Фінансове право – Мацелик М. О. – 20.2. Забезпечення і проведення претензійно-позовної роботи ДПСУ

Претензійну роботу в органах ДПСУ здійснюють спеціально створені управління та відділи, які діють у структурі Головного управління правового забезпечення ДПАУ.

При здійсненні претензійної роботи відповідні відділи та управління забезпечують правильне застосування, неухильне додержання та запобігання порушенню вимог законодавства, нормативних документів ДПАУ в процесі підготовки, подання і розгляду претензійних матеріалів.

Закон України “Про порядок погашення../’ встановив порядок щодо визначення та узгодження суми податкового зобов’язання платника податків, згідно з яким платнику податків надано право самостійно обчислювати суму свого податкового зобов’язання, крім випадків, коли це є обов’язком контролюючих органів.

Податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законодавством. Самостійно обчислена платником податків сума податкового зобов’язання зазначається у податковій декларації, яка подається до податкового органу. Податкові декларації приймаються податковим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників (що майже ніколи не виконується – після 4 років існування цієї норми в законодавстві).

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

А) календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Б) календарному кварталу або календарному півріччю – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу або півріччя;

В) календарному року (крім випадків, передбачених у п. “г”) – протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

Г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) – до 1 квітня року, наступного за звітним.

Граничні строки для подання податкової декларації заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

– перебував за межами України;

– перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу);

– перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

– мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

– був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством;

– іншими обставинами непереборної сили (форс-мажор), яка може підтверджуватися відповідними органами.

Відповідно до пп. 5.3.1 Закону України “Про порядок погашення…” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації за відповідний базовий податковий період.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у випадку, якщо:

А) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

Б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

В) контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

Г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до Закону України “Про порядок погашення…” податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у зазначених випадках не пізніше закінчення 1095-го дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше – за днем її фактичного подання.

Відповідно до роз’яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20 березня 2001 р., прийнятого з метою забезпечення однозначного тлумачення термінів “арифметична та методологічна помилки”, під терміном “арифметична помилка” потрібно розуміти помилки або описки, допущені платником податку під час заповнення декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених під час обчислення об’єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов’язань з податку, збору, обов’язкового платежу (додавання або віднімання відповідних рядків), а також описки, допущені під час перенесення даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під “методологічною помилкою” слід розуміти помилку, припущену платником податків під час складання ним декларації, яка полягає в неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання з того чи іншого податку, збору (обов’язкового платежу).

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення…” та п. 2.5 Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень платникам податків податковими повідомленнями визнається письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Законом.

Податкове повідомлення – це бланк встановленої форми, затвердженої наказом ДПАУ від 21 червня 2001 р. за № 253, який складається з двох частин: податкового повідомлення та корінця податкового повідомлення.

Податкове повідомлення залежно від його форми містить відповідні реквізити, зазначені в наказі.

Податкові повідомлення направляються податковими органами, як зазначено в ч. 6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення…”, коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, якщо:

1) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

2) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

3) податковий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

4) згідно з законами з питань оподаткування, особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є податковий орган.

За наявності зазначених випадків структурний підрозділ органу ДПС, що здійснює розрахунок суми податкового зобов’язання, складає податкове повідомлення за відповідною формою.

Податкове повідомлення складається щодо кожного окремого податку, збору (обов’язкового платежу), які визначаються в окремій графі. До нього додається розрахунок податкового зобов’язання (штрафних (фінансових) санкцій), якщо надання такого розрахунку передбачено чинним законодавством.

Під час складання податкового повідомлення в ньому зазначається дата складання та присвоюється порядковий номер за певний рік. Номер податкового повідомлення має складатися з двох частин: через дріб проставляються порядковий номер податкового повідомлення та код структурного підрозділу, який його склав.

У процесі складання податкового повідомлення не допускається використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення і підчистки.

Після того, як податкове повідомлення буде складено з дотриманням усіх вимог законодавства, структурний підрозділ органу ДПС, що його склав, вносить це податкове повідомлення до реєстру податкових повідомлень, направленим особам – платникам податків. Воно вважається надісланим (врученим) особі, якщо його передано особі (посадовій особі) під розписку або надіслано листом із повідомленням про вручення за місцезнаходженням (проживання – перебування).

Якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв’язку з відсутністю посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або неможливістю встановити місцезнаходження платника податків, то його розміщують на дошці податкових оголошень (повідомлень), і день розміщення фіксується в акті про причини неможливості його вручення платнику податків і вважається днем його вручення.

Згідно з п. 1.10 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення…” та п. 2.7 Порядку затвердженого наказом ДПАУ від 13 липня 2001 р. № 266 направлення органами ДПСУ податкових вимог платникам податків податкова вимога – письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Порядком затверджено форми податкових вимог для юридичних та фізичних осіб, які надсилатимуться платникам податків у разі невчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Податкова вимога є бланком установленої форми, затвердженої наказом ДПАУ від 13 липня 2001 р. № 266, який складається з двох частин: самої податкової вимоги та корінця податкової вимоги, які містять відповідні реквізити. П. З Порядку направлення органами ДПСУ податкових вимог платникам податків визначає, що податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов’язань, несплаче-них платником податків у встановлені строки (тобто податкові вимоги формуються за податковим боргом). Наприклад:

1) податкові вимоги формуються у випадках, коли платник податків самостійно подає декларації, але не погасив суму податкових зобов’язань. Зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації;

2) податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення;

3) податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Податкові вимоги надсилаються двічі:

1. Перша податкова вимога формується у вигляді повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки його непогашення.

2. Перша податкова вимога формується підрозділом утримання податкової заборгованості податкового органу не пізніше п’ятого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Якщо платник податків не погасив у повному обсязі суму податкового боргу протягом 30 календарних днів від дня направлення (вручення) йому першої податкової вимоги, то структурний підрозділ утримання податкової заборгованості не пізніше п’ятого робочого дня, починаючи з останнього із зазначених ЗО календарних днів, формує другу податкову вимогу за встановленою формою.

Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, а також дату і час проведення публічних торгів з їх продажу.

Коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв’язку з відсутністю посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або неможливістю встановити місцезнаходження платника податків, то її розміщують на дошці податкових оголошень (повідомлень), і день розміщення фіксується в акті про причини неможливості його вручення платнику податків і вважається днем її вручення.

У п. 7 Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових вимог платникам податків зазначається, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо:

А) сума податкового боргу, а також пеня і штрафні (фінансові) санкції (за їх наявності) самостійно погашаються платником податків – у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу;

Б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу;

В) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або утримання податкового боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом) – у день отримання платником податків відповідного рішення суду (господарського суду);

Г) податковий борг розстрочується або відстрочується і про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення або відстрочення – у день прийняття податковим органом рішення про розстрочення або відстрочення податкового боргу;

Д) податковий борг визнається безнадійним, якщо податкова вимога вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про визнання податкового боргу безнадійним.

Порядок подання органами ДПСУ позовних заяв до підприємств, установ, організацій і фізичних осіб-підприємців про припинення їх діяльності, про визнання укладених ними договорів недійсними та утримання в дохід держави коштів, отриманих за такими договорами, а також коштів, одержаних без установлених законом підстав чи в результаті протиправної діяльності, а також про утримання заборгованості за рахунок активів боржника або визнання його банкрутом тощо до господарських судів, визначений розділом УІП ГПКУ.

Позовна заява подається податковим органом до суду у випадках, якщо:

1) платник податків не сплачує суму свого податкового зобов’язання у встановлені строки у зв’язку з неплатоспроможністю;

2) наявні інші підстави для примусового утримання активів платника податків у рахунок погашення його податкових зобов’язань;

3) платник податків відмовляється узгодити суму податкового зобов’язання, нараховану йому податковим органом із використанням непрямих методів;

4) платник податків укладає договори, що підпадають під ознаки відповідних статей ЦКУ, ГКУ;

5) платник податків не повідомляє про зміну місцезнаходження, юридичної адреси у встановлені законодавством строки, або не подає протягом року до податкового органу документи бухгалтерської та податкової звітності;

6) податковий орган не отримує від органу виконавчої влади відповідь про прийняття рішення щодо погашення податкового боргу державних комунальних підприємств;

7) звільнення активів платника податків з-під адміністративного арешту після закінчення його встановленого строку може загрожувати їх зникненням або знищенням;

8) в інших випадках, передбачених законодавством (зокрема тими категоріями спорів, на які не поширюється порядок їх Досудового врегулювання).

Відповідно до зазначених підстав, податкові органи звертаються до суду з видами позовних заяв про:

1) визнання боржника банкрутом;

2) примусове утримання активів платника податків у рахунок погашення його податкових зобов’язань;

3) визнання суми податкового зобов’язання, нарахованої податковим органом із використанням непрямого методу;

4) скасування державної реєстрації платника податків;

5) визнання договорів недійсними та утримання в дохід держави коштів, отриманих за такими договорами;

6) утримання в дохід держави коштів, одержаних без установлених законом підстав;

7) утримання з громадян недоїмки з податків та зборів (обов’язкових платежів).

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України “Про порядок погашення…” органи ДПСУ звертаються з поданнями про продовження строку арешту активів платників податків.

Служба правового забезпечення органу ДПСУ у процесі підготовки позовної заяви має право вимагати від інших структурних підрозділів органу ДПСУ матеріали, які підтверджують вимоги позивача – податкового органу. Якщо переданих документів виявляється недостатньо чи вони будуть неналежним чином оформлені, служба правового забезпечення зобов’язана у письмовому висновку встановити строк для усунення недоліків.

Орган Державної податкової служби, виступаючи позивачем (подаючи до суду позовну заяву разом з необхідними доказовими документами), зобов’язаний надіслати відповідачеві (відповідачам) – платнику податків копії позовної заяви і доданих до неї документів, якщо цих документів у відповідача (відповідачів) немає. В одній позовній заяві орган Державної податкової служби має право об’єднати декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Позовна заява, що подається з дотриманням всіх вимог, передбачених ГПКУ, має бути обов’язково прийнята до розгляду судом. Невиконання працівниками податкових органів установлених вимог щодо підготовки позовних заяв до суду (господарського суду) може призвести до повернення судом заяви без розгляду.

Позовна заява подається до господарського суду за підвідомчістю, передбаченою ст. 12 ГПКУ, та за підсудністю, передбаченою ст. 13-16 ГПКУ; і до суду за підсудністю, передбаченою главою 1 розділу ІП ЦПКУ.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі. Вона підписується керівником органу Державної податкової служби (або його заступником), реєструється в журналі обліку позовних заяв, пред’явлених органом ДПС, та разом з під-тверджувальними матеріалами надсилається рекомендованим або цінним листом (або вручається під розпис до суду (копія відповідачеві).

Позовна заява відповідно до ст. 54 ГПКУ має містити:

– найменування суду, до якого подається заява;

– найменування сторін, їх реквізити, найменування і номери рахунків сторін у банківських установах;

– документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності (копія свідоцтва про державну реєстрацію та довідки на платника податків);

– зазначення ціни позову (якщо він підлягає грошовій оцінці), суті договору (у спорах, що виникають під час укладання, зміни та розірвання договорів, визнання їх недійсними).

Ціна позову визначається:

1) у позовах про утримання коштів – сумою, яка стягується, або сумою, що оспорюється за виконавчим або іншим документом, за яким утримання проводиться у безспірному порядку;

2) у позовах про витребування майна – вартістю майна, що витребовується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою всіх вимог;

4) у позовах про утримання іноземної валюти – в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

До ціни позову належать також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, визначеним ст. 55 ГПКУ та ст. 80 ЦПКУ, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, про що виноситься ухвала. Якщо в момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, вона встановлюється судом у процесі вирішення справи

Згідно з п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПКУ, а також ст, 10 ЦПКУ кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається при зверненні до суду, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Необхідною умовою успішного виконання державними податковими органами своїх функцій і завдань щодо подання до судів та господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій і громадян є забезпечення цих позовів фактичними даними (доказами), на основі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги державних податкових органів, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 55 ЦПКУ та ст. 32 ГПКУ ці дані встановлюються такими загальними для всіх категорій справ засобами:

– письмовими і речовими доказами;

– висновками експертів і показаннями свідків;

– поясненнями сторін, представників сторін та інших суб’єктів, які беруть участь у процесі.

У ч. 2 ст. 32 ГПКУ зазначається, що в потрібних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Після розгляду справи по суті та винесення рішення (ухвали) судом не на користь органу ДПС воно аналізується відповідним структурним підрозділом і службою правового забезпечення органу ДПС, які за результатами цього аналізу вносять його керівнику (або його заступнику) пропозиції щодо:

– оскарження в апеляційному або касаційному порядку;

– притягнення до відповідальності винних осіб.

(2 votes, average: 2,50 out of 5)