Фінанси підприємств – Шило В. П. – 11.2. Економічний зміст та порядок проведення фінансової санації
Санація – система заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, реалізованих за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб і спрямованих на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.
Санація – система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, спрямованих на досягнення або поновлення платоспроможності, прибутковості і конкурентно-здатності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності, платоспроможності, зменшення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санації.
Санація проводиться в трьох основних випадках:
– до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу з кризи вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;
– якщо саме підприємство, звернувшись в арбітражний суд із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;
– якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по пропозиціях, що надійшли, від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов’язання перед бюджетом.
Метою фінансової санації є усунення причин, які сприяли виникненню збитків і кризи та покриття поточних збитків, поновлення й збереження ліквідності, платоспроможності підприємств тощо. Відповідно до чинних нормативно-правових документів рішення про фінансове оздоровлення підприємства приймається: у досудовому порядку; у рамках судових процедур. Ефективним інструментом визначення санаційної спроможності підприємства є проведення санаційного аудиту.
Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність, а саме – наявність у підприємства фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей для проведення фінансової санації. Слід пам’ятати, що санаційну спроможність можна визначити за трьома основними показниками, такими як:
– поточна платоспроможність;
– коефіцієнт забезпечення власними засобами;
– коефіцієнт покриття.
Розробка плану санації підприємства
Розробка тану санації може здійснюватися фінансовими і контролюю ними службами підприємства, представниками потенційного санатора, не залежними аудиторськими і консалтинговими фірмами.
План санації включає:
Вступ.
У вступі дається характеристика підприємства: зведення про правову форму організації бізнесу, формі власності, організаційній структурі, сфері діяльності і коротка історична довідка про розвиток підприємства.
1 Розділ.
Перший розділ включає підрозділи:
– оцінка зовнішніх умов (політична, економічна, демографічна ситуація, що дозволяє оцінити можливість адаптації стратегії розвитку підприємства до зовнішнього середовища);
– аналіз майнового та фінансово-господарського стану;
– аналіз причин фінансової кризи і слабких місць (систематизація й оцінка причин кризи і його впливу на діяльність підприємства на основі виявлення слабких місць);
– наявний потенціал (визначаються сильні сторони діяльності підприємства, можливі шанси і наявний потенціал у всіх сферах).
2 Розділ.
Розділ містить стратегічні цілі санації, цільові орієнтири і розробку стратегії санації.
3 розділ.
Складові частини:
– план маркетингу й оцінка ринку збуту продукції (визначаються фактори, що впливають на збут і місткість ринку, мотивація споживачів, галузеві ризики, кількісно оцінюється частка ринку);
– план виробництва і капіталовкладень (містить дані про використання устаткування, його знос, витрати на придбання нового обладнання, ремонт і реконструкцію, можливості оренди і лізингу);
– організаційний план (відображає організаційну структуру підприємства, можливість його реструктуризації, аналіз складу і якість менеджменту);
– фінансовий план (включає прогноз обсягів випуску і реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс активів і пасивів; форми і джерела мобілізації фінансових ресурсів; графіки освоєння, окупності і повернення фінансових ресурсів).
4 розділ.
У розділі розраховується ефективність санації, організаційні заходи – щодо її проведення і контроль за ходом реалізації.
Мета санації вважається досягнутою, якщо вдаюся за рахунок зовнішньої фінансової допомоги або реорганізаційних заходів нормалізувати господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкрутом з наступною його ліквідацією.
Санаційний аудит – Це аудит підприємства, що знаходиться в стані фінансової кризи.
Головна мета санаційного аудити – оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності і наявного плану фінансового оздоровлення.
Санаційний аудит проводиться зовнішніми аудиторами в тісному співробітництві з внутрішніми службами підприємства.
Етапи проведення санаційного аудиту:
1. Збір і систематизація інформації про підприємство.
2. Розрахунок та аналіз фактичних показників і тенденцій розвитку (оцінка стану фінансової кризи):
3. Аналіз причин і симптомів фінансової кризи та виявлення слабких сторін діяльності.
4. Ухвалення рішення про санацію або ліквідацію підприємства.
Акт про результати проведення фінансового аудиту повинен відображати реальне положення підприємства і його санаційні шанси. Аналіз причин і симптомів кризи
Аналіз причин і симптомів кризи включає визначення правильності в
Санаційній концепції причин і факторів кризи. На цьому етапі визначають вид і фазу фінансової кризи, систематизуються сильні і слабкі сторони діяльності підприємства.
У практиці санаційного аудиту часто використовують SWOFT-analysis: аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, шансів (Opportunite) і ризиків {Threat) (в економічній літературі зустрічається назва СВОТ-Аналіз).
Цей вид аналізу може використовуватися для всього підприємства, по окремих підрозділах і в розрізі окремих видів продукції.
У результаті розробляються рекомендації з ефективного використання наявного потенціалу, по усуненню слабких позицій, по нейтралізації ризиків і використанню додаткових шансів.
На практиці в ході виконання SWOFT-analysi з метою контролю використовують анкетування й АВС-аналіз (об’єкт контролю поділяють на три групи і кожну контролюють у визначений термін).