векселем (траттою);
– трасант – векселедавець переказного векселя. Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, приймає на себе відповідальність за його оплату. Проте трасант не є основним боржником за векселем. Його відповідальність має вторинний характер, тому що вона настає лише у випадку несплати векселя платником. Ця відповідальність є безвідкличною, тому буде недійсною будь-яке застереження на векселі, за допомогою якого трасант знімає з себе цю відповідальність (наприклад, “без обороту”). Трасант також несе відповідальність за акцепт векселя платником, яка виражається в тому, що, якщо платник відмовиться акцептувати вексель, то держатель має право пред’явити трасанту негайну вимогу про платіж за векселем, не чекаючи строку платежу. Однак у цьому випадку трасант може зняти з себе відповідальність за акцепт до настання строку платежу за векселем.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)