Фінанси підприємств – Aзаренкова Г. М. – 5.4. Податок на додану вартість
Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.
Платниками ПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом, а саме:
– продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);
– завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюються нерезидентами для використання або споживання на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;
– вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.
Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, які здійснюються суб’єктами господарювання. До них належать:
– випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб’єктами підприємницької діяльності;
– обмін цінних паперів на інші цінні папери;
– передача майна в оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;
– надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;
– обіг валютних цінностей:
– надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;
– виплата заробітної плати, дивідендів;
– надання брокерських, дилерських послуг;
– передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;
– оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.
База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. Так, база оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної вартості цих товарів, розрахованої за вільними або регульованими цінами. У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір.
Приклад. Договірна ціна виробу – 100 грн. Виріб є підакцизним. Акцизний збір – 10 %. Відпускна ціна, включаючи акцизний збір, – 110 грн. Сума ПДВ, включена в ціну, – 22 грн (110 Х 0,2). Відпускна ціна виробу, включаючи акцизний збір і ПДВ, становитиме 132 грн (110 + 22).
У разі бартерних операцій база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни зазначених операцій, але не нижча за звичайну ціну.
Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито, акцизний збір.
Вартість тари, що згідно з договором повертається постачальнику, у базу оподаткування не включається.
Сфера і види діяльності суб’єктів господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану вартість. Перелік цих операцій визначено чинним законодавством.
Для покупця – суб’єкта господарювання – важливим є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного в ціну.
Встановлено такі джерела відшкодування вхідного ПДВ:
1) для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб’єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету;
2) для суб’єктів господарювання, звільнених від оподаткування ПДВ, суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва;
3) якщо суб’єкт господарювання – платник податку – купує товари (роботи, послуги), вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок відповідних джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу податкового кредиту не включається.
Податковий кредит складається з сум ПДВ, сплачених платником цього податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг ), вартість яких відносять до складу валових витрат виробництва; основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно із Законом “Про податок на додану вартість” застосовуються дві ставки оподаткування: 20 % і 0 %.
Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:
– продаж товарів, що були вивезені за межі митної території України;
– продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;
– продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю;
– надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;
– продаж вугілля та продуктів його збагачення, електроенергії, імпортованого газу.
Отже, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій дає змогу включати в суму податкового кредиту ПДВ на придбані товари (роботи, послуги), що використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.
Підставою для включення ПДВ в податковий кредит є податкова накладна, оригінал якої передається покупцеві в момент виникнення податкових зобов’язань, а копія залишається у продавця.
Якщо витрати на сплату ПДВ не підтверджені податковою або митною декларацією, то включати їх у податковий кредит не дозволяється.
Якщо при перевірці платника податку податковим органом суми, включені в податковий кредит, не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб’єктом господарювання – платником податку, – визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.
Якщо сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована до суми наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету.
Термін сплати ПДВ до бюджету для платників податку, в яких обсяг операцій, що оподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, – не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, а оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Інші платники ПДВ самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)